Сучасні механізми контролю за поставкою й оплатою енергоресурсів дозволяють зберігати мільярди гривень. Така думка учасників круглого столу «Використання високих інформаційно-комунікаційних технологій для формування єдиного енергетичного балансу України», що відбувався у Верховній Раді. Але головний висновок: держава ці мільярди сьогодні втрачає, оскільки в країні досі не створена постійна державна інформаційно-комунікаційна система, що дозволяє контролювати хід формування енергетичного балансу.
«Через відсутність зведеного енергетичного балансу ми маємо збитки на загальнодержавному рівні», — вважає керівник групи розробників Інституту інформатики й управління НАН України Анатолій Любаревич і підтверджує сказане прикладами. У світі, за його словами, заведено розраховувати й оцінювати енергоємність ВВП за узагальнюючим показником — тоннами нафтового еквівалента (т.н.е.), що припадають на $1000 випущеної продукції. За такого підходу в Німеччині енергоємність ВВП становить 0,16 т.н.е., тоді як в Україні — 3,55 т.н.е., тобто в 22 рази більше. У загальній структурі виробництва ВВП Німеччини зарплата в собівартості продукції становить 35%, енергоємність — 38%. В Україні пропорція зовсім інша: зарплата — 9%, енергоємність — 72%.
Ще більш переконливий інший приклад економічної безладності, узятий Любаревичем із сьогоднішніх вітчизняних реалій. У 2004 році в Україні було спожито газу, електроенергії та житлово-комунальних послуг на 38 млрд. грн., що становить 14,8% у структурі собівартості ВВП. Із тих самих джерел він черпає й інші початкові цифри: в Україні в 2004 році було, згідно зі статистикою, 20 млн. абонентів серед сімейних господарств. Зважаючи на те, що середньостатистична оплата одним абонентом усіх послуг становить 200 грн. на місяць, отримуємо в масштабі всієї країни 48 млрд. грн. на рік, тобто населення сплатило на 10 мільярдів більше, аніж спожила вся країна. Якщо в 1990 році Україна спожила 110 млрд. кубометрів газу, то в 2005-му — 75 млрд. Також за цей період на 45% зменшилося споживання електроенергії, хоча жодні ефективні енергозбережні технології не впроваджувалися. Що ж сталося? Любаревич вважає, що за цей час просто втричі підвищилися тарифи. І під прикриттям цього на місцевому рівні необґрунтовано вдесятеро зросли нарахування на квадратні метри. «Вершина цього процесу, — упевнений Любаревич, — Алчевськ».
Причиною такого стану справ з урахуванням споживання й оплати за енергоносії, на думку президента Асоціації «Газові трейдери України» Романа Сторожева, є відсутність єдиного інформаційного простору та єдиних державних механізмів збору й опрацювання інформації, що унеможливлює оперативне відстеження споживання енергоносіїв і розрахунків за ними. «Головний газотрейдер» вважає, що через відсутність єдиного інформаційного поля та систему моніторингу, не обмежену відомчими кордонами, сьогодні в країні немає і єдиного економічного простору.
Єдиний вихід учасники круглого стола вбачають у негайному впровадженні «Єдиної державної системи моніторингу виробництва, поставки, транспортування, споживання й оплати за паливно-енергетичні ресурси та житлово-комунальні послуги» (ЄДСМ), розробленої Інститутом інформатики й управління НАН України. Над її створенням, за словами директора інституту Леоніда Гамбарова, група фахівців під керівництвом Любаревича працювала протягом десяти років. Ще п'ять років ЄДСМ розглядалася різними державними інстанціями, але попри отримані звідусіль позитивні відгуки, за її реалізацію досі не взялися. Отже, комусь дуже вигідно ловити рибку в каламутній воді?
Щоправда, минулого року всіх причетних до розробки ЄДСМ дуже здивував Президент України, видавши розпорядження, у якому був такий пункт: «Розробити і затвердити до 1 грудня 2005 року порядок обчислення єдиного енергетичного балансу держави та проведення моніторингу його показників». «Виникає запитання: хто готував це нездійсненне доручення? Адже в країні досі відсутня система збору відповідної інформації, — не приховує свого здивування Гамбаров. — В Україні проводять моніторинги тільки за окремими видами палива, енергії та послуг. Основною базою інформації володіє Мінпаливенерго, яке займається розробкою балансів вугілля, природного газу, нафти та продуктів її переробки. Але це робиться на основі інформації, отримуваної від інших міністерств і відомств. А наявні інформаційні бази міністерств і відомств у більшості випадків є розрізненими, мають методологічні розходження та ведуться у корпоративних інтересах».
Як показує досвід інших країн, в Україні необхідний державний орган зі спеціальним статусом — Національна комісія держконтролю за індикативними показниками енергобалансу та житлово-комунального господарства. Як стверджують фахівці, великих витрат це не вимагатиме, оскільки методологічні й технічні проблеми такої системи, в тому числі й захисту інформації, практично вирішені. «В окремих регіонах елементи системи вже існують, але немає державного механізму управління цією системою», — пояснює Гамбаров. Знайшлися навіть зарубіжні інвестори, готові в це інвестувати. Як повідомила голова представництва Всесвітньої організації розвитку країн Валентина Балабанова, інвестори зі США, Німеччини, Швеції, Греції готові надати $345 млн. без державних гарантій, «але їх ніхто не запрошує».
Позитивно оцінюють ідею впровадження системи моніторингу енергобалансу учасники енергетичного ринку. За словами Сторожева, застосування такої системи дозволить об'єднати галузі та підгалузі в єдине ціле та забезпечити прогнозування коливань на ринку енергоносіїв. Крім того, вважає Сторожев, після впровадження єдиної державної системи моніторингу стане можливою реалізація ідеї енергозбереження не адміністративними, а ринковими методами. Представники бізнесу зацікавлені у виведенні з тіні операцій із розрахунками за спожиті тепло, електроенергію, газ, воду тощо. «Ми підтримуватимемо всі ініціативи, спрямовані на зниження енергозатратності підприємств, стимулювання їх виробництва, — заявив Сторожев. — Адже тільки стрімке зростання економіки здатне збагатити нашу країну та дозволити всім категоріям споживачів платити за газ реальну ринкову ціну».
