Експерти все частіше говорять про нову загрозу для України та конкурентоздатності її економіки. Майже третина працюючого населення нашої країни, за даними Мінпраці, не має належної професійної підготовки, а 12% навіть не знають, що таке середня освіта. Довершує цю безрадісну картину доволі високий відсоток безробіття серед престижних професій і катастрофічний брак робочих рук на промислових підприємствах.
Найголовнішим чинником такого лиха виконавчий віце- президент Конфедерації роботодавців України Олексій Мірошниченко називає дисбаланс у системі підготовки кадрів. Щороку держава виділяє мільйонні кошти на бюджетне навчання, а вони, виявляється, спрямовуються на підготовку нікому не потрібних дипломованих спеціалістів. Наприклад, 44% випускників-економістів одразу ж після університету потрапляють на біржу праці. Така ж доля очікує на представників гуманітарних та юридичних професій.
І все через відсутність реального прогнозу потреби у робочій силі в масштабах країни. «Якщо його не враховувати — у економіці відбувається перекіс... За нашими даними, ринок праці на 80% зацікавлений у професіях робітничих, і тільки на 20% — у фахівцях з вищою освітою»,— резюмує Мірошниченко. Тож він радить якнайшвидше зробити такий прогноз. А крім того, подбати про розширення кола знань, які надаються молодим робітникам, чим можна зробити для них своєрідну професійну страховку. З одного боку, це підвищить професійний рівень працівника та зробить його конкурентоспроможнішим, а з іншого — дозволить йому більше заробляти.
До дієвих заходів Мірошниченко відносить збільшення частки витрат з фонду оплати праці підприємства на навчання робітників (сьогодні 3%), вважаючи, що нинішні фінансові плани підприємств не дозволяють їм використовувати повною мірою закордонні стажування, навчання на курсах та інші форми підвищення кваліфікації. Перспективним вважає фахівець також формування нової системи вимог до працівника кожної конкретної галузі. Такі робітничі стандарти пропонується передбачити у Національній системі класифікації. Щоправда, про неї в Україні тільки почали говорити. Але рівнятися є на кого. Ще рік тому на теренах Європейського Союзу подібний механізм запустили. Розроблена там «кваліфікаційна рамка» дозволяє співставити та побачити розбіжності у дипломах працівників кожної з країн-членів ЄС. Як наслідок, прослідковується реальний рівень підготовки певного спеціаліста.
Серед причин кадрової кризи фахівці також відзначають надлишок робочої сили в одному регіоні, і її нестачу в іншому. У світі такі розбіжності ліквідовують за допомогою внутрішньої міграції в країнi. Однак для України такий підхід поки що недоступний. Через відсутність розвинутої транспортної інфраструктури та недосконалість сфери послуг, український заробітчанин не може щодня долати, скажімо, по 300 кілометрів до свого робочого місця, як це буває в інших країнах.
