Ручне регулювання економічних процесів аж ніяк не ноу- хау нашого уряду. Неперевершеними майстрами цієї справи були більшовики, які, наприклад, колгоспи то укрупнювали, то розукрупнювали, а результат був завжди один: продовольства у величезній імперії не вистачало. Всім пам’ятний і антиалкогольний експеримент, який сумно закінчився. Тепер, схоже, в уряду етап боротьби з фінансовими установами. «На килим» викликали банки і переконливо порекомендували наростити податкові відрахування. Страхові компанії настрахали звуженням сфери їхніх послуг (про це розповіла нещодавно прем’єр-міністр). Уряд хоче заборонити їм страхувати фінансові та інвестиційні ризики. Чи підтримає цю новацію Верховна Рада, ще питання. А ось чи варто це робити взагалі, «День» намагався з’ясувати у своїх експертів.
Володимир ДОЦЕНКО , заступник голови правління страхової компанії «Еталон»:
— Мені здається, що це питання з розряду надуманих. У нас є перед очима приклад Білорусі, де уряд і місцеві органи влади постійно втручаються у справи страхових компаній і намагаються їх регулювати. Я гадаю, чи, принаймні, сподіваюся, що ми не хочемо наслідувати цей приклад. Страховий ринок, як і банківський, дуже консервативний. Він потребує великої стабільності. І лише в цьому випадкові може нормально працювати, і лише так усім його операторам і їхнім клієнтам буде добре та спокійно. Ми повинні розуміти, що, прикриваючись слушними приводами боротьби з ухилянням від сплати податків, ми часто робимо ще гірше. Це як боротьба з алкоголізмом, яка стимулювала самогоноваріння. Куди мостять дорогу добрими намірами — загальновідомо...
Страхування зараз набирає обертів, причому не за рахунок зростання кількості клієнтів — на жаль, зараз в Україні застраховано не більш нiж 16% ризиків, які могли б і повинні бути застраховані. Страхові компанії прагнуть стати тими організаціями, які потрібні людям: це й професійне регулювання збитків, постійне збільшення вартості підприємств. Причому потрібно пам’ятати, що в страхуванні також працюють люди, причому люди, які віддали цьому не один рік свого життя. І весь час проводити над ними експерименти неправильно.
Я вважаю, що страхування, навпаки, потрібно стимулювати. Тим більше що воно вирішує для уряду багато нагальних проблем. Тому мені складно зрозуміти, навіщо урядові втручатися в роботу страхового ринку. Мені, наприклад, сенс цих дій просто незрозумілий. Як таке просто могло з’явитися в їхніх головах? Є певні директиви Європейського Союзу, які регулюють роботу страхових компаній і, якщо ми хочемо бути розвиненою країною, нам потрібно дотримуватися саме їх. В Україні страхування, як і раніше, дешеве, ціни низькі, а конкуренція висока. Страхування — бізнес довготерміновий, виконати річний бізнес-план можна як мінімум за два роки. Тому страховим компаніям і так нелегко створити достатні резерви для виплат потерпілим. А якщо їхню діяльність ще й обмежити, це призведе лише до краху галузі і втрати робочих місць.
Олександра КУЖЕЛЬ , президент аналітичного центру «Академія»:
— Кожного разу, коли Юлія Володимирівна береться за якийсь ринок, я починаю боятися за його майбутнє і думати, як звідти виводити гроші. Коли вона закликала банки поговорити щодо сплати ними податків, я звернулася до людей, із якими вони працюють і закликала їх поводитись акуратніше з банківською сферою, оскільки невідомо, скільки податків їх примусять заплатити. Якщо з банків починають вичавлювати податки в дірку бюджету, невідомо, чи не наступить їхнє банкрутство. Зараз, коли парламент взявся за страховий ринок, я починаю боятися за долю своїх страховок. Питання полягає в тому, що згідно з основним законом економіки держава не може втручатися в ринок, вона повинна його формувати. Якщо про це забули, їм потрібно звернутися до класичної економіки. Прем’єр повинна сформувати правила роботи на страховому ринку. Він уже з’явився, тепер він має самоорганізуватися залежно від власних потреб. Якщо їм вигідно страхувати виробництво, вони його страхують, якщо невигідно сільське господарство — ніхто не примусить їх це робити.
Але я не думаю, що цей законопроект буде прийнято — страхові компанії досить впливові, у них є своє лобі у Верховній Раді. І навіть направлені сигнали команді страхувальників: хлопці, або домовляйтеся, або ринок буде зіпсовано, вже нічого не змінять.
Олексій ПЛОТНИКОВ , професор Інституту світової економіки та міжнародних відносин НАН України:
— Існує світова практика, згідно з якою здійснюється страхування виробничої діяльності в країнах з розвинутою економікою. Можна застрахувати неврожай, можна застрахувати виліт космічного корабля — ну буквально все на світі. Тому я не думаю, що в нас варто обмежувати страхові компанії певними видами діяльності. Тим більше, якщо закон готується, щоб обмежити певну діяльність певних компаній. У цьому випадкові він носитиме доволі суб’єктивний характер. Якщо це станеться, ринок буде обмежено і він не зможе виконувати тих функцій, які виконуються в інших країнах. Окрім того, це створить певні незручності західним інвесторам: їм доведеться страхувати свої ризики не в країні, до якої потрапляє інвестиція, а в країні, з якої вона виходить. Такі операції проводяться, така процедура хоч і ускладнена, але цілком реальна.
Марина ВОРОНЯНСЬКА , заступник голови правління Європейського страхового альянсу:
— Наскільки я пам’ятаю, на останній зустрічі страхувальників із представниками уряду було досягнуто домовленостей з приводу диференційованості ставок податків на різні види страхування, де максимальну ставку — 10% — було встановлено на фінансові ризики. Окрім того, зі структури валових витрат виключаються витрати підприємств на страхування фінансових ризиків, щоб уникнути схем оптимізації. Таким чином, компанія, яка мала намір не страхувати свої реальні фінансові ризики, а ховати свої прибутки в тінь, робити цього вже не буде: податкове навантаження стане просто непосильним. Для страхового ринку цей проект може бути навіть позитивним: якщо це відбілить ринок і змусить ставитися до класичних страхувальників по-іншому, ми підтримаємо його.
Заборонити ж компаніям страхувати своє майно від вогню, аварій, стихійних лих безглуздо: іншим шляхом вони не зможуть захистити себе від різних непередбачених обставин. Тоді взагалі не варто говорити про те, що Україна має намір вступати до СОТ або якось інтегруватися до Євросоюзу. Якщо визначено директиви ЄС, нам варто їм підпорядкуватися.
Олександр РЯБЧЕНКО , директор Міжнародного інституту приватизації, управління власністю та інвестицій:
— Мені здається неправильним залишати якийсь сегмент ринку без операторів. Якщо фінансові та виробничі ризики існують, тоді необхідно, щоб був хтось, хто зможе їх застрахувати — сегмент має бути заповнений. Якщо ж це прагнення не просто очистить частину ринку, а заповнить його іншими операторами з новими ліцензіями, тоді це скоріше бізнес-операція, а не державна політика. Зрозуміло, що таким чином уряд міг би боротися з тінізацією прибутків і з відмиванням грошей, але такі заборони ніколи не приводять до позитивного результату. Тим більше що це позначиться не лише на страхувальниках, а й на всіх суб’єктах виробничої діяльності, які потребують страховки. Потрібно встановити якісь правила, які дозволяли б їм убезпечити себе від фінансових ризиків і не давали б їм можливості провести тіньові операції. Але це треба робити не шляхом заборони, а шляхом реформування галузі.
