Корпорація «Агро-Союз» провела шість міжнародних конференцій із самовідновлюваного землеробства на основі системного підходу No-till, але поширення цієї технології в аграрній галузі України поки що масово не спостерігається. Втім, альтернативи нема. Саме ця технологія дає можливість сільському господарству бути продуктивним, стабільним і прибутковим, особливо тепер, коли ціни на енергоносії, техніку, добрива, засоби захисту рослин мають сталу тенденцію до збільшення. No-till — найбільш раціональна система в рослинництві з погляду екології та економіки.
У першій декаді лютого в селі Майське Синельниківського району в корпорації «Агро-Союз» пройшов другий етап семінару-дискусії з питання «Удосконалення засад агротехнологічної політики в сільському господарстві України». Без жодного сумніву, власне бачення та плани, як це зробити, у керівника «Агро-Союзу» Володимира Хорішка є, але він, очевидно, хоче, щоб спочатку аграрна громадськість — науковці, державні управлінці, виробничники, а потім і загалом все суспільство усвідомили, що наш подальший шлях лежить через вирішення майже всіх питань життєзабезпечення в площині аграрної галузі. Це стосується і продовольчої, й енергетичної безпеки країни.
Реалізація в повному обсязі цих задумів залежить від багатьох чинників, але головні з них — це позиція Міністерства аграрної політики України, наукових структур і корпусу товаровиробників сільгосппродукції, який, на жаль, занадто консервативний і інертний. Саме останній пасивно чинитиме опір упровадженню новітніх технологій, особливо в рослинництві, яке є фундаментом усього аграрного комплексу.
Команда Мінагрополітики, яку очолює міністр Юрій Мельник, повною мірою усвідомлює стан речей в аграрній галузі та необхідність кардинальних змін. Представники наукових та освітніх аграрних закладів у переважній своїй більшості сприятимуть процесу перетворень. Колективи підприємств сільськогосподарського машинобудування та технологічного обладнання з радістю сприймуть процеси оновлення сільгоспвиробництва, бо це додаткові робочі місця й реальний заробіток.
Найбільш проблемними ланками щодо вирішення цього питання є безпосередньо самі аграрії та вся вертикаль державного управління.
Під час семінару дискусія точилася навколо трьох блоків питань: загальноекономічного, екологічного та природно-кліматичного — та соціально-політичного, кадрового, організаційного й адміністративного впливів.
Планується в подальшому провести ще декілька семінарів-дискусій, щоб продовжити відпрацювання агротехнологічної політики. Спочатку систематизують пропозиції і розроблять комплексні заходи, а потім — узагальнять і приймуть комплексні рішення. За задумом організаторів семінару-дискусії, після певної кількості таких заходів з’явиться документ, у якому буде синтезовано всі напрацювання і пропозиції учасників семінару. В ньому міститиметься квінтесенція агротехнічної політики у сільському господарстві України. Естафету подальших семінарів-дискусій керівництво «Агро-Союзу» передало Міністерству аграрної політики України. Присутній перший заступник міністра Юрій Лузан запевнив, що міністерство докладе всіх зусиль для подальшого вирішення цього питання.
КОМЕНТАРI
Петро САБЛУК, академік УААН, директор ННЦ «Інститут аграрної економіки» УААН, Герой України:
— Зразок того, що повинно бути в нашій державі, показує корпорація «Агро-Союз». Ми бачимо, що тут органічно поєднано капітал землі з досягненнями науково-технічного прогресу. Застосування технології No-till дозволяє отримувати максимальний прибуток. Цю модель господарювання необхідно поширити на весь аграрний комплекс держави, щоб за рахунок отриманого прибутку вирішувати соціальні питання на селі та проблеми розвитку територій.
Сьогодні весь світ охопила фінансова криза. Наша держава шукає шляхи виходу з неї. На мою думку, найголовніший шлях — це розвиток внутрішнього ринку, а внутрішній ринок — це аграрне виробництво. На сьогоднішньому заході йде пошук відповідей, як вивести на високий рівень аграрне виробництво країни. Для нашого народу — це питання номер один.
Питання, підняті газетою «День» у статті «Реальна незалежність — енергетична незалежність», на мою думку, архіактуальні. Дійсно, сільськогосподарське виробництво — землеробство, рослинництво, тваринництво — це те, що вирішить в перспективі як продовольчу, так і енергетичну проблему нашої країни.
Джерелом енергії для людини є продукти сільського господарства. Наше завдання — знайти раціональні співвідношення в аграрній галузі країни, збалансувати біоресурс і чітко визначитися, яку частину його направляти на забезпечення нас продовольством, а яку — на енергетичні потреби.
Сьогодні багато керівників різних рангів звертаються до нас, науковців, із запитаннями: куди йти, що робити? На що орієнтуватися? Автор статті дає чіткий орієнтир: треба розвивати аграрне виробництво, треба через нього забезпечити й енергетичний ресурс, і продовольчу безпеку. Це наш шлях, тому що потенціальні можливості України — нагодувати мільярд людей. Такі розрахунки є.
Автор правильно ставить питання і щодо національної ідеї розвитку економіки держави. Постіндустріальна модель, яку сьогодні ми повсюдно пропагуємо, в українському варіанті повинна розкривати зміст цієї ідеї. Вважаю, що стаття актуальна та вчасна.
