У березні 2006 року в Україні зафіксована дефляція на рівні 0,3%, тоді як у лютому інфляція становила 1,8%, у січні — 1,2%, а всього з початку року 2,7%, повідомив вчора Держкомстат. За його даними, продовольчі товари в березні подешевшали на 0,5%, непродовольчі не змінилися в ціні, а послуги подорожчали на 0,1%. З початку року ціни на продовольчі товари зросли на 3,7%, на непродовольчі — на 0,2%, на послуги — на 1,6%. У березні, за даними статистики, найбільше подешевшали яйця — на 6,5%, овочі — на 3,8%, м’ясо і птиця — на 1,9%, молоко і молочна продукція — на 1,7%. Як повідомлялося, Міністерство економіки прогнозує інфляцію в 2006 році на рівні 10— 10,5% при оптимістичному сценарії і 11,4— 11,6% — при песимістичному.
Дані про рівень квартальної інфляції дозволяють говорити про певну тенденцію — українська економіка отримала однозначно позитивний сигнал. Адже цього року інфляція вже нижча за минулорічну (2,7% проти 4,4%). Крім того, вона не просто уповільнилася, що для березня традиційно, а й уперше з 2001 року вийшла у цьому місяці на нульовий рівень і увійшла в сприятливі межі для досягнення річного орієнтиру в діапазоні однозначних чисел.
Чи є ця тенденція усталеною і наскільки її створено об’єктивними та суб’єктивними факторами? Для цього в першу чергу слід проаналізувати співвідношення грошової пропозиції та попиту.
Останній у березні дещо зріс, хоча взагалі його послабило повільне зростання економічної активності у першому кварталі. Депозити фізичних осіб збільшувалися повільніше, ніж у відповідному періоді 2005 р., під впливом інфляційних очікувань вкладників. Така ж тенденція характерна і для депозитів юридичних осіб (у зв’язку з передвиборним процесом). Крім того, власники і досі відчувають загрозу зміни їх майнового стану. Інвестиційний апетит компаній все ще не прокинувся. До того ж рух депозитів не був відновлювальним, як у 2005 р. після виборів. Але не було і їх передвиборної втечі, як у останньому кварталі 2004 року. Зменшення попиту на гроші призвело до незначного прискорення швидкості їх обернення, а також погіршило динаміку монетизації. Ці показники практично повторили відповідні минулорічні: швидкість обігу в першому кварталі зросла на 0,6% проти 0,8% у 2005 р., а монетизація зменшилася на 0,6% проти 0,8%.
Економісти не розглядають дефляцію як стовідсотково позитивний фактор. Ось і цього разу вона викликана перш за все низькими темпами зростання економіки, і відповідним спадом грошового попиту. Те саме відбулося і з пропозицією. У перші три місяці цього року показники зміни монетарної бази вперше з 2001 р. стали від’ємними. У першому кварталі попередніх років, крім 1999 та 2001, цього не спостерігалося. База скоротилася у 2006 р. на 8,8%, а маса майже не зросла — 0,7% проти 11,4% у 2005 р. В той же час вилучення гривневої ліквідності через продаж валюти не компенсувалося достатнім зростанням грошової пропозиції з боку бюджету, рефінансуванням комерційних банків і операціями із цінними паперами. Чиста кредитна емісія скорочувалася разом із збільшенням від’ємного сальдо поточного рахунку.
Узагальнюючи, можна сказати, що цьогорічне безпрецедентне монетарне стиснення, викликане продажем валюти, послабленням попиту на ліквідність з боку банків і поміркованою фіскальною активністю уряду було сильнішим, ніж зменшення попиту на гроші і сприяло спаду інфляційного тиску. Нинішній показник інфляції віддзеркалює також вплив очікувань, збуджених виборами, дію сезонного і погодного (особливо у січні-лютому) факторів.
Загальновідомо, що економічне зростання «з’їдає» інфляцію, якщо воно не містить ознак перегріву. Але водночас послаблений тонус економіки підштовхує інфляцію, якщо зростання залишається на супернизькому рівні. Отже, як перегрів, так і переохолодження підвищують інфляційні ризики. Сьогодні динаміка зростання ВВП (1,5%) скоріше є не генератором інфляції, а її гальмом. Можна прогнозувати, що iнфляція зросте, якщо динаміка ВВП або впаде нижче сьогоднішнього рівня, або повернеться до рівня економічного зростання 2003—2004 рр. Водночас баланс між пропозицією грошей та її структурою, з одного боку, та пропозицією товарів та її структурою, з іншого, не є стійким, і час від часу порушується. Це генерує викид інфляційних імпульсів на окремих товарних ринках. Цінова рівновага при недостатній товарній пропозиції встановлюється на підвищеному рівні ризиків.
