Запаси зерна в Україні на 1 червня складали 5,5 млн. тонн, що майже вдвічі більше у порівнянні з аналогічною датою минулого року. Якщо для простих споживачів хліба це добре, то для виробників складає чималу погрозу, оскільки через це пропозиція на внутрішньому ринку зерна буде перевищувати попит і ціни на зерно підуть униз. Чи не слід у цьому разі переключитися, як зробили в цьому сімейному господарстві, на виробництво м’яса?
Крим зазвичай розпочинає жнива найпершим в Україні. І в ці дні перші комбайни вже вийшли в поле. Урожай зернових має бути зібраний з 535 тисяч гектарів. На думку міністра агрополітики Криму Анатолія Корнійчука, він становитиме 1—1,2 мільйона тонн, по 20—22 центнери з гектара.
Однак, на думку міністра, за нинішньої цінової політики «значно вигідніше, враховуючи надвиробництво зерна і дефіцит тваринницької продукції, згодувати більшу частину врожаю худобі. У поточному році держава встановила закупівельну ціну на продовольчу пшеницю 3-го класу в межах 690 гривень за тонну, а зернотрейдери намагаються опустити її іще нижче — до 400—450 гривень.
Селяни Криму днями відправили звернення до Президента України Віктора Ющенка, голови парламенту Володимира Литвина, голови уряду Юлії Тимошенко. У ньому зазначено, що для формування врожаю ними виконано робіт і зроблено витрат більш ніж на мільярд гривень. А задекларовані Мінагрополітики ціни не лише не дають змоги для розширеного відтворення, але і не компенсують цих витрат, особливо на фоні безперервного зростання цін на енергоносії, мінеральні добрива, засоби захисту рослин, сільгосптехніку та ін. Аграрії зазначають, що в Україні на сьогодні відсутня ефективна система ціноутворення на внутрішньому аграрному ринку, немає механізму закупівлі зерна до державного резерву, заставних закупівель, які мають стабілізувати ціни на рівні, достатньому для рентабельного виробництва. Не виконуються положення законів «Про зерно і ринок зерна», «Про державну підтримку сільського господарства України». Це, на думку авторів звернення, призведе до банкрутства багатьох сільгоспвиробників і може серйозно вплинути на соціально-економічну та політичну ситуацію на селі.
Для збору зернових у господарствах Криму є лише 1589 комбайнів. Це здебільшого машини старих модифікацій, що витратили свій моторесурс на 90 і більше відсотків. З цієї причини для проведення жнив знадобиться не менш ніж 50—60 днів (при середньому навантаженні на один комбайн більше нiж 360 гектарів). Про залучення 478 комбайнів з інших областей вони вже домовилися. Але, за розрахунками міністра, потрібно ще 200—250 машин.
Але навіть не це є головною проблемою. Загальний дефіцит дизельного пального для забезпечення хлібозбиральних робіт у Криму складає понад 9 тисяч тонн, в т.ч. бензину — 4,5 тисячі тонн. Для придбання цих нафтопродуктів необхідно близько 40 мільйонів гривень. На початок червня запас дизпалива в сільгосппідприємствах Криму становив усього 3 тисячі тонн. За словами міністра, на фоні зростання цін на нафтопродукти та кризового фінансово-економічного становища більшість господарств вирішити це завдання власними силами не в змозі. Зараз кредиторська заборгованість господарств Криму наближається до 400 мільйонів гривень. Вже узято майже на 140 мільйонів гривень банківських кредитів.
На думку Мінагрополітики Криму, вирішити цю проблему можна лише за рахунок нових кредитів комерційних банків або зустрічних поставок пального (у вигляді товарного кредиту з відстрочкою оплати до реалізації зерна) комерційними структурами в обмін на зерно.
Зараз також обговорюється питання фінансової підтримки аграріїв із коштів бюджету автономії в розмірі 10 мільйонів гривень. Ускладнює ситуацію те, що держава, на думку Корнійчука, не буде брати участь в закупівлі зерна, тому повністю звільняється простір для зернотрейдерів, інтереси яких не завжди співпадають з інтересами сільгоспвиробників. «Одні хочуть купити подешевше, інші — продати подорожче», — підкреслив міністр.
За прогнозом Корнійчука, в поточному році зростання цін на паливно-мастильні та інші матеріально-технічні ресурси, а також зниження цін на зерно можуть призвести аграрний сектор до значних збитків. Галузь, яка раніше цілком забезпечувала півострів продовольством, вивозила його в інші регіони країни й за рубіж, сьогодні здатна повною мірою забезпечити Крим лише хлібом. Усіма іншими продуктами харчування і, передусім, тваринного походження, як і овочами, фруктами, столовим виноградом, Крим за рахунок власного виробництва забезпечений не більше ніж на 50 відсотків. Дефіцит поповнюється за рахунок завезення з інших регіонів України або з-за кордону.
Голова Кримського Кабміну Анатолій Матвієнко про всі ці недоліки, схоже, не знав аж до переджнивних нарад у Білогірську, де піддав різкій критиці керівництво МінАПК автономії і райсільгоспуправлінь за те, що аж до початку червня не вжили заходів щодо забезпечення відвантаження всієї квоти пільгового дизпалива, призначеного аграріям Криму. На думку прем’єра, пільгове пальне необхідно було насамперед надати економічно сильним господарствам і стільки, скільки вони могли купити, а не дотримуватися принципу зрівнялівки у збиток економічній доцільності.
Питання про готовність села до жнив з ініціативи прем’єра було терміново розглянуте на засіданні уряду автономії. Щоб підтримати селян, на думку Матвієнко, потрібна бюджетна дотація. Якщо вона буде виділена Верховною Радою АРК з республіканського бюджету, то найбільш раціонально використати її на заставні закупівлі зерна. Це дозволить сільгоспвиробникам поповнити свої оборотні кошти і придбати паливно- мастильні матеріали.
Однак, на думку аграріїв, селяни не винні в тому, що в державі й досі не сформована ефективна структура агроринку, яка могла б забезпечувати рентабельну роботу господарств. Вони просять уряд України терміново вирішити невідкладні проблеми аграрного сектора — законодавчо затвердити мінімальні ціни на продовольче зерно на рівні, що забезпечує рентабельне розширене виробництво, провести фінансову інтервенцію на зерновому ринку, відновивши закупівлі зерна до Державного резерву і заставні операції, розробити механізм часткової компенсації вартості пального, що купується за рахунок коштів державного бюджету. Але і це дозволить вийти з ситуації тільки в нинішньому році. Щоб вирішити проблеми аграрного сектора системно, говорять селяни, необхідне проведення серйозної аграрної реформи, яка налагодить цінові співвідношення і, з одного боку, створить джерела постачання села необхідними ресурсами, а з іншого — аграрний ринок, від якого тільки і можна чекати справедливої ціни.