Сергій ДОВГАНЬ, начальник Головної державної інспекції захисту рослин України — головний державний інспектор захисту рослин, м. Київ:
— Якщо говорити про концепцію розвитку АПК, то його треба розглядати як агроекологічну систему України, а головною складовою цієї системи є сільськогосподарські землі. Необхідно провести у різних агроекологічних зонах оцінку можливостей отримання певної кількості сільськогосподарської продукції. Зрозуміло, що в різних зонах ці можливості різні. На основі цього маємо вести мову про сталий розвиток. Про це всі говорять, але не до кінця розуміють, що це таке.
Автор статті «Реальна незалежність — енергетична незалежність» має рацію, коли говорить, що глобалізм зазнав краху, і нам із ним у плані продовольчої безпеки нема чого зв’язуватися. У цьому розумінні ми країна самодостатня, можемо повністю забезпечити себе продуктами харчування і таким чином вирішити проблему внутрішнього споживання своєї продукції. На розвиток аграрного ринку піде продукція нашої металургії, будівельних матеріалів, машинобудування, хімічної промисловості — це приведе до пожвавлення внутрішнього ринку. У цьому є великий позитив.
Безперечно, що аграрний сектор може взяти на себе питання стабілізації нашої енергетичної незалежності. Можливості вирішити цю проблему є. Через рослинництво та тваринництво можливо отримувати рентабельне біопаливо, біодизель, біогаз. Наші державні структури мусять уважно прислухатися до досягнень, які є в аграрному секторі.
Костянтин КОВТУН, виконавчий директор модельного агрокультурного підприємства АТЗТ «Агро-Союз», м. Дніпропетровськ:
— Ще в ті часи, коли керівництво «Агро-Союзу» почало займатися сільськогосподарським виробництвом, постало питання пошуку шляхів виведення бізнесу на рівень, коли він зможе нести соціальну відповідальність. На переконання нашого керівництва, тільки економічно ефективний і прибутковий бізнес може нести на собі відповідне соціальне навантаження і виконувати місіонерську роль.
Декілька років тому Володимир Дмитрович ознайомився з документом, який віддзеркалював основи аграрно-технологічної політики Російської Федерації. Тож у нього з’явилася ідея консолідувати аграрне виробництво, науку, державні інституції з тим, щоб створити оптимальну модель розвитку сільського господарства України. Ця модель повинна відображати всі тенденції, які існують в конкретних умовах світового сільськогосподарського виробництва. Ця модель, за задумом її автора, має освітлювати перспективу збереження і поліпшення родючості грунтів, вирішення екологічних проблем сільського господарства.
Цю ідею було презентовано міністру Юрію Мельнику, вона отримала підтримку Мінагрополітики. В результаті проведення двох семінарів з’явилася низка рекомендацій, які через різні механізми державного регулювання, законодавчі акти в перспективі напевно буде реалізовано. Тоді отримаємо цілісну модель розвитку аграрної галузі, яка вирішуватиме в майбутньому економічні, екологічні і соціальні питання в більш оптимальному варіанті, ніж це робиться нині.
Микола ДОЛЯ, доктор сільськогосподарських наук, професор Національного університету ресурсів і природокористування, м. Київ:
— Нульова технологія обробітку грунту, впроваджена в «Агро-Союзі», — це справді прогресивна і перспективна ресурсозберігаюча розробка, яка вперше опрацьована в комплексі, забезпечена і працює на високоефективному та раціональному науковому потенціалі. Важливо те, що ця розробка включає комплекс заходів, що працюють на відтворення родючості грунту, на збереження вологи, на підтримання біологічної активності грунту і на механізмах самоуправління комплексів організмів в кожній посівній культурі.
Дуже важливо й те, що впровадження No-till досягнуто за рахунок ресурсозберігаючої техніки із значним зменшенням потенціалу технічного супроводу, який є вкрай важким для будь-якого господарства.
Технологія No-till має працювати в усіх регіонах. Вона дозволяє розвиватися і рослинництву, і тваринництву, дозволяє оптимізувати виробництво та потенціал якості кормів, потенціал відтворення тваринництва, потенціал досягнення економічного благополуччя інших галузей, тому що вона дуже економна.
Віталій НОВАК, перший проректор Білоцерківського національного аграрного університету, доктор біологічних наук, професор, м. Біла Церква:
— Важливим чинником забезпечення ефективності аграрного виробництва, безперечно, є роль вищої школи у підготовці професійних кадрів з урахуванням новітніх сільськогосподарських технологій. У своєму виступі Володимир Хорішко наголосив: якщо ми не матимемо кадрів, які впроваджуватимуть новітні технології, включаючи No-till, то про вирішення завдання щодо виходу України на передові рубежі не може бути й мови.
Тільки та держава може називатися незалежною, яка незалежна в продовольчому й енергетичному плані. Ця думка звучала в усіх виступах на цьому семінарі. Мене надзвичайно вразила публікація в газеті «День», яка піднімає проблему енергетичної безпеки нашої країни. Енергетична незалежність співзвучна з продовольчою незалежністю. Наше сільськогосподарське виробництво може повною мірою вирішити ці питання на засадах сучасних аграрних технологій, що якраз і обговорюються на цьому семінарі.
