Глава Міненерговугілля Володимир Демчишин, який підтримує, як він нещодавно визнав, «офіційно-професійні» стосунки з російським олігархом Костянтином Григоришиним, на думку деяких експертів, один з найімовірніших кандидатів на вихід з уряду. Чи не тому, щоб утриматися в кріслі, що хитається під ним, він незрідка дозволяє собі заяви, як то кажуть, на межі фолу? Так, минулої суботи в ефірі одного з телеканалів він пообіцяв збільшити видобуток газу на території України.
Приріст буде настільки значним, що через три-чотири роки, за словами міністра, наша країна зможе відмовитися від купівлі газу як у Росії, так і у Європи. «Бурити досить просто, оскільки райони забезпечені трубопроводами, — сказав він. — Я впевнений, що іноземні інвестори готові сюди прийти. Ми можемо збалансувати ситуацію з газом, нарощуючи власний видобуток і зменшуючи в істотному обсязі споживання».
Щодо інвесторів такий пасаж цілком зрозумілий: упевненість міністра може передатися також і їм. Добре було б! Щодо частини споживання Демчишин теж, безумовно, правий: відповідний досвід у цій справі у нас уже є. Щоправда, поки економію газу отримано здебільшого за рахунок промисловості, тоді як житлово-комунальна сфера залишається на тому ж первісному рівні. Але що буде, якщо в країні несподівано запанує мир і у виробництва відкриється друге дихання? Чи буде тоді Демчишин готовий зняти ліміти, чинні сьогодні, на це паливо? Якщо судити з наведеної заяви, то не можна виключити, що міністр уже знає позитивну відповідь на це запитання.
У квітні цього року «Нафтогаз України» підписав з відібраною на відповідному конкурсі американською RyderScottCompany, яку називають однією з провідних світових компаній у цій сфері, договір на оцінку резервів (запасів/ресурсів) вуглеводнів групи компаній, що входять до НАК, зокрема «Чорноморнафтогазу». Звіт про виконану роботу очікується вже в липні. Судячи з темпів, йдеться всього лише про своєрідну інвентаризацію. Ніяких нових родовищ RyderScott на блюдечку нікому не принесе. Але не можна виключити, що американські фахівці зроблять нам якийсь інший приємний сюрприз, про який уже поспішили повідомити міністра.
Нагадаємо, що згідно з меморандумом української влади Міжнародному валютному фонду від лютого 2015 року, до 30 червня має бути проведено також незалежний аудит усієї дебіторської заборгованості «Нафтогазу» для виявлення боржників, визначення розміру відповідної заборгованості, а також причин, що лежать в її основі. Можна не сумніватися, що гарна оцінка запасів істотно підвищить імідж газового монополіста, що неабияк похитнувся, й сприятиме кращій його кредитоспроможності. І саме нові кредити, за рахунок яких можна буде відремонтувати старі й купити нові бурові верстати, дозволять, як, ймовірно, розраховує Демчишин, наростити видобуток такими швидкими темпами.
Тим часом, усього за два дні до демчишинського «бурити досить просто» відбулися парламентські слухання на аналогічну тему. Виступаючи на них, Олексій Нестеренко — головний інженер ПАТ «Укргазвидобування» (75% загального видобутку газу в країні) заявив, що 2015 року компанія прогнозує зниження видобутку природного газу на 3%, або приблизно на 400 мільйонів кубометрів. План компанії передбачає добути цього року близько 14,7 мільярда кубометрів проти 15,1 мільярда 2013 і 2014 року.
Звертаючись до народних депутатів, головний інженер також підкреслив, що недостатнє фінансування й проблеми зі спецдозволами на геологічне вивчення призвели до того, що приріст запасів газу компанії минулого року був втричі нижчим за обсяги видобутку. Тобто розвідувальне буріння на родовищах дуже відставало, результатом чого стало прискорене вичерпання запасів. За його словами, для виходу на щорічний приріст запасів в обсязі 18-20 мільярдів кубометрів компанії необхідно вдвічі збільшити обсяги розвідувального буріння, а для цього мати в ціні необхідну інвестиційну складову й отримувати у півтора разу більше спецдозволів. Необхідний обсяг інвестицій у видобуток Нестеренко оцінює в 7-8 мільярдів гривень на рік.
На слуханнях були представлені дані «Нафтогазу» про реальний приріст розвіданих запасів природного газу в Україні. 2012 року цей показник становив 22 мільярди кубометрів при видобутку 23,7 мільярда, 2013 року — 13,7 мільярда кубометрів проти 24,5 мільярда, а 2014 року — 6,85 мільярда кубометрів проти 23 мільярдів видобутку. Очевидним є елементарне проїдання запасів при стагнації видобутку. Шкода, що на такий випадок законодавець не передбачив особливої статті в Кримінальному кодексі.
А повертаючись до теми про можливість повної відмови від імпорту газу, зазначимо (і це, як нам здається, мав би розуміти навіть випускник школи), що нарощувати, причому різко, видобуток можна лише тоді, коли є великі розвідані запаси. А для цього треба просто бурити: спочатку розвідувальні, а потім і експлуатаційні свердловини. І чим більше, тим краще, щоб запаси істотно випереджали видобуток.
Геннадій Рябцев, професор Національної академії державного управління при Президентові України, член громадської ради Міненерговугілля:
— За наявності достатніх ресурсів і системної роботи уряду заявлені Демчишиним терміни цілком досяжні. Але практика дій нашої виконавчої влади, її прагнення видавати бажане за дійсне спростовують багато заяв. Суть не в тому, що ми не зможемо відмовитися. Річ у тому, що для цього треба послідовно реалізовувати положення двох проектів Енергетичних стратегій, що існують у країні. Замість того, щоб об’єднати їх в один документ, залишили два проекти — так звану Стратегію-2020, розроблену Центром Разумкова, і Стратегію-2035, створену в Національному інституті стратегічних досліджень. У них запропоновані заходи, що дозволяють скоротити енергозалежність, зокрема щодо газу. Але ці заходи без відповідних ресурсів не реалізувати. Так, для збільшення вітчизняного газовидобування необхідно щорік виділяти в п’ять разів більше коштів, ніж зараз. Таких коштів у держави сьогодні, звісно, немає. А для зниження газоємності української економіки необхідна модернізація. Але для неї немає необхідних стимулів. Я вважаю, що єдиним дієвим мотиватором для зниження енергозалежності є підвищення тарифів. Але й це не розв’язує проблем, що роками накопичувалися в цій сфері. А заявляти можна, звісно, що завгодно. Тільки спочатку добре було б мати реальний, досяжний, вимірюваний і погоджений з громадськістю план дій.
