Коли надія перевищує страх, то вона породжує відвагу.
Георгій Кониський, український письменник, проповідник, церковний і культурний діяч

Банкрутство на нафтопереробці

На що можуть розраховувати винахідники такої схеми
22 листопада, 2007 - 00:00

Ситуація навколо ЗАТ «Укртатнафта» (Кременчуцький НПЗ) інколи нагадує нафтову «качалку». Із тією лише різницею, що цей агрегат незмінно добуває нафту, й таким чином працює на позитив, тоді як новини про Кременчуцький завод можна сприймати як такі, що далеко не завжди відповідають національним інтересам нашої країни.

Проте останні новини з нафтової столиці України, як нерідко називають у пресі Кременчук, радують. Днями, наприклад, підприємство отримало перші вісім тисяч тонн танкерної нафти, доставлені залізницею з Одеси. За даними інформагентств, це лише десята частина закупленої в Росії «Укртатнафтою» сировини. Танкер із 80 тисячами тонн російської нафти для «Укртатнафти» стоїть в Одеській нафтогавані ще з 16 листопада. Вочевидь, скоро там з’явиться ще один такий корабель. (Раніше відновлений судом на посаді голови правління «Укртатнафти» Павло Овчаренко повідомляв, що підприємство законтрактувало 165 тисяч тонн нафти, яку в листопаді буде доставлено морським шляхом до Одеси). Після цього лише від залізничників залежатиме, наскільки швидко одне з найбільших нафтопереробних підприємств країни збільшить випуск своєї продукції на український ринок. До цього часу Кременчуцький НПЗ, за даними татарстанської сторони, яка припинила поставки підприємству своєї нафти, переробляла лишень до семи тисяч тонн на добу, тоді як раніше, коли нафта надходила, — 18 тисяч тонн. Одним словом, в «Укртатнафти» з’явилося попереду якесь світло.

Тобто наша «качалка» час від часу повертається до нормального стану. Зокрема, про це може свідчити позиція Генпрокуратури України, яка з вівторка проводить на «Укртатнафті» перевірку на предмет порушень із боку колишнього керівництва компанії. «Фахівці з’ясовуватимуть, чи дійсно колишнє керівництво штучно доводило підприємство до банкрутства, приховувало податки й таке інше», — сказав журналістам прокурор Кременчуга Віктор Павлійчук.

Несподівана підтримка новому, проукраїнському керівництву «Укртатнафти» надійшла з Росії. Як повідомляє УНІАН, два депутати Держдуми РФ, заступник голови Комітету з енергетики, транспорту та зв’язку Сергій Чаплинський і Сергій Глотов звернулися із запитами до правоохоронних органів Росії, в яких просять перевірити дотримання менеджерами ВАТ «Татнафта» податкового законодавства Росії у ході поставок нафти на ЗАТ «Укртатнафта» й, у разі виявлення порушень, вжити відповідних заходів. Чаплинський зокрема зазначає, що протягом останніх років монопольними постачальниками нафти на ЗАТ «Укртатнафта» були українські фірми-посередники, які, у свою чергу, купували нафту в російських фірм-посередників. При цьому нафта закуповувалася російськими фірмами- посередниками у ВАТ «Татнафта» за ціною, нижчою за собівартість її видобутку. А закупівля нафти ЗАТ «Укртатнафта» проводилася через компанії-посередники за ціною, на $20— 35 за тонну вище ринкової. При цьому російський депутат зазначає, що весь збут продукції Кременчуцького НПЗ контролювався афільованими з ВАТ «Татнафта» компаніями «Новоїл», «Татнафта-сервіс» і «Укртатнафта- центр». Причому продукція продавалася цим компаніям за ціною на 25—30% нижче ринкових цін. «Вочевидь, реалізовуючи дані схеми поставки нафти на ЗАТ «Укртатнафта», і продаж його кінцевої продукції на явно невигідних для підприємства умовах, перший заступник генерального директора, начальник управління з реалізації нафти та нафтопродуктів ВАТ «Татнафта», член наглядової ради компанії «Укртатнафта» Наїль Маганов, спільно з підконтрольним йому менеджментом ЗАТ «Укртатнафта», переслідував мету накопичення критичної заборгованості ЗАТ «Укртатнафта» перед контрольованими ним фірмами- посередниками», — зазначає депутат. На його думку, «ймовірно, вищезазначений топ- менеджер ВАТ «Татнафта», за сприяння колишнього голови правління ЗАТ «Укртатнафта» Сергія Глушка, планував здійснити фіктивне банкрутство ЗАТ «Укртатнафта» за борги, обмінявши їх потім на додаткову емісію акцій ЗАТ «Укртатнафта» й установивши, таким чином, повний особистий контроль над підприємством». У своєму запиті до правоохоронних органів РФ депутат вказує, що згідно з матеріалами ЗМІ, російська сторона, в особі ВАТ «Татнафта», через відсутність прямих поставок нафти між ВАТ «Татнафта» й ЗАТ «Укртатнафта», лише за п’ять місяців 2007 року втратила приблизно $240 мільйонів, а також дивіденди від діяльності ЗАТ «Укртатнафта».

