Акції ВАТ «Укрнафта» вчора продавалися на українській фондовій біржі по 347 гривень. Нагадаємо, що номінальна вартість однієї акції цієї компанії 25 копійок. Так піднялася капіталізація товариства, і це, в першу чергу, свідчить про ефективність його роботи. Однак сьогодні успіх такої компанії повинен забезпечуватися не лише її фінансовою могутністю, а й напрацьованим за останні роки соціальним капіталом. Про це «День» вів розмову з помічником голови правління Віктором Полубінським.
— Кожна компанія нині має спиратися також на свій соціальний капітал. Що тут можна сказати про «Укрнафту»?
— За останні три-чотири роки «Укрнафта» продемонструвала зростання фінансової ефективності. Та у геометричній прогресії збільшувалися відрахування до бюджетів усіх рівнів. Минулого року податки і збори, сплачені компанією, становили близько 4,8 мільярда гривень. Так, до бюджету Сумської області було сплачено 1,348 мільярда гривень, а до Чернігівської — майже півмільярда.
— Йдеться про обов’язкові платежі, передбачені відповідними законами?
— Саме так. Платежі збираються на території області і спрямовуються до держбюджету, звідки частина їх, згідно з бюджетним розписом, повертаються до області у вигляді трансфертів. Сюди входять, зокрема, рентна плата за видобуток вуглеводневих, податок на геологорозвідувальні роботи, який має повертатися компанії, але цього не робилося вже років з п’ять (минулого року ми сплатили 150 мільйонів, але назад нічого не отримали). До іншої категорії податків входять ті, які відразу залишаються в місцевих бюджетах і навіть не йдуть до Києва. Це податок на прибуток, збір за користування надрами тощо. Для прикладу, до бюджетів усіх рівнів Сумської області торік сплачено майже 1,35 мільярда, з них понад 70 мільйонів залишилося в області і, звичайно, місцева влада, як розпорядник коштів, витрачала їх за своїм розумінням на потреби регіону. А Чернігівська область безпосередньо отримала від нас близько 32 мільйонів. Крім того, компанія також щороку здійснює фінансові вливання в регіони на соціально-економічний розвиток.
— Це вже понад передбачені законом податкові суми?
— Так. Вони здійснюються згідно з кошторисами та програмами, складеними в областях. Це — не обов’язкові платежі. Про них не йдеться в жодному із законодавчих актів України. Але є постанова Кабміну, яка дозволяє це робити. Отже, це добра воля компанії. Йдеться, зокрема, про те, що наша компанія користується дорогами, які знаходяться на балансі місцевих громад області, і їх, звичайно, треба ремонтувати — ми від цього, як мовиться, нікуди не дінемося. Зокрема, товариство тільки минулого року витратило на соціально- економічний розвиток Сумської, Харківської, Полтавської, Чернігівської, Львівської, Івано-Франківської, Чернівецької областей, де воно безпосередньо працює, 52,275 мільйона. Зауважу, що за останні три роки ця сума подвоїлася. Нині вона, як і раніше, була розподілена пропорційно видобутку вуглеводневих у цих областях. Якщо Сумська область дає більше половини видобутку нафти, то отримала майже половину цієї суми (20 млн. грн.). А, скажімо, Чернівецька, де у нас є невеличкий підрозділ лише у одному районі, — два мільйони.
— Обл- та райадміністрації беруть участь у визначенні цих сум?
— Як правило, раніше об’єкти для фінансування визначалися, але компанія не мала можливості відслідковувати, куди йдуть ці кошти. Та минулого року КРУ заборонила нам без звіту про використання коштів провадити наступні платежі. Тобто тепер кошти йдуть цільовим призначенням і, звичайно ж, за вибором місцевої влади.
На жаль, обладміністрації іноді зловживають прагненням «Укрнафти» брати участь у соціально-економічному розвитку регіонів. Нещодавно на одному з телеканалів виступив заступник голови Чернігівської облради, який зажадав від нас 25 мільйонів, тоді як минулого року вклад компанії у соціально-економічний розвиток цього регіону становив 5,52 мільйона. При цьому він погрожував, що інакше нам не виділятимуться земельні ділянки для геологорозвідувальних робіт і буріння. Зауважу, що загалом минулого року ця область отримала від «Укрнафти» 495 мільйонів гривень, з них 32 мільйони — безпосередньо до місцевого бюджету. Характерно, що в області навіть не знають, куди витрачатимуть такі бажані 25 мільйонів, бо програма, яку вони до нас надіслали, передбачає лише 21,3 мільйона гривень, тобто у чотири рази більше, ніж торік.
