Динаміка зростання ВВП України, згідно даних статистики, закріпилася на позначці 7,9% (у кумулятивному вимірі). Цей показник на 2,4% вищий за відповідний 2006 року. Отже, всупереч політичній нестабільності, чи, може, як це не парадоксально, завдяки їй, у першому півріччі економіка України впевнено зростала. А незначне уповільнення темпів (проти їх стартового рівня) відбулося в режимі м’якої посадки. Третій місяць поспіль темпи зростання ВВП залишаються незмінними, причому ознак того, що економіка вже не має резервів для підтримання таких темпів і надалі, не спостерігається.
Всупереч усім прогнозам, у тому числі й Мінекономіки, падіння темпів припинилося. Енергії економічного підйому вистачило, щоб компенсувати негативний вплив бази порівняння. Найвідчутнішим він був у березні і у червні. Рік тому у ці місяці кумулятивна динаміка ВВП збільшувалася відповідно на 2,6% та 1,5%. Якщо нівілюювати дію статистичного ефекту, то реальне прискорення у січні—березні становить 1,1%, у січні—травні — 1,3%. А за перше півріччя — 1,5%. Таким чином червневе тестування економіки на надійність було успішним, а, можливо, і переломним. Адже з липня і до кінця 2006 року база порівняння не піднімалася вище, ніж на 0,2% і 0,4%.
Як і у травні, у червні спостерігався своєрідний «взаємозалік» між галузями, що прискорюють зростання, і тими, які його гальмували. В промисловому секторі, на транспорті, у освіті і охороні здоров’я створено, за попередніми оцінками, приблизно 44% валової доданої вартості. Середньозважене уповільнення темпів тут становило 2,7%. Однак сільське господарство, торгівля і будівництво, які виробляють орієнтовно 27% ВВП, забезпечили прирістну динаміку (4,3%).
Послаблення активності в інших галузях (на 1,6%) було «відшкодовано» збільшенням ВВП, що надходить за статтею «чисті податки на продукти» (показник січня—червня перевищив відповідний за січень— травень на 1,7%).
Дещо неочікувані події відбулися в аграрній економіці. Створена в ній валова додана вартість за 6 місяців зросла на 5,7%. Показник поступається лише січневому (6,4%) і перевищує травневий на 3,4%. Це — найбільший висхідний крок за місяць серед всіх галузей-продуцентів ВВП. До речі, рік тому зростання валової доданої вартості за 6 місяців становило лише 3,1%.
Щоправда, продовжився спад на транспорті. Темп його становив за півроку 5,3%, і це — найнижчий індикатор в цьому році. Цьому слід приділити особливу увагу, адже галузь створює десяту частину ВВП.
Пікформером економічної активності залишається торгівля. Але вперше в поточному році її авангардний темп, що становив за п’ять місяців 15,5%, не зазнав позитивних змін і залишився тим самим і за підсумками півріччя.
Таким чином в балансі макроризиків загроза спаду росту поступається загрозі ціновій стабільності. Водночас прискорене зростання ВВП зміцнило фундамент протидії інфляції. Зберігаються високі темпи підвищення продуктивності праці. Абсорбція економікою грошової пропозиції вище минулорічної. Товарна пропозиція перебуває на рівнях, достатніх за інших рівних умов, для згашення червневого інфляційного сплеску.
Відтак прогноз темпів зростання ВВП у 2007 році може бути покращений до 6,8%. Мотивацією для цього слугує те, що в першому півріччі успішніше, ніж очікувалось долали понижувальний вплив бази порівняння. Окрім того, втрати від неврожаю оцінюються експертами як не такі високі, ніж раніше уявлялося. До того ж світові експерти покращили прогнози розвитку економіки Європи, Азії і, зокрема, Росії. Тому і в Україні внесок зовнішнього попиту у ВВП може стати вагомішим, ніж прогнозувалося.
