— Що принесли із собою такі поняття як менеджмент та
менеджер?
— Менеджмент — це не просто управління, а управління в
конкурентних ринкових умовах. Тому виникає потреба у стратегічному мисленні
та вмінні цілеспрямовано використовувати всі наявні ресурси для отримання
економічних результатів. При цьому важливу роль відіграє здатність згуртувати
навколо себе команду однодумців. Ми все сильніше відчуваємо, що Україна
стає частиною світової економічної системи, і наш управлінський досвід
потребує корекції та відповідної адаптації до усталених в цій системі правил
ведення бізнесу.
— Чи задоволена в Україні потреба в таких фахівцях?
— Справжні потреби дуже великі, але вони не заявлені як
попит. Часто перші керівники не можуть правильно оцінити існуючі потреби.
Іноді стиль управління в організації відчужує фахівців з міжнародною менеджерською
освітою. Керівники таких організацій рано чи пізно мають зробити рішучі
кроки, запросити консультантів для оцінки системи управління й вироблення
відповідної стратегії щодо розвитку менеджменту і відтак найняти справжніх,
освічених менеджерів. А фахівців з цієї справи вже достатньо для задоволення
попиту на них. Більше п'ятисот наших випускників — магістрів ділового адміністрування
— працюють на різних підприємствах. Інститути подібні нашому є у Львові,
Дніпропетровську. Але це тільки початок, який дає імпульс як до зростання
попиту, так і до його задоволення.
— Але ж керівні кадри не зміняться за один день?
— Це відбувається поступово, але процес необхідно прискорити.
Десятками тисяч підприємств у нашій країні керують люди старшої генерації.
Більшість iз них не такі вже старі за віком, але мають старий вишкіл. І
на те, що проблема так званих «червоних директорів» існує, не можна не
зважати, бо деякі труднощі нашої економіки з'явилися саме «завдяки» їхній
діяльності. З іншого боку, держава майже нічого не робить для того, щоб
створювати їм мотиви для роботи по- новому. Було б добре поєднувати перенавчання
керівників старшого покоління та залучення сучасно освічених фахівців,
які не мають тягаря старих звичок, досвіду та інерції, властивих старшому
поколінню керівників.
Поки що розуміння проблеми існує лише в окремих галузях.
Зокрема, досить швидко зорієнтувались керівники енергетичного сектора та
банківської системи, де починають усвідомлювати, що на інвестуванні в людські
ресурси не можна економити. У нас в інституті вже кілька років працюють
магістерські програми спеціально для підготовки керівників цих двох галузей.
— Чи все залежить від рівня підготовки менеджера?
— Наші політики, зокрема народний депутат Юрій Єхануров,
неодноразово відзначали, що український бізнес, особливо приватний, зараз
дуже залежний від волі чиновництва та непередбачуваних змін у законодавстві,
на які не завжди наш керівник встигає реагувати. Зрозумілих і усталених
правил гри в сфері законодавства дійсно немає. Тому сфера відповідальності
є розмитою. Керівники відомств та міністерств, готуючи розпорядження, можуть
помилятися, та їм це нічим не загрожує. У більшості ж випадків всю відповідальність
за наслідки таких помилок несе саме підприємець чи його менеджер. Без радикальної
адміністративної реформи нам не обійтись. Треба добитися, щоб людина в
міністерському кріслі розуміла, що, допомагаючи менеджеру та підприємцю,
вона покращує й своє життя. Мотивація — це відповідна заробітна плата для
державних службовців, застосування заохочення, яке б залежало від успіхів
реальної економіки. У чиновників не повинно виникати бажання шукати інші
засоби покращання свого життя.
— А самі менеджери можуть якось впливати на мотивацію
роботи чиновників?
— Найгірше буде, якщо за це візьмуться безпосередньо окремі
підприємці та менеджери. На жаль, це вже спостерігається. Чиновник допомагає
конкретній особі, замість того, щоб займатися створенням рівних умов для
успішної роботи всієї системи. Пряма мотивація тут більш нагадує корупцію,
коли бізнес кримінально зрощується з владою. Інша справа — лобіювання зорганізованими
підприємцями конкретних законодавчих актів.
Вже є позитивний приклад того, що лобіювання дійсно працює
— це відхилення законопроекту Президента «Про гербовий збір». Втім об'єднання
підприємців повинні діяти більш активно. Вони не мають прямого права на
законодавчі ініціативи, але можуть це робити через депутатів, які є їхніми
висуванцями. В різні історичні часи на найвищому державному рівні з'являлися
постаті, які усвідомлювали, що необхідно створювати умови для розвитку
нації через самореалізацію людей. У США — це Авраам Лінкольн, у Франції
— Шарль де Голль. У повоєнній Німеччині Людвіг Ергард заклав умови для
розвитку економіки, поєднуючи, до речі, капіталістичні та соціалістичні
ідеї.
Зростання можливе лише з приходом лідерів, на ідеї яких
хочеться рівнятися, за якими хочеться йти, щоб робити загальну справу.
В Україні є такі люди. Коли спрацює генетичний код нашої нації на самозбереження,
вона, захищаючи себе, змушена буде висунути їх.
