Українські ЗМІ в контексті розробки Україною плану введення санкцій проти РФ, сьогодні багато пишуть про можливість і наслідки виведення активів одинадцятьма банками з російським капіталом із України. Начебто в такий спосіб Кремль, наказавши російським банкам різко згорнути свою діяльність на території України, може обвалити нашу економіку.
Ми вирішили розібратися, чи можливо взагалі це технічно зробити, і якщо так, то як? Нам удалося поговорити з одним із найвідоміших банкірів України, директором з корпоративного бізнесу ПАТ «Промінвестбанк» Владиславом Кравцем.
— Пане Кравець, наскільки все-таки справедливі побоювання про виведення грошей із російських банків?
— Якщо я відразу скажу, що подібні розмови не мають жодної краплі здорового глузду, ви, скоріше за все, до кінця мені не повірите. Тому для наочності я в декількох словах опишу, що собою являє обіг грошей у банку.
Коли говорять, що в банку в пасивах знаходиться, припустимо, еквівалент п’ять мільярдів доларів, ця цифра більшості уявляється величезною масою купюр, яку незрозуміло чим вимірювати: вагонами, вантажівками?.. Але в реальності грошей, які просто лежать у банку і не працюють, відносно небагато — 100, може, 200 мільйонів... Ця сума залежить від прогнозу звернень клієнтів і платежів. Решта грошей — працюють і приносять дохід, з якого, у тому числі, вкладники отримують відсотки за депозитами.
— А де у цей час решта грошей?
— Щодня в банку відбувається складний процес обігу. З одного боку, банк проводить платежі, видає клієнтам кредити, обслуговує картки, розміщує тимчасово вільні гроші на міжбанківському ринку, проводить валютно-обмінні операції. З іншого боку, є вхідний потік грошей — надходження від клієнтів на депозити і поточні рахунки, погашення кредитів, надходження від операцій на міжбанківському ринку. При цьому фізично не всі гроші потрапляють «у банк». Коли йдеться про безготівковий платіж, це означає, що за дорученням клієнта банк оплачує суму зі свого рахунку в Національному банку. Та ж історія і з отримуваними клієнтом платежами — вони враховуються на рахунках клієнта у нас, але фізично знаходяться на загальному рахунку в НБУ.
Ще один аспект руху грошей в банку — забезпечення виконання зобов’язань. Для цього на рахунку в Національному банку ми резервуємо кошти, які забезпечать виконання банком зобов’язань, якщо хтось не поверне йому виданий кредит.
Таким чином, вимальовується картина: в банку є велика маса виданих клієнтам кредитів, які щодня приносять прибуток вкладникам і самому банку, є значні резерви на рахунку в НБУ, є певний резерв для здійснення платежів на рахунку в НБУ і є зовсім невелика на цьому фоні сума грошей у касі та банкоматах банку.
— І що з цього можна «вивести» за кордон?
— Банк може провести платіж, який не перевищує залишку коштів на рахунку в НБУ. А, як ми говорили на початку бесіди, це навряд чи більше 100—200 мільйонів, залежно від банку. Погодьтеся, виводити 100 мільйонів і втратити п’ять мільярдів, які щодня приносять прибуток, — абсолютна дурість. Звичайно, можна фантазувати про те, що банки мало кредитують і, відповідно, нагромаджують вільні гроші, які можна було б «вивести». Але фокус у тому, що в основному накопичується гривня, яку до Росії перевести неможливо через відсутність відповідних механізмів. Якщо уявити, що виводитися можуть долари чи євро, то їх можна купити, але з огляду на українське валютне законодавство банк може це зробити в дуже обмеженому обсязі — для власних потреб. А якщо виникне бажання перевищити «потолок» покупки, все буде впиратися вже навіть не в суми.
— А в що?
— Така активність гарантовано зверне на себе увагу і учасників ринку, і регулювальника. Банківська діяльність в Україні пов’язана з виконанням правил системи валютних торгів, маси регламентів, інструкцій, постанов Національного банку України. Контроль регулювальника здійснюється не лише періодично, але й із низки напрямків і в режимі реального часу. Нацбанк дуже пильно спостерігає за ринком і за необхідності буває дуже мобільним і ефективним. Я зустрічав у пресі спроби провести паралелі між тим, як протягом однієї ночі з Ощадбанку УРСР в Ощадбанк СРСР були переведені кошти українців, і сьогоднішньою ситуацією. Єдиний можливий, на мій погляд, коментар із цього приводу — люди, які проводять ці паралелі, не зовсім розуміють предмет. У СРСР була одна — єдина — система. Сьогодні та історія повторитися не може, оскільки в «схемі» задіяні дві різновалютні країни та два банка-регулятора і один із них — НБУ, який просто заблокує гроші.
— І все-таки, невже немає жодних можливостей, навіть прихованих?
— Немає. Зате є, мабуть, ще один «запобіжник» — люди.
— Що ви маєте на увазі?
— У банківській системі України переважна кількість службовців — громадяни України. Жодна банківська операція не робиться кимось одноосібно. Будь-яка операція проходить через певні етапи бізнес-процесу. На кожному з цих етапів із цією операцією працюють громадяни України. Складно в існуючих умовах уявити, щоб досить багато цілком благополучних і патріотично налаштованих людей одночасно наважилися на порушення закону в збиток своїй країні та з «прогнозованими для себе наслідками».
На закінчення хочу сказати, що ситуації, подібні до нинішньої, створюють ґрунт, на якому буйним цвітом розквітають популісти, авантюристи й охочі заробити на чужих страхах. А гроші — категорія, до якої потрібно ставитися без зайвих емоцій, керуючись здоровим глуздом, логікою та перевіреною інформацію.