Тож держава має слідкувати за рівнем товарної пропозиції на найважливіших ринках і своєчасно, ринковими методами, реагувати на загрози, які там час від часу можуть виникати.
Наприклад, на ринку м’ясопродуктів ризик полягає у послабленні ролі імпорту у зв’язку з нещодавно введеними обмеженнями. Чи готовий вітчизняний виробник вже зараз компенсувати його без нового цінового сплеску? Зменшення врожаю, яке прогнозується, може стати викликом у середньостроковому вимірі.
Поки що зберігається і стабільність цін на ринку нафтопродуктів. Але вже у квітні- травні з сезонних причин пропозиція може стати недостатньою. І тут у черговий раз постане питання про наявність, достатність і готовність резервів.
Сьогодні стабільною є ситуація на ринку цукру. Лютневе цінове збудження у березні згасло. Але потенціал сезонного попиту може бути підсилений світовою тенденцією до дефіциту цукру і впливом відповідного зростання цін зовнішнього ринку. Готовність до інтервенцій держави на цьому ринку теж залишається предметом певної стурбованості. На ринку плодово-овочевої продукції і картоплі сезонна інфляція буде вища вiд минулорічної за причин, пов’язаних з впливом погодних умов. Хоча у березні ціни на картоплю і овочі різко впали, що стало приємною несподіванкою.
Особливо турбує ринкок послуг. Тут дисбаланс попиту і пропозиції може бути спровокований підвищенням цін на енергоносії, і перш за все на імпортований газ. Виношуються також плани щодо підвищення тарифів на електроенергію для населення. Немає впевненості і щодо стабільності тарифів на транспортні послуги. Можуть і надалі зростати ціни на оренду нерухомості, що передається в найм. Низький рівень антимонопольного регулювання і нереформованість комунальної сфери є небезпечними факторами, які можуть мати відчутний вплив на рух споживчих цін.
Існують також і, так би мовити, політичні інфляційні виклики. Це — низький тонус економіки у період формування нових органів виконавчої влади. У цей період не виключене подальше уповільнення темпів зростання ВВП. Це унеможливить природне гасіння ліквідності, генерованої купівлею валюти в останніх двох кварталах минулого року і розширеними бюджетними видатками у грудні.
Якщо в цих умовах знову відновиться дефіцит бюджету, то він може у наступні місяці вийти за межу нормативного і підштовхувати інфляцію. Дуже вірогідним є подальше зростання тарифів на послуги природних монополій. У першому кварталі нові ціни на газ не призвели до вторинної інфляції. Цей процес може розпочатися у третьому кварталі під впливом підвищення собівартості продукції.
Не можна також виключити нової хвилі інфляційних очікувань в ході політичних дискусій при формуванні уряду, керівних органів Верховної Ради і при перегляді держбюджету. Якими в цих умовах можуть бути дії органів влади та регуляторів ринків? Щодо Нацбанку, який у попередній період вже максимально використав свої макроінструменти (у першому кварталі проведено стиснення монетарних агрегатів, якого ще ніколи не відбувалося у таких масштабах), то можна прогнозувати збереження всіх ставок, що саме по собі є позитивним сигналом ринку. А ось Мінфін має вжити невідкладних заходів щодо покращення фіскального адміністрування.
Водночас у перспективі можна говорити про активніше використання курсових інструментів контролю над інфляцією. Але сьогодні чи не найбільшим ризиком для цінової стабільності є падіння темпів зростання економіки. Це вимагає додаткової кредитної активності.
ДО РЕЧІ
Дефляція, зафіксована в Україні в березні, є доброю передумовою для розв’язання питання про встановлення тарифів на електроенергію і газ на економічно обґрунтованому рівні, заявив учора міністр економіки Арсен Яценюк. «Така дефляційна динаміка дає можливість урядові більш активно працювати в питанні визначення економічно обґрунтованих тарифів як на електроенергію, так і на газ, — сказав він журналістам і додав: — У нас є певний лаг для того, щоб не зашкодити економічному зростанню за рахунок підвищення тарифів, яке відбуватиметься». Тим часом експерти «Дня» сумніваються в компетентності міністра в даному питанні і передбачають, що він діє за принципом «чим гірше, тим краще».