Таким чином, російський депутат значною мірою підтвердив інформацію, направлену головою «Укртатнафти» Овчаренком до Управління СБУ в Полтавській області щодо виявлених ним ознак доведення підприємства до банкрутства попереднім керівництвом. За його даними, збитки ЗАТ «Укртатнафта» за дев’ять місяців 2007 року становили 127 млн. грн., що, на думку голови правління, є «результатом цілеспрямованої політики із закупівлі сировини та реалізації зі знижками нафтопродуктів через комерційні структури, що представляють інтереси ВАТ «Татнафти» в Україні».

Другий із названих депутатів Держдуми, Сергій Глотов, вважає, що дії менеджменту «Татнафти» із продажу нафти на Кременчуцькому НПЗ за зниженими цінами можуть трактуватися як ухилення від сплати податків. У його запиті до МВС, ФСБ й уряду РФ, копію якого має у своєму розпорядженні УНIАН, зазначається, що 2007 року не було укладено жодного прямого договору поставки нафти між ВАТ «Татнафта» й ЗАТ «Укртатнафта». «Вибудовуючи ланцюжок посередників між ВАТ «Татнафта» й ЗАТ «Укртатнафта», перший заступник генерального директора ВАТ «Татнафта» Наїль Маганов і колишній голова правління ЗАТ «Укртатнафта» Сергій Глушко, максимально збільшували вартість нафти, яка поставляється для ЗАТ «Укртатнафта», тим самим завищуючи витрати українського підприємства. При цьому прибуток від дорожчання нафти не надходив до ВАТ «Татнафта», а залишався на рахунках посередників, оскільки нафта купувалася у ВАТ «Татнафта» за ціною, яка була значно нижчою за собівартість видобутку», — зазначає депутат і констатує, що основна реалізація нафтопродуктів на внутрішній ринок України велася через ТОВ «Новоїл», яке мало знижку від прейскуранта заводу у розмірі $24 за тонну. Збитки ЗАТ «Укртатнафта» за цією схемою склали за п’ять місяців 2007 року $30,4 мільйона. Експорт нафтопродуктів за договором комісії в 1% від суми проданих товарів ($3,12 млн. за п’ять місяців) здійснювало ТОВ «Укртатнафта-Центр». Обидві компанії, за повідомленнями ЗМІ, зазначає депутат, представляли інтереси Маганова. «У результаті, прибуток від поставок російської нафти на Україну, а також від виробничої діяльності Кременчуцького НПЗ, за допомогою штучних маніпуляцій з ціною продукції, формувалася в підконтрольних Маганову фірм- посередників», — йдеться у запиті депутата. Він просить правоохоронні органи перевірити відповідність чинному законодавству РФ реалізованих Магановим схем поставок російської нафти на ЗАТ «Укртатнафта».

Як у подальшому розвиватимуться події? Не виключено, що в результаті більш ніж гнучкої позиції України, яка відмовляється лізти на рожен, сторони все ж таки дійдуть певної згоди, яка дозволить хоч би до весни сформувати в нашій країні такий необхідний для регулювання ринку запас нафтопродуктів, чому до цих пір перешкоджало старе керівництво ЗАТ. А як бути з можливими зловживаннями, про які повідомляють російські депутати? На них, схоже, можуть просто закрити очі, вкотре зробивши вигляд, що у конфлікті перемогла дружба.

Віталій КНЯЖАНСЬКИЙ, «День»
Газета: 
Рубрика: