Газова криза, яка навіть дещо затьмарила новорічні свята в Україні, окрім нових ризиків, відкрила перед нами й нові перспективи. Сьогодні рівень витрат палива на одиницю продукції визначає рівень ефективності виробництва, а відтак усієї економіки, яка є тим більш стабільною, гнучкою та динамічною, чим ефективніше використовує енергоресурси. Однак, як відомо, енергоємність ВВП нашої держави в кілька разів перевищує рівень розвинутих країн світу.
Таким чином, енергозбереження для України стає, без перебільшення, визначальним у сфері національних інтересів. Протягом 2000—2004 років енергетична залежність України від імпорту палива досягала 60%. Зараз йдеться про те, яким чином ми можемо зміцнити власну енергетичну безпеку, без якої, як відомо, немає ані економічної, ані політичної незалежності. Сьогодні ж ми опинилися в ринкових умовах з радянськими технологіями. Рівень розвитку високотехнологічних галузей, які вимагають набагато менших енерговитрат, в Україні досить низький. Це є хвороба всіх країн з перехідною економікою. Тому держава повинна сприяти зміні макроекономічних пропорцій, орієнтуючись на випуск високотехнологічної продукції. Це є питання не тільки енергозбереження, але й перспективи України взагалі.
Водночас нам необхідно кардинально зменшувати рівень енергоспоживання в традиційних галузях. Найбільш енергоємними сферами в Україні є металургія, транспорт, енергетичний сектор та житлово-комунальне господарство. В першу чергу тут слід впроваджувати новітні технології та оновлювати обладнання. І, як наслідок, Україна, за деякими оцінками, здатна зменшити на 50 відсотків імпорт енергоносіїв, заощадивши кошти та знівелювавши політичний тиск на нашу державу з боку експортерів нафти та газу. Крім того, зменшення енергетичної складової собівартості продукції українських підприємств дозволило б Україні стати конкурентоспроможною на зовнішніх ринках і навіть потіснити традиційних лідерів. Тому справа енергозбереження є невідкладною та надзвичайно важливою з усіх боків.
Наведемо показові приклади. В Україні для виплавки сталі ще й досі широко використовуються мартенівські технології, якими користувалися ще майже сто років тому. Витрати палива при цьому є надзвичайно великими, тоді як весь світ давно перейшов на конверторний спосіб, який вимагає вшестеро менших енерговитрат на тону сталі. За підрахунками фахівців, тільки впровадження конверторного способу дозволило б скоротити витрати газу в металургії на 1,4 мільярда кубометрів. Крім того, на 2,4 мільярда кубометрів можна скоротити витрати палива в цій галузі за рахунок впровадження технології виплавляння чавуну із вдуванням гарячих відновлюваних газів на холодному технологічному кисні та пиловугільній суміші.
Однак частина енергозатратних підприємств усе ще залишається у володінні держави. Їй значно важче залучати приватні інвестиції. Тому, з огляду на національні інтереси та енергетичну безпеку, вона повинна якнайшвидше приватизувати такі підприємства, вказавши серед обов’язкових умов продажу модернізацію обладнання та впровадження енергозберігаючих технологій.
Дуже важливо створити і зафіксувати в законодавстві України систему стимулювання власників підприємств до енергозбереження, яка б жорстко регулювала норми витрат енергоносіїв шляхом санкцій та штрафів за неефективне їх використання та водночас надавала пільги тим, хто впроваджує енергозберігаючі технології. Однак тут також важливо не допустити прямого втручання держави у господарську діяльність суб’єктів господарювання. Державі потрібно також переглянути власну енергетичну стратегію та удосконалити структуру кінцевого споживання енергоресурсів. Йдеться про ширше використання дешевої електроенергії, зокрема у житлово-комунальному господарстві, що дозволить зменшити витрати дефіцитних видів палива. В цьому зв’язку необхідно особливу увагу приділити подальшому розвитку атомної енергетики, а також впровадженню нетрадиційних та відновлювальних джерел енергії. Їх беззаперечною перевагою є невичерпність та екологічна чистота. Невипадково країни Європейського Союзу поступово переходять на використання енергії вітру, сонця та води. В енергетичному балансі деяких країн питома вага нетрадиційних джерел сягає 40%.
В Україні, на жаль, цьому поки що приділяється мало уваги. І це при тому, що понад 20% площі країни придатні для спорудження вітроенергетичних установок, а в Карпатах маємо великий потенціал для будівництва міні- та мікроГЕС. Не використовується в Україні й енергія біомаси, практично не провадяться дослідження в напрямку використання в якості палива водню.
Народна мудрість говорить: біда навчить. Нинішня газова криза дала нам корисний урок, з якого слід зробити невідкладні висновки: синхронно здійснити комплекс взаємопов’язаних заходів, які вимагають політичної волі та фінансування. Лише в такому разі Україна буде здатна здійснити технологічний прорив і увійти до співтовариства цивілізованих і незалежних (в тому числі й у галузі енергетики) держав.
