Уряд обіцяв утримати річну інфляцію в рамках 9,8%. Але зростання цін лише за півроку підвело її до рівня 6,4%. У результаті найпростіший прогноз виводить цей негативний макропоказник на 12,8% за рік (минулого року він становив 12,4%). Але уряд демонструє спокійну впевненість, мовляв, інфляція вже фактично переможена і надалі практично не зростатиме. Побачимо. Істини на сьогодні не знає ніхто — надто багато задіяних у цьому процесі чинників. Але цікаво, чи відчувають інфляцію не тільки прості громадяни, яким цими днями доводиться стояти в черзі за «недорогим» цукром, але й люди бізнесу, для яких інфляція і так званий інфляційний податок реалізовуються в собівартості продукції, а отже і в її конкурентоспроможності на ринку. Їм ми й адресували винесене в заголовок запитання.
Максим ПИСАРЄВ , голова наглядової ради ЗАТ «Птахокомбінат «Дніпровський»:
— Не можна сказати, що інфляція взагалі не вплинула на діяльність виробників сільськогосподарської продукції. Не зачепивши оподаткування, вона значно підняла вартість наданих іншими галузями послуг, що, звісна річ, спричинило збільшення собівартості нашої продукції. Але з урахуванням того, що уряд пообіцяв підтримувати нашу галузь, я сподіваюся, що продукція українських сільськогосподарських компаній не втратить своєї конкурентоспроможності порівняно з продукцією компаній-імпортерів.
Віктор ПЕТРОВИЧ , директор «МТБ-Україна»:
— Загалом, інфляція практично не вплинула на нашу компанію. Ми орендуємо комунальне майно, у вартість оренди якого закладений коефіцієнт інфляції, однак поки що він не змінився. Глобальних змін в оподаткуванні ми також не відчули і поки що платимо стільки ж, скільки платили минулого року. У тому числі й пенсійний податок у 1,5%, який мали відмінити через рік, але він живий і понині. Винятком стало ввізне мито на велосипеди, які є нашим профілюючим товаром. Воно збільшилося на сто відсотків на тлі тотального зниження мита. У майбутньому це вельми позначиться на вартості і так не дешевого спортивного спорядження, що, звісно, позначиться на споживачах. Поки що ми його не платимо і намагаємося з цим щось робити. Хоч і глобальних змін не було, наші очікування залишилися невиправданими. Ми дуже сподівалися, що нова влада наведе порядок в оподаткуванні дрібних підприємців, які складають нам основну конкуренцію, займаючись контрабандним ввезенням «велокомплектів». Проте єдиний податок був збережений. На мою думку, це не менш кримінальний податок, ніж ПДВ. Грошей через нього відмивають не менше. Тому ситуація для тіньового бізнесу не змінилася, а це непрямо завдає чистому бізнесу не менших збитків, ніж будь-які негативні зміни. Влада не розуміє основного: створюючи сприятливі умови для нечесної гри, вона ставить інших бізнесменів в умови, коли вони вимушені боротися зі збитками за рахунок збільшення цін, а, відповідно, за рахунок споживача.
Богдан МАЙКО , президент торгового дому «Скеля»:
— Інфляція вельми вплинула на бізнес. Це й вартість товарів, послуг, взаємовідносини між постачальниками та клієнтами — усе це треба враховувати. Дорожчає все: електроенергія, газ, вода, вартість кредитів, які і так у нас непомірно високі. Податки не змінилися: ПДВ як був, так і залишився 20%, податок на прибуток навіть поменшав із 30 до 25%. Але решта подорожчало: піднялася в ціні оренда, зарплату треба платити вищу, хоча люди живуть на неї гірше. Якщо раніше чоловік міг купити пляшку вина за 10 гривень, то зараз, коли зарплата підвищилася, він вимушений платити за неї вже 15. Аналогічна ситуація з усіма продуктами. Купівельна спроможність населення знизилася до вкрай низького рівня. Це природно: всі компанії підняли ціни (ми також не виняток) на свою продукцію. Загальне подорожчання не залишало нам іншого вибору.
Зараз ми можемо говорити про те, що українська продукція ризикує виявитися неконкурентоспроможною порівняно з іноземною. Там її ніхто не купуватиме, а в нас їхні товари вже дешевші. І це враховуючи, що на Заході значно вищі зарплати, закладені у вартість продукції. Що буде далі, подумати страшно.
Валерій ЛАНОВЕНКО , голова представництва «Microsoft Україна»:
— Інфляційний вплив на нашу компанію загалом був незначним. Щороку ми коректуємо зарплату нашим співробітникам, з огляду на зміни умов життя в країні. Цей рік не став винятком, навіть більш того — зарплати цього року підняли трохи більше, ніж звичайно. Але на ціну нашої продукції інфляція не вплинула. Усе програмне забезпечення, яке ми продаємо, надходить до нас за долари, тому навіть девальвація долара не позначилася на її ціні. Навіть навпаки: можу зазначити, що наші ціни в гривні дещо знизилися через падіння курсу долара. Транспортні послуги та ввізне мито також ніяк не позначилися на вартості.
Василь РАДІОНОВ , генеральний директор компанії «ПентоПак»:
— Ревальвація гривні поставила імпортерів у таку ситуацію, що залишається лише повіситися. Це просто дивний крок. У нашої компанії є кредит від Європейського банку реконструкції та розвитку, і після курсового стрибка ми були вимушені виплатити таку суму, на яку просто ніяк не могли розраховувати. Усе, що пов’язане зі зростанням цін на нафтопродукти та процесами в суспільстві, позначається на собівартості продукції. З урахуванням чинників, які в Україні та за кордоном, таке збільшення становило практично 50%. Можна лише уявити собі наше становище. І замість того, щоб створювати для виробничих підприємств умови, за яких можна було б нарощувати ВВП, уряд робить усе, щоб ВВП падав. Цим особливо відрізняються міністри фінансів і економіки, які мали б прокидатися з думками про зростання ВВП. А вони, напевно, прокидаються з думками про його пониження. І ось вам результат: ми опинилися в негативному полі і зараз усе пояснюється прорахунками минулої влади. А ми не можемо витримати конкуренції інших країн. Уряд добився того, чого хотів: підтримка українського споживача, виражена в зменшенні ввізного мита, обернулася загибеллю виробника. Щоправда, споживачі також постраждали після того, як піднялися ціни. Ми йшли на Майдан, підтримували цю владу, але зараз згадуємо з тугою часи Януковича, хоч як гірко це визнавати.
Богдан БАРАБАШ , голова правління ВАТ «Мономах»:
— Інфляція вельми вплинула на нас через підвищення цін на паливо. Після цього стрибка ми одразу ж перевели всі наші машини на газ, але боїмося, що з наступного року, через підписання нової угоди з Туркменістаном, ціни і на нього виростуть у 1,5 разу. Зростання цін в Україні поки що не вплинуло на вартість нашої готової продукції — чайна галузь поки що тримається за рахунок того, що доводиться поступатися часткою прибутку. Ми дотримуємося законів ринку і піднімемо ціни тільки тоді, коли щось якісно змінимо у своєму товарі. Хоча з початком сезону ситуація може змінитися. Загалом, можна сказати, що безпосередньо по чайній галузі інфляція сильно не вдарила. Набагато сильніше вона вплинула на бюджет кожної сім’ї, і якщо раніше люди могли залишити 50 гривень на купівлю хорошого елітного чаю, то тепер вони будуть вимушені перейти на дешевий звичайний чай за 5 гривень.
