Чи то перемовини, чи то консультації України і Росії з газового питання вже два роки не можуть вийти з безвиході. «Ми що, хочемо якихось для себе пільгових умов? Ми що, прохаємо, щоб Росія постачала газ за цінами нижчими, ніж, припустимо, європейські? — запитує прем’єр-міністр України Микола Азаров і відповідає: — Ні, ми говоримо: постачайте нам газ на таких же умовах, як усім своїм партнерам. А то зараз знизили ціни на газ для Туреччини. Щоб ви розуміли, ми купуємо газ за 550 доларів за тисячу кубометрів, а турки — за 190. Нормально? Що, ставлення Росії до турків набагато краще, ніж до України?»
Медведєв не став відповідати на це риторичне запитання. Він говорив в основному про свої пріоритети, свідомо відсовуючи тему, яка турбує Україну, на другий план. «Є питання створення нових інтеграційних об’єднань... І я розумію, наприклад, чому Україна часто займає таку дуже акуратну позицію... Простого економічного майбутнього у нас зараз немає. Нам доведеться приймати ухвали, можливо, інколи жорсткі, надзвичайні ухвали, для того, щоб підтримувати наші економіки. Але такі ухвали бажано приймати не лише самостійно, але й у взаємодії, в поєднанні або в гармонії між нашими підходами».
Російського прем’єра тут же по-діловому підтримали в «Газпромі». Ціна на російський газ для України, на думку командувачів газпромівськими потоками, може бути знижена лише на основі міжурядових домовленостей. Більше того, якщо раніше «Газпром» неодноразово запевняв, що обсяг транзитного газу, який прокачується українською ГТС, не зменшиться, то тепер глава «Газпрому» Олексій Міллер радить Україні подумати, як використовуватиметься її газотранспортна система, коли буде створено «обхідні коридори». Іншими словами, «Газпром» уже став застосовувати щодо України тактику неприкритих погроз. Мовляв, без нашого експортного газу ваша ГТС засохне, заіржавіє і перетвориться на купу металу.
Чи готова в України гідна відповідь? Якісь потуги робляться, але, на жаль, провалюються. Чому наш уряд відмовився від такої української конкурентної переваги, як найбільші в Європі підземні сховища газу? А було б зовсім непогано змусити «Газпром» платити за закачування, зберігання і підйом обсягів, необхідних для підживлення Європи в період зимового максимуму споживання. Але, прийнявши російський двохмільярдний кредит, наші урядовці байдуже слухали окрики з Москви, яка сильно цікавиться тим, що відбувається в наших ПСГ. Причина, мабуть, у відсутності в уряду Азарова коштів для закачування газу, необхідного не лише Європі, але й самій Україні. У цьому плані вельми цікава оцінка Міллера. За його словами, якщо газ не буде в необхідних обсягах закачано, то є лише два варіанти. «Перший — Україна несанкціоновано відбирає російський газ, який іде транзитом європейським споживачам, другий варіант — Україна обмежує постачання газу споживачам України», — припускає глава «Газпрому».
Дивно, що наші учасники переговорів не спромоглися пояснити своєму візаві про більш ніж логічний третій варіант: «Газпром» за свої кошти закачує газ у підземки і без усіляких проблем у разі потреби постачає його до Європи. Більше того, вони мовчки ковтають образи, адресовані нашій країні. Так, все той же «наш друг» Міллер, захлинаючись, розповідає про «Південний потік» і його «нитки» та прозоро натякає, що вважає Україну «проблемною країною-транзитером». І знову з нашого боку — жодних заперечень. Невже будемо все це терпіти? Днями стало відомо, що в «Нафтогазу України» зберігається надійний юридичний супровід. Відповідний конкурс знову виграла компанія Lawrence Graham (Великобританія), яка зажадала за свої послуги лише 884 тисяч дол. Чи не потрібно трохи збільшити її гонорар, щоб вирішити, зрештою, наші з Росією проблеми в міжнародному суді?
На обѓрунтування цієї пропозиції можна навести вчорашнє повідомлення про те, що «Газпромэкспорт» і найбільший європейський покупець російського газу — німецька E.ON AG — завершили переговори про ціну постачань російського газу за довгостроковими договорами і підписали вчора відповідну угоду. Німецька компанія повідомляє, що перегляд ціни буде зроблено в ретроактивному порядку, тобто з четвертого кварталу 2010 року. «Сторони погодилися, що після цієї домовленості про ціну немає потреби продовжувати арбітражний розгляд», — говориться в повідомленні «Газпромэкспорта». Це зайвий раз свідчить про те, що Україні слід було б його розпочати.
