Ухвалений у першому читанні бюджет України на 2017 рік називають по-різному. Але виглядає так, що прийнятним для всіх, і для критиків і для апологетів, було б слово «несподіваний». Уперше подали до парламенту у встановлений законом термін — несподівано. І за це все виставили уряду плюси.
Але через кілька днів після голосування уряд оприлюднив неоднозначну, але для величезної кількості громадян добру новину про подвійне (до 3200 гривень) підвищення мінімальної зарплати — несподівано. А за два дні до цього не знали про таку можливість? Невже гроші знайшли десь під ногами на вулиці? Та ні, присягаються, що візьмуть їх там, де й на всі інші витрати — в економіці. Несподівано. Адже для цього вона, економіка, має зростати, чи не так? А який закладено із цього приводу в бюджеті прогноз?
Говорить глава Рахункової палати України Роман Магута: «При розрахунку показників проекту держбюджету враховано тривідсоткове зростання реального ВВП, що в умовах низької купівельної спроможності населення, скорочення кредитування економіки, несприятливого інвестиційного клімату в країні й погіршення прогнозу щодо кон’юнктури на міжнародних сировинних ринках є надто оптимістичним».
Є серйозні претензії до бюджетних несподіванок і у глави парламентського комітету з питань фінансової політики й банківської діяльності Сергія Рибалки. Він підкреслює, що за оцінками експертів проект бюджету наступного року збільшує фіскальне навантаження на економіку (чи працюватиме вона в результаті краще?). «Рівень перерозподілу ВВП через бюджет на 2017 рік становитиме майже 34%. Це найвищий показник за останні роки, — зазначає народний депутат. — У бюджеті наступного року витрати споживання становитимуть 92%. Пропонований бюджет не містить витрат розвитку економіки». «Знову матимемо бюджет проїдання?» — запитує глава комітету. На веб-сайті Мінфіну можна побачити відповідь: «Бюджет формувався не від побажань, а від реальних можливостей. Це дасть можливість отримати заплановані надходження, не створюючи тиску на бізнес».
Претензії з іншого флангу озвучив співголова партії «Наш край» Сергій Кальцев: «Зараз у проекті держбюджету-2017 сума на субсидії зросла всього на 7,8% (до 51 мільярда гривень). Прем’єр-міністр Гройсман говорить про те, що цього року на субсидії претендуватимуть близько дев’яти мільйонів українських сімей. При цьому середній розмір субсидії становить близько 2000 гривень. Тобто фактично уряду необхідно більш як 100 мільярдів гривень на субсидії, — цитує керівника прес-служба партії. — А це вдвічі менше суми, закладеної до бюджету наступного року».
«Майбутнє дійсно не підлягає плануванню або погано йому піддається?» — запитав «День» директора економічних програм Українського інституту майбутнього Анатолія Амеліна. «Ні, майбутнє якраз підлягає програмуванню, більше того, воно рукотворне, — заперечив він. — І ми можемо створити майбутнє, яке хочемо. Якщо ми про нього думаємо. А якщо ми не створюємо майбутнього, воно буде хаотичним». «Чи є новий український бюджет планом майбутнього?» — допитувався «День».
«За класичною теорією бюджет має бути частиною реалізації середньо— й довгострокових планів держави, — відповів експерт. — Але у нас їх немає. Ми живемо, продовжуючи з року в рік біг по одних і тих же граблях. У бюджеті ми не ставимо завдань розвитку економіки. Люди, що беруть участь у бюджетному процесі, працюють здебільшого над створенням і зміцненням своїх електоральних можливостей... Ми з року в рік нарощуємо соціальні витрати, даючи ті чи інші подачки пенсіонерам, які досить активні порівняно з іншими людьми на виборах, — продовжив Амелін. — Це не створює стимулів для зростання економіки, для того, щоб молодим поколінням можна було жити в цій країні. Отже, наш бюджет зараз, на жаль, не є частиною реалізації плану майбутнього. Він є частиною плану збереження сьогодення або навіть інструмент відкочування в минуле. Наприклад, наші дослідження показують, що сьогодні за якістю життя ми повернулися до 1991 року».
