Мінекономіки розробило проект прогнозу розвитку економіки на 2006 рік. Згідно з ним зростання реального ВВП становитиме 2,8%, інфляції — 11,4% (торік, відповідно, 2,6% і 10,3%). Виходить, за додаткові 0,2% зростання економіки країні доведеться заплатити 1,1% додаткової інфляції? Втім, поглиблений аналіз стану економіки у квітні свідчить дещо про інше. Цей місяць, за результатами багаторічних спостережень, є періодом зародження двох різних тенденцій, які рухають споживчу інфляцію. Сезонний попит споживачів на паливо і, частково, цукор генерує висхідну цінову хвилю. А от поступове збільшення пропозиції овочевої продукції — низхідну.
У 2004—2005 роках інфляційний тренд другого кварталу формувався також під впливом дисфункціональності ринку м’яса, спровокованої неврожаєм 2003 року. Цього ж року зниження цін на м’ясо, розпочате у жовтні 2005 р., тривало. Можна прогнозувати, що протягом другого півріччя інфляцію стимулюватимуть підвищені з 1 травня ціни на газ і електроенергію і відповідні зрушення у тарифах на житлово-комунальні послуги. Подорожчання енергоносіїв впливатиме на товарну пропозицію з боку металургії та хімії. Однак протилежним фактором, який формуватиме ціновий профіль, буде зафіксоване вперше з 1999 року зменшення монетарної бази.
Саме в процесі взаємодії цих факторів сформувалися цінові характеристики квітня. Вперше за роки незалежності у цьому місяці зафіксовано дефляцію (0,4%), яка навіть більша, ніж була в березні (0,3%). Отже, припущення, щодо невипадковості дефляційного тренду попереднього місяця, підтвердилися. У квітні, всупереч всім прогнозам, серед яких був і прогноз Мінекономіки, інфляція не відновилася. Характерно, що ця тенденція навряд чи носить ситуативний характер, тому що фактори, які впливають на підтримку стабільності цін із деяким ухилом в сторону їх зниження, діють інтенсивніше за сили, що збуджують інфляцію. Зростання споживчих цін за чотири місяці (2,3% до грудня) стало найменшим за всі роки незалежності, окрім 2002 року, коли інфляція у січні — квітні становила 0,3%.
Відтак, сьогодні ймовірність вписатися у річний показник інфляції споживчих цін, який свідчив би про повернення України до клубу держав з низькою інфляцією, є цілком достатньою. Виходу за позначку 10% можна успішно опиратися. Хоча, безумовно, сьогодні є й фактори можливого прискорення інфляції. Вони пов’язані із зростанням цін на газ, електроенергію і послуги, але можуть бути «перекриті» тими, під впливом яких складається сьогодні гальмування інфляційних процесів.
На жаль, таким уповільнюючим фактором для інфляції значною мірою служить гальмування руху економіки до рівня історичного мінімуму (ВВП — 2,4%, промисловість — 0,2%). Порівняно з 2000 роком воно триваліше (зростання ВВП за чотири місяці тоді становило 4,1%, промислового виробництва 6,2%; а за підсумками року воно прискорилося до 5,2% ВВП та 7% у промисловості.) У 2002 р. дефляція була у шести місяцях (лютий, березень, травень — серпень) і за підсумками року становила 0,6% (до грудня). Якщо 2002 року падіння темпів росту ВВП тривало три місяці, то у 2005-му воно відбувалося протягом січня — листопада і навіть у січні цього року. У малорухливому економічному організмі, як правило, спостерігається понижений інфляційний тиск. Сьогодні він поки що більший ніж у 2002 році. Відомо, що різке падіння товарної пропозиції, сукупним виразом якої є ВВП, може прискорювати інфляцію. Але послаблення енергії зростання не є настільки глибоким, щоб «оголити» товарну пропозицію до того рівня, коли вона вже не зможе «прикриватися» імпортом. У першому кварталі зростаючі номінальні доходи повніше, ніж рік тому покриваються відповідним обсягом товарів і послуг, в тому числі і за рахунок розширення імпорту як продовольчих, так і промислових товарів. До того ж значну частину зростаючих доходів населення спрямовує на заощадження. Схильність до них у квітні зросла: тенденція нарощування суми депозитів фізичних осіб залишилась на рівні квітня минулого року (3,4% проти 3,5%). Але ж тоді масово поверталися вилучені перед виборами 2004 року вклади населення. Ця заощаджувальна активність громадян у квітні перевищила березневу, коли депозити збільшилися на 2% проти 5,1% у березні 2005 року. Перед виборами цього року і після них, протягом квітня, населення страхувалося від ризиків, перетворюючи гривневі вклади у валюту і нерухомість. Крім того, у квітні суттєво збільшилися депозити підприємств і організацій — на 1,5% проти 0,5% рік тому. Посилення попиту на гроші є сильнішим, ніж минулого року. Якщо швидкість їх обертання у січні — квітні 2005 року зменшилася лише на 0,2%, то сьогодні вже на 7,3%. У більшій мірі, ніж це відбувається на ринках для фізичних осіб, активізований попит на гроші для виробничої діяльності. Це означає, що підвищується активність виробників. Грошова пропозиція цього року активніше абсорбується реальним сектором і зменшує тиск на споживчі ціни.
