Можливості інерційного зростання української економіки, переконані у бізнесових колах, майже вичерпалися. Як відзначалося на правлінні УСПП (воно відбувалося спільно з Економічною радою громадських об’єднань і галузевих організацій бізнесу), певні переваги, які досі допомагали вітчизняним підприємствам у конкуренції на світових ринках, нині або зведені нанівець, або втратили свою значущість і стали загрозою для суспільного розвитку країни. Йдеться як про падіння попиту на продукцію металургійної та хімічної галузі, так і про відносно дешеву в попередні роки ресурсну базу, наприклад, газ, про низьку вартість робочої сили. Звідси втрата вітчизняною промисловістю своїх позицій не тільки на зовнішньому, а й на внутрішньому ринках. Доводиться визнати, що стабільність, яка протягом тривалого часу вважалася найголовнішим досягненням влади, поступово перетворюється на примару і в будь-який момент може зникнути.
Політика імпортозаміщення, яку починає реалізовувати уряд, явно запізніла, а зростання інвестицій в модернізацію виробництва та розвиток високотехнологічних виробництв не сталося. Недостатність інвестицій у більшість галузей промисловості створює перепони для модернізації виробництва та зростання конкурентоспроможності вітчизняних виробників. Їх наполегливо вичавлюють з ринку. Якщо 2004 року питома вага національних виробників на внутрішньому ринку становила 71%, то 2011-го — лише 56%.
Досі не забезпечено виконання більшості завдань затвердженої понад рік тому Державної програми розвитку внутрішнього виробництва. Найчастіше це пояснюють зростанням цін на російський газ. (Однак, як відзначалося на засіданні, вона за 9 місяців 2012 р. для промисловості практично не змінювалася.) Але чому так сильно зросли тарифи на електроенергію? (Решта цін у промисловості змінилися досить помірно.) В умовах дефляції подорожчання електроенергії, як вважають промисловці, призводить до зниження конкурентоспроможності вітчизняної продукції через високу її собівартість, внаслідок чого й відбувається поступове витіснення з ринку вітчизняних товарів імпортними.
Іншим убивчим для вітчизняної промисловості фактором стало недостатнє кредитування. Обсяг кредитів, наданих за дев’ять місяців цього року реальному сектору економіки, становить 589,6 мільярда гривень. Та майже половина цієї суми припадає на короткострокові (до 1 року) позики. Натомість комерційні банки вкладають свої гроші у державні цінні папери, вважаючи їх надійнішим фінансовим інструментом. Так, у жовтні обсяг ОВДП у власності банківського сектору зріс майже до 76,5 мільярда гривень. Приріст урядових облігацій банківського сектору становив з початку року 31%, хоча за дванадцять місяців торік — лише 6,4%. Кредитний голод у реальному секторі економіки пояснюється ще й надзвичайно високою ціною грошей. Середньозважена ставка за кредитами в національній валюті у вересні становила 18,88% річних, в іноземній — до 8,29%. Це абсолютно не корелюється з темпами інфляції (січень-жовтень 2012 року — 0,3%) та обліковою ставкою НБУ 7,5%.
Єдине, що певним чином підтримує внутрішній ринок та стимулює виробництво, це позитивна динаміка попиту. Але, як констатується в матеріалах УСПП, її нівелює зростання зацікавленості споживача в купівлі не вітчизняної, а імпортної продукції. Водночас через негативні прогнози щодо валютно-курсової ситуації домогосподарства віддають перевагу нарощуванню заощаджень. Не виправдали себе і надії на зростання державного попиту. Передбачається, що до кінця року обсяг державних закупівель, порівняно з минулим роком, має зрости на 12% (до 363 млрд грн). Однак практика засвідчує, що процес державних закупівель залишається непрозорим, бюджетні гроші не спрямовуються на завантаження українських підприємств. Обсяг закупівлі у одного учасника торгів зріс у чотири рази й становить 106 мільярдів гривень (59% від загальної суми).
На засіданні УСПП йшлося також про невисоку ділову активність бізнесу. Серед причин цього називали надмірну кількість податкових платежів, значні витрати бізнесу на дотримання процедур податкового законодавства, проблеми з відшкодуванням ПДВ, а також усе ще значну кількість податкових перевірок. Керівництво Податкової служби постійно наголошує, що її органи на місцях повинні виступати партнерами бізнесу. Але вони насправді найчастіше поводять себе як каральні органи. Підприємці відзначають, що налагодження партнерських відносин між бізнесом і органами державної податкової служби є одним із пріоритетних завдань. Від його реалізації на мікрорівні залежить бізнесовий клімат, враження підприємців щодо того, наскільки зацікавлена держава в розвитку бізнесу. Тим часом функції державного нагляду у сфері господарської діяльності в Україні здійснюють близько 70 контролюючих органів (найбільше серед країн СНД) і 350 тисяч працівників. Це створює адміністративний тиск на суб’єктів господарювання. Схоже, усе це не є таємницею для державної влади. Президент УСПП Анатолій Кінах розповідає, що Президент України нещодавно закликав силовиків «не втручатися у роботу бізнесу за межами закону».
Виступаючи перед підприємцями, директор Національного інституту стратегічних досліджень при Президентові України Андрій Єрмолаєв відзначив, що замість експортноорієнтованої сировинної моделі Україна в умовах кризи може отримати сумнівну антикризову внутрішню сировинну споживацьку модель, згідно з якою в країні буде й надалі втрачатися так зване прогресивне індустріальне ядро. На думку директора НІСД, модель консервативного виживання має альтернативу. Вона полягає в тому, що водночас з стимулюванням розвитку традиційних сировинних галузей проводити глибоку модернізацію високотехнологічних галузей (вона може врахувати й інтереси середнього бізнесу). За словами Єрмолаєва, в основі нової промислової політики, як інструменту проходження періоду кризової нестабільності, може бути максимальне використання імпортозаміщення.
Тим часом, спілкуючись з журналістами, Кінах наголошує на вкрай необхідних заходах щодо доступу підприємств до кредитних ресурсів. «На фоні низьких темпів інфляції навіть з елементами дефляції за 9 місяців реальна вартість кредитів для юридичних осіб підвищилася до 20%», — вказав Кінах. Вихід з такої ситуації, на його думку, полягає, зокрема, у рефінансуванні банків під їх зобов’язання здешевити кредити для реального сектору економіки. Більше того, у своїй доповіді на засіданні президент УСПП наголошував на такому антикризовому заході, як помірне зростання цін у промисловості та на споживчому ринку. За його словами, для економіки буде безпечно і навіть корисно, якщо річна інфляція зросте до шести, семи, восьми відсотків.
Та чи не дамо ми знову, таким чином, старт гіперінфляції в Україні? Відповідаючи на це запитання «Дня», президент УСПП послався на досвід країн, яким вдалося під час кризи 2008-2009 років не допустити падіння економіки і підтримати платоспроможність як громадян, так і промислових споживачів. Для цього, відзначає він, провадилася гнучка валютно-курсова та фінансова політика. Отож невелика інфляція, на думку Кінаха, дає можливість активізувати виробництво і внутрішній ринок. При цьому він посилається на економічну теорію, згідно з якою низька інфляція у сукупності зі зниженням обсягів виробництва називається рецесією. «Тобто ми зараз вступили в етап рецесії?» — запитав «День». «Усі її прояви вже є», — відповів Кінах.