— Чи підйомні для «Укрнафти» такі вимоги?
— З минулого року, на жаль, ситуація змінилася, і ми вже не можемо виступати такими щедрими спонсорами регіонів. Рента, яку ми сплачуємо в бюджет за користування надрами, зросла майже на 25% — до 1090 гривень за тонну видобутої нафти. Для порівняння, у 2001 році цей платіж становив лише 17,34 гривні, тобто рента зросла в 63 рази. Наші фінансисти підрахували, що у порівнянні з 2006 роком це збільшить витрати компанії на 657 мільйонів гривень. До того ж законодавчо закріплено, що весь обсяг видобутого газу (крім технологічних потреб) компанія повинна продавати НАК «Нафтогаз України» (для подальшого продажу населенню) за чітко визначеною ціною 318,78 гривень. Такого ще ніколи не було. Досі кожній видобувній компанії дозволялося продавати близько 20—25% за комерційною ціною, щоб покрити різницю від ціни продажу населенню і реальною собівартістю, а також щоб заплатити за закачування газу до магістральних трубопроводів, його зберігання там, а також викачування з системи.
Через це, за висновками наших фахівців, доходи компанії зменшаться ще на 533 мільйони гривень. Таким чином, внаслідок зростання фінансового навантаження на компанію вона втратить 1,2 мільярда гривень.
— Тобто є навіть загроза для виконання обов’язкових бюджетних платежів?
— Саме так. Тому про нарощування додаткових необов’язкових платежів навіть і не йдеться. Я, звичайно, не можу говорити за правління, яке колегіально ухвалює рішення, але, аналізуючи тенденції, можна дійти до висновку, що нині під великою загрозою навіть і минулорічні обсяги.
— Ми тут здебільшого говоримо про соціальну відповідальність вашої компанії в межах усієї держави, але ж у неї є ще й зобов’язання перед власними працівниками, потреба підтримувати на високому рівні власний соціальний капітал, тобто працівника. Як буде з цим у даних умовах?
— Тут ризики також, звичайно, є, і вони для колективу компанії найболючіші. Адже у нас є галузева угода, укладена з профспілкою, і ми маємо її дотримуватися. Зокрема, йдеться про 25% щорічного підвищення зарплати. Торік з цього приводу нарікань не було. Зарплата двічі підвищувалася — на 15 і на 10%. Цього року прогнозувати такий же темп вже важко. Хоча йдуть інфляційні процеси, і життя щодня дорожчає. А якби у нас не вилучали названі суми, таких питань би не виникало. До того ж компанія реалізує ще й програму поліпшення житлових умов працівників. Її також буде важче виконувати. І ми вважаємо, що в таких умовах неприпустимо витрачати кошти, зароблені колективом, на додаткові необов’язкові витрати.
— Чи є у вас думки щодо того, як тут бути?
— По-перше, треба визнати, що нинішня фінансова ситуація є об’єктивною. Керіництву регіонів потрібно це зрозуміти і відмовитися від ультиматумів на нашу адресу, бо компанія сповна сплачує всі обов’язкові податки та збори. Набагато ефективніше йти шляхом розумного компромісу та діалогу.
— У чому він має полягати?
— Державі варто було б зменшити фінансовий тягар. Найпростіше зробити це шляхом внесення змін до постанови Кабміну щодо зменшення базової ціни на нафту і відповідно коригуючого (залежно від ціни нафти на аукціоні) коефіцієнту, і таким чином де-факто зменшити рентну плату. До речі, такий підхід підтримує міністр палива та енергетики Юрій Бойко, який нещодавно спрямував до Кабміну відповідний лист. До цього варто було б прислухатися. З іншого боку, усім зрозуміло, що потрібно забезпечити безперервність виробничого процесу, що не можна не ремонтувати дороги, яким користується наш технологічний транспорт. Отже, цей вузол треба розв’язувати. Ані державний соціальний капітал, ані відповідні показники нашої компанії не мають страждати.