Протягом квітня значна частина готівки поза банками була трансформована у валютні вклади, які збільшилися на 4,7% (рік тому у цей період вони зменшилися на 1,6%). Наразі безпрецедентно низьким є і показник руху готівки поза банками (+1,3%) у порівнянні з показником січня — квітня минулого року (+12,5%). Отже, зменшився потенціал тиску на ціни споживчого ринку.
Залишалася сприятливою для утримання інфляції на відносно низькому рівні й фіскальна діяльність уряду. Збалансованість доходів і видатків бюджету було в основному збережено, хоча існує заборгованість із відшкодування ПДВ. Загальний фонд держбюджету по доходах був перевиконаний на 2,3%, а по видатках — недовиконаний на 2%. В умовах, коли Нацбанк зменшив чисту кредитну емісію на придбання валюти в стабілізаційний фонд на 1,7%. У квітні Мінфін компенсував це зменшенням своїх коштів на рахунку НБУ, які з початку року на 11,4% стали меншими за обсяги коштів уряду на єдиному казначейському рахунку в НБУ. В свою чергу, Нацбанк на 12% зменшив свою чисту кредитну емісію на придбання валюти у стабілізаційний фонд. Ця взаємокомпенсація утримує монетарні агрегати на відносно низькому рівні.
Сезонне зростання попиту на ринку нафтопродуктів було на цей раз збалансовано пропозицією. Якщо рік тому, у квітні, ціни на паливно-мастильні матеріали зросли на 10,4% то у цьому році — лише на 1,3%.
Традиційно стримували інфляцію фактори сезонного характеру. Вони діяли виразніше — у квітні 2005 р. ціни на овочі зросли на 4,5%, а цього року лише на 0,2%, а на картоплю знизилися у квітні 2006 р. на 8,5% проти 4,9% рік тому. Меншими темпами інфлювали й ціни на фрукти — 2,4% проти 6,6%. Можна припустити, що частина товарної пропозиції овочей і картоплі була притримана у екстремальні за погодними умовами зимові місяці або навіть була зіпсована морозами, що вплинуло на інфляційні показники січня — лютого.
Продовжували діяти сили інфляційного стримування, запущені посиленням обмінного курсу гривні, яке відбулося рік тому. Наприклад, ціни на непродовольчі товари зросли у квітні лише на 0,1% проти 1,1% у квітні 2005 р., а з початку року відповідно на 0,3% та 1,7%. Значним внеском у такі сприятливі тенденції стало відносне здешевлення імпорту, і перш за все, промислових товарів. Набирає сили і динаміка вітчизняної легкої промисловості.
У той же час вплив нових цін на газ і електроенергію все ще не проявився, оскільки для населення їх підвищення сталося лише у травні. Сьогодні гіпотетичні оцінки внеску у річну інфляцію з боку цих і подальших підвищень не перевищують 1-2% додаткового зростання споживчих цін. Але не слід забувати, що більш суттєвим може бути уповільнення інфляції за підсумками року у випадку, якщо діятимуть дефляційні тенденції на інших товарних ринках.
Однак ще зарано робити висновки щодо збереження дефляційної тенденції у короткостроковій, а тим більше середньостроковій перспективі. Тому лібералізація монетарної політики ще не на часі.
Доцільно зберегти стабільність обмінного курсу, в т.ч. на міжбанківському валютному ринку, оскільки відсутні підстави для девальвації в умовах, коли інфляція цього року менша за минулорічну на 2,8%, а валютні резерви все ще перебувають у комфортному коридорі достатності. Урядові можна рекомендувати посилити фіскальну дисципліну і зменшити потенційний бюджетний розрив за рахунок коштів від приватизації, яку, у свою чергу, треба прискорити. Банкам можна рекомендувати помірковано підвищити депозитні ставки, щоб підтримати тенденцію зростання схильності до заощаджень, яка сприяє ціновій стабільності.