Оцінюючи на прохання дня економічну ситуацію в Україні стосовно проекту бюджету на 2017 рік, експерт економічних програм Інституту майбутнього Ольга Хоменко підкреслює, що викликами при реалізації бюджету можуть стати потенційна девальвація гривні, інфляція, скорочення доходів від експорту, несприятливий інвестиційний клімат, нестабільність банківської системи, проблеми з кредитуванням країни.
На думку експерта, головною проблемою прибуткової частини бюджету є великі надії уряду на податкові надходження, зокрема від непрямих податків — ПДВ (39,9% сукупних доходів), акцизні збори — 15,5%. А також на доходи від приватизації й продажу конфіскованого майна. Хоменко зазначає, що в даному випадку податки виконують не стимулюючу функцію, а лише фіскальну, що не сприяє активізації економічної діяльності, зростанню інвестиційної привабливості країни й може призвести до зниження ВВП.
Коли ж говорити про різке підвищення мінімальної зарплати, то Амелін упевнений: «На падінні економіки нарощувати витрати бюджету, нарощувати споживання не можна. Це — стимулювання інфляції. Зате круто зростають політичні бали у людей, причетних до такого рішення. Прем’єр і Президент, який його підтримує, сподіваються на підвищення свого рейтингу. Звісно, деякі політичні сили спекулюватимуть на підвищених тарифах, а агресивна Росія їх підтримуватиме. І влада такими заходами хоче забігти вперед й упередити критичне зростання незадоволеності».
Хоменко говорить про те, що після нинішнього підвищення «мінімалки» фізичні особи — підприємці, які сплачують 22% (єдиного соціального внеску) від мінімальної заробітної плати і з початку 2017 року щокварталу платитимуть 2112 гривень. Тобто це зростання податкового тиску на малий бізнес, зазначає дослідник.
У той же час вона вважає, що у витратній частині бюджет є соціальним, оскільки 23,4% його витрат спрямовані на соціальний захист і забезпечення незаможних верств населення. Так, на фінансування Пенсійного фонду передбачено 21,6% від усіх витрат бюджету. У той же час на фінансування економічної діяльності в бюджеті виділено лише 5,4% сукупних витрат. На думку експерта, це свідчить про відсутність у головному кошторисі країни важелів, здатних стимулювати економічний розвиток, і про посилення тенденцій до стагнації національної економіки.
Експерт також нагадує, що Мінфін прийняв рішення ігнорувати граничну норму зростання державного боргу, й зазначає, що це може привести Україну в майбутньому до боргової ями, а згодом й до дефолту. «Усі ми знаємо, — доповнює Амелін, — як працює бізнес. А будуємо зараз бюджет, грунтуючись не на бізнес-стратегії, а на продовженні планів минулого року, що переносяться, по суті, на майбутній рік».
«Не передбачені в проекті бюджету якісь дієві заходи для детінізації економіки, — зазначає Амелін. — У той же час перспективи доходів бізнесу оцінені в надмірно оптимістичному форматі. А що буде, якщо плани бюджетних надходжень не виконуватимуться? Нам доведеться знову позичати гроші. Якщо ми подивимося на динаміку зовнішніх позик України й динаміку зростання економіки, то побачимо, що це ситуація класичної переддефолтної моделі. Ми вже провели одну реструктуризацію. Як би не довелося робити другу й третю. Коли закладаємо до бюджету нереалістичні показники, то потім знову, як правило, вимушені виходити на ринок позик».
Експерти «з майбутнього» радять народним депутатам і Мінфіну, який у нашій країні є беззаперечним лідером бюджетного процесу, внести у ході подальших слухань поправки, що зроблять бюджет реалістичнішим.
