У рік виборів у нашій країні традиційно демонструється велика турбота про молодь і сільських жителів. Схоже, вони досі вважаються найбільш переконуваною частиною електорату, яка вірить усім обіцянкам. Днями з відповідними заявами, що, очевидно, жодним чином не означають використання адміністративного ресурсу, виступив Президент України Віктор Ющенко. За його словами, через один-два місяці в Україні оприлюднять програми кредитування молодих сімей, а також фермерства, чим за дорученням Президента займатиметься ще фактично не створений банківський консорціум, до якого входять «Ощадбанк» й «Укрексімбанк».
Можна припустити, що якась користь від оголошених програм, безумовно, буде, хоча цілком невідомо, з якими «відкатами» при цьому доведеться мати справу одержувачам державних благ. У будь-якому випадку довіру селян до державних структур на селі справді треба відновлювати всіма силами. Поки ж цей процес рухається здебільшого назад.
Повчальну історію щодо цього розповіла Українська аграрна конфедерація (до неї, до речі, входить і Асоціація фермерів України), повідомивши «Дню» про події в Томаківському районі Дніпропетровської області. Минулої осені місцеві селяни здали вирощений урожай на зберігання в Мировський елеватор, який на той час орендувала комерційна структура, що мала в районі хорошу репутацію і їй довіряли. Але цього року суд повернув хлібоприймальне підприємство у власність держави, і воно перейшло в управління ДАК «Хліб України». А тут саме настав час використати селянські запаси для придбання палива, добрив, насіння. Але не все так просто. Новий (державний!) директор стверджує, що не укладав відповідних договорів і не знає, хто та скільки зерна заклав на зберігання. А попередник, мовляв, жодних документів не залишив (останній у свою чергу повідомив, що після судового засідання його на об’єкт не допустили, а документи й електронну базу вилучили. До конфлікту вже долучився губернатор області, створили авторитетну комісію. Дехто навіть примудрився частину свого зерна отримати. Проте проблема залишається, і місцеві фермери пікетують елеватор, вимагаючи повернути зерно та не дозволяючи новим власникам, тобто державі, вивозити його за межі елеватора.
Тим часом проблема вивозу зерна на експорт останнім часом широко дебатується в масштабах усієї країни, причому, мабуть, кожна зі сторін цієї дискусії має свої інтереси. Так, міністр аграрної політики Олександр Баранівський цього тижня заявив, що уряд 15 березня ухвалив рішення про ліцензування експорту всіх видів зернових, завдяки чому процес їх вивозу за кордон буде поставлений під контроль. Видавати ліцензії, за словами Баранівського, повинне Мінекономіки. Але це відомство у свою чергу заявило, що вважає ліцензування експорту зерна передчасним, оскільки в країні є достатні його запаси (в тому числі, очевидно, і на таких елеваторах, як Мировський).
Але найзагадковіше, що інформацію про введення ліцензування експорту зерна не підтвердив прем’єр-міністр Юрій Єхануров. «Здається, рішення не було», — сказав він журналістам того ж дня, що й агроміністр, примусивши пригадати вислів класиків — «А чи був хлопчик?».
Щось подібне спостерігається і щодо прогнозів на майбутній урожай. Уряд в особі агровідомства як завжди хоче бути оптимістичним. Баранівський обіцяє, що урожай зерна цього року становитиме близько 38 мільйонів тонн. «38 мільйонів — це цифра невисока, це цифра реальна», — стверджує міністр, хоч одночасно й розуміє, що урожай пшениці скоротиться на 25–30% — до 13–14 мільйонів тонн. Але в аналітиків, які не беруть участі у виборах, є інша думка. «Зменшення урожаю зерна нинішнього року очікується переважно за рахунок пшениці», — сказала експерт аналітичного центру «УкрАгроКонсалт» Аліна Федяй. Фахівці прогнозують, що урожай зерна в Україні цього року буде на рівні 29–32 мільйонів тонн, що на 15,8–23,7% менше порівняно з минулим роком. При цьому пшениці, на їхню думку, вдасться зібрати лише 9 — 11 мільйонів тонн (у 2005 р. — 18,7 млн. тонн).
Чи лише погодні умови винні? Рахункова палата України, наприклад, дає на це запитання негативну відповідь. На її думку, Міністерство аграрної політики як головний розпорядник коштів держбюджету-2005, виділених на Аграрний фонд, не забезпечило їхнього ефективного використання. «Мета, поставлена державою перед Аграрним фондом, через затримку з виділенням коштів із державного бюджету та безконтрольність зі сторони Мінагрополітіки в 2005 році не була досягнута», — йдеться в повідомленні палати. Зокрема, за її даними, минулого року Аграрний фонд закупив для формування державного продрезерву 73,8 тисячi тонн зерна, або 4,9% від запланованого (за даними самого фонду, в 2005 році він закупив до продрезерву 95,3 тисячi тонн зерна). Нівроку різниця — 22,5 тисячі тонн!
Радянська практика приписок досі широко використовується в нашому сільському господарстві з ринковими формами ведення виробництва. Так, днями Мінфін заявило про тиск управлінь аграрно-промислового комплексу на ревізійні органи з метою отримання дотацій за посів і пересів озимих. Мінфін стверджує, що ревізорів примушують підписувати відповідні акти обстеження без підтвердження їх перевірками фактичного стану посівів і спростовує оприлюднені днями Мінагрополітіки обвинувачення в перешкоджанні виплатам дотацій аграріям. І все ж, мабуть, залишається фактом, що в українських селян цього року з підготовкою до весняних посівних робіт, що збіглася за часом із виборчою кампанією, анітрохи не менші труднощі, ніж зазвичай: грошей немає, все, що треба придбати, — подорожчало, а держава зайнята переважно виборами.