З урахуванням досліджених червневих змін у першому півріччі економіка мала такі базові характеристики. Формат зростання був прискореним (7,9% це на 0,6% вище трендової лінії 2000—2006 років). Після паузи 2006 року відбулася відчутна реіндустріалізація зростання: обробна промисловість за темпами збільшення валової доданої вартості знову випереджала ріст ВВП (темп переробки — 13,7% проти 3,3% у першому півріччі 2006 року; темп ВВП — 7,9% проти 5,5%).
Гармонізувалася композиція зовнішніх і внутрішніх факторів: експорт товарів і інвестиції в основний капітал зростають більш ніж на 30%. Минулого року експорт ріс в однозначному, а інвестиції в двозначному вимірі. Як наслідок, внутрішня капіталізація економіки підвищується вдвічі швидше, ніж рік тому (йдеться про капітальні вкладення).
А от зовнішнє капіталоутворення (приріст прямих іноземних інвестицій за 5 місяців) йде дещо меншим темпом, ніж у відповідний період 2006 року. Більш високою є і «боргова плата» за економічне зростання. Зовнішній борг приватного сектору (банків, корпорацій) і за динамікою, і за абсолютними розмірами досяг історичного максимуму.
Відбувається інтенсифікація відтворювального процесу: продуктивність суспільної праці (ВВП до чисельності зайнятих) підвищується в середньому на 35 % швидше, ніж у відповідному періоді 2006 року. І цей процес триватиме, адже основні фонди приростають більш високими темпами, ніж зайнятість. Після річної перерви відновився процес дедоларизації економіки. Більш активною є і монетизація.
Продовжується диверсифікація української економіки: експорт продукції машинобудування приростає швидше, ніж металургійний. Переважаючими темпами збільшується виробництво валової доданої вартості в підгалузях сервісної економіки (торгівля, транспорт, фінансові послуги) і будівництва. Активність в добувній промисловості відходить на другий план.
Соціальна орієнтація відтворення не зазнала суттєвих змін. Вона стала більш поміркованою і такою, що не виключає можливості посилити інвестиційний акцент. У два рази збільшилися темпи росту капітальних вкладень. Це створює міцний фундамент майбутнього підвищення соціальних стандартів.
Економіка за півроку відчутно розігрілася. Відповідно підвищився інфляційний фон. У сфері виробництва він ще не зашкалює, але темпи росту оптових цін вже вдвічі перевищують минулорічні. Прискорилася і споживча інфляція (4,2 % проти 2,9 % у 2006 р.). Це має насторожувати.
Слід враховувати, що покращення прогнозу зростання ВВП за підсумками року виходить з того, що структури, які здійснюють макроекономічне регулювання, у другому півріччі продовжуватимуть монетарне і фіскальне забезпечення підвищеної рухливості економіки, а Нацбанк і надалі проводитиме стимулюючу грошово-кредитну і протекціоністську курсову політику. Це означає збереження відносної стабільності банківських процентних ставок в умовах деякого напруження в ціновій сфері. Багато що залежить від рівня липневої інфляції. Якщо вона не уповільниться, то надійність зростання ВВП дозволить вживати заходів щодо запобігання новому підвищенню інфляційного тиску: необхідно буде активізувати стерилізацію надліквідності, що може утворитися в результаті великого притока валюти і відповідної інтенсифікації інтервенцій на її купівлю Нацбанком.
Можна бути впевненим, що уряд разом з Нацбанком і комерційними банками сприятиме пролонгації кредитів в аграрному секторі і забезпечить стабільний і сприятливий для економіки рух коштів з єдиного казначейського рахунку.
Водночас треба підвищити роль бюджетного попиту через своєчасне законодавче урегулювання державних закупівельних транзакцій і ліквідацію заборгованості з відшкодування ПДВ, а також шляхом вчасних і повних виплат зарплат, пенсій, соціальних трансфертів. Слід також сподіватися, що урядові структури внесуть корективи у графік руху бюджетних капіталовкладень, і не тільки з метою ліквідації відставання у поточному фінансуванні, але й для того, щоб перенести частину з них з кінця року на кінець третього і середину четвертого кварталів.
