Українське Ядерне товариство — громадська організація на зразок науково-технічних товариств, які за радянських часів успішно збирали членські внески, практично обмежуючи цим свою діяльність. Але українська атомна енергетика має дві істотні особливості. З одного боку, тут зібрані найвищої кваліфікації наукові кадри, а з іншого — галузь практично позбавлена вітчизняного наукового супроводу. Саме це сприяло тому, що Ядерне товариство протягом останніх років не лише не втратило свого потенціалу, а й суттєво його наростило. Про це вчора говорив його президент, народний депутат України Володимир Бронніков на річних звітних зборах.
Головною подією минулого року в українській атомній енергетиці, безумовно, був пуск нових енергоблоків на Рівненській і Хмельницькій АЕС. При цьому однією з функцій Ядерного товариства було формування доброзичливої до цих новобудов громадської думки. Бронніков вважає, що з цим завданням товариства впоралося не повністю. Дискусії навколо доцільності будівництва цих найважливіших для України енергетичних об’єктів тривають і сьогодні. Причому, за словами Броннікова, опоненти далеко не в усьому не праві. Уже тепер, на його думку, новим блокам потрібна модернізація системи роботи з паливом і самого палива. Тільки після цього вони зможуть вийти на показники коефіцієнта використання установленої потужності, яких досягнуто в світовій практиці. Другою найважливішою умовою виходу української атомної енергетики на сучасний рівень є її співпраця з наукою. У зв’язку з цим Бронніков відзначив благотворну роль створення при НАН України відділення ядерної фізики й енергетики, очолюваного академіком Іваном Нехлюдовим. Зі слів Броннікова, це дає ядерникам надію на появу комплексної атомної інженерії та переходу до професійнішої роботи. Вчені, спільно з атомниками, як зазначалося в його доповіді, мають зайнятися питаннями збільшення ресурсу діючих атомних блоків, кваліфікації ядерного палива різних постачальників і виробників, оцінювати кваліфікацію постачальників ядерних установок, розглядати їх адаптацію до національної промисловості й, нарешті, створювати блоки нового покоління. Реалізація проекту «Економіка ядерного палива», що створюється в Україні, дозволить вибирати постачальників ядерного палива та максимально розвинути атомну промисловість.
Проте не все так гладко... Наприклад, керівництву Ядерного товариства так і не вдалося в 2004 році переконати уряд, зайнятий спочатку підготовкою до виборчої кампанії, а потім передвиборною боротьбою, якось визначитися щодо атомної промисловості, тобто уранових виробництв і виробництв цирконію. Ці актуальні для вітчизняної енергетики сфери чекають розгляду в 2005 році.
Броннікова непокоїть відсутність єдиної національної концепції роботи з російськими постачальниками ядерного палива, стосовно якої відсутні жодні остаточні рішення, і єдиний, хто вже якось організував роботу, — це Запорізька АЕС. Саме тому, на його думку, розмови про проведення тендера постачальників палива передчасні та суперечать порядку прийняття рішень в атомній енергетиці.
Бронніков не оминув і проблем Чорнобильської АЕС. Наголосивши, що їхнє коріння в поганому управлінні, він висловив побоювання щодо яскраво проявленого в нашому суспільстві нігілізму, що полягає в зневазі до правової забезпеченості атомної енергетики. На його думку, це може призвести до повторення трагедії.
