Нині у нас час намірів, про які можна говорити без жодних обмежень. Питання лише в тому, наскільки вони здійсненні. Українське товариство фінансових аналітиків дослідило економічну складову передвиборних програм партій (блоків) України та проаналізувало можливі фінансово-економічні наслідки від їх здійснення. Як зазначив професор Харківського національного університету ім. В.Н.Каразіна Олег Яременко, нинішні програми — «це матеріал, який дійсно відображає коридор, в якому знаходиться наша економіка». Найбільш цікавими є програми, які відображають певний реальний досвід управління державою. На думку фахівця його мають блок «Наша Україна», БЮТ, Партія регіонів, програми яких є докладними і розгорнутими, а обіцянки підкріплені певними механізмами.
Базовим принципом реалізації політичних цілей, викладених у програмі блоку «Наша Україна», названо сприяння розвитку малого та середнього бізнесу (проголошено намір до 2010 року довести частку товарів, вироблених ним, до 40% ВВП). Програма передбачає підвищення середньої заробітної плати у 2,5 раза за два роки і таке ж зростання продуктивності праці, але за п’ять років. Однак, на думку експертів, суттєве перевищення темпів зростання зарплати може призвести до високої інфляції. Блок пропонує здійснити податкову реформу, яка зробить прозорою, однозначно зрозумілою та стабільною систему оподаткування. Разом з тим, відзначають експерти, протягом більш як року перебування при владі представників блоку суттєвих змін у податковій сфері не сталося.
Стратегія економічного розвитку Партії регіонів представляє собою програму дій, направлених на розвиток вітчизняної промисловості. Добре обгрунтованим є один з головних її принципів — «необхідність випереджальної інституціональної облаштованості економіки і суспільства», що означає ретельну підготовку належних умов перед початком будь-яких ініціатив. Податкова політика передбачає зниження податків та встановлення мінімум на два роки мораторію на зміни в податковому законодавстві. Бюджетна політика направлена на посилення ролі регіонів: формування бюджетної системи держави «знизу», причому не менш ніж 60% коштів мають залишатися на місцях. Водночас програма намагається «охопити все» та відрізняється надто великою кількістю «програмних пріоритетів» по різних напрямках, що ставить під сумнів їх реалізацію.
У відповідності до своєї ідеології Соціалістична партія пропагує значну роль держави в економіці, в т.ч. через підвищення долі державної власності та активного використання її у проведенні державної політики. При цьому інструменти та механізми, якими Соцпартія наділяє державу, не суперечать законам ринкової економіки. Але досвід показує, вказують експерти, що будь-які державні ініціативи будуть ефективними лише при одночасному втіленні антикорупційних механізмів. Ці механізми в програмі не деталізуються. Стимулювати населення до праці повинна теза «держава фінансує не допомогу з безробіття, а робочі місця». Агропромисловий комплекс оголошено основою відродження вітчизняної економіки. Його розвиток спирається на значну державну підтримку, яка передбачає поєднання ринкових та неринкових механізмів. Однак в умовах обмеженості земельних ресурсів держави та заборони на купівлю-продаж земель, на думку експертів, неясним є механізм «задоволення потреб громадян у земельних наділах для організації фермерських та індивідуальних господарств». Взагалі, на думку фінансових аналітиків, ставка на АПК як основу «відродження економіки» є досить сумнівною: адже згідно із світовими тенденціями основою конкурентоспроможності національної економіки можуть стати лише високотехнологічні сектори.
Подальший розвиток України автори програми Компартії бачать через призму зміцнення дружніх зв’язків з Російською Федерацією, Республікою Білорусь та іншими країнами СНД, а також через наповнення реальним змістом угоди про Єдиний економічний простір. У документі заявлені доволі радикальні методи досягнення цих цілей: націоналізація стратегічно важливих галузей і підприємств, перехід бюджетонаповнюючих галузей (в першу чергу виробництва алкогольних та тютюнових виробів) у державну власність, встановлення державної монополії на зовнішню торгівлю, відновлення ролі трудових колективів і профспілок в розподілі прибутку. У соціальній сфері декларується подвоєння реальних доходів працюючих до 2010 року, встановлення мінімальної пенсії на рівні 70% середньої зарплати, повернення протягом п’яти років громадянам втрачених заощаджень, підвищення рівня фінансування системи охорони здоровя тощо. Чи витримає економіка таке додаткове навантаження на бюджет? Тому експерти більшість цих пропозицій не вважають реальними.
Метою Опозиційного блоку «Не ТаК!» блоку є побудова сильної і життєздатної України, яка співробітничає з Заходом і Сходом і бере участь у ЄЕП. До 2015 року Україна має увійти до групи промислово розвинених країн. «Відчувається робота людей, які є власниками підприємств або працювали раніше в органах державної влади: вони мають уявлення про проблеми економіки, — так оцінює програмний документ експерт УТФА Андрій Радчук. — Програма блоку — одна з небагатьох, яка має комплексний підхід до вирішення економічних питань». Основною ідеєю програми є діалог влади і бізнесу і співпраця між ними. Пропонується створити «індустріальний кулак» з провідних підприємств і, використовуючи інтелектуальний, матеріальний та ресурсний потенціали, виходити на зовнішні ринки та завойовувати їх. Єдине зауваження фінансових аналітиків стосується програмного положення щодо координації дій з Росією при вступі до СОТ: на їхню думку це, навпаки, вимагає досить жорсткої позиції України.
Програму Блоку Юлії Тимошенко адресовано найбільш широким верствам населення, отож вона має чітку соціальну спрямованість. Питання в тому, чи вистачить національних ресурсів для одночасного суттєвого зростання рівня життя та відновлення промислового і науково-технічного потенціалу? Експерти вважають, що це — нереально. Головним позитивом програми, на думку Яременка, є модель дорогої робочої сили: це шанс відійти від діючої неефективної системи оплати праці. Програма пропонує скасувати ПДВ без порушення балансу бюджету. Але, попереджають експерти, це може викликати справжній бюджетний шок. Привертає увагу також широке коло дій з активізації ролі держави у функціонуванні ринкових механізмів. Однак, за словами Яременка, програма не має стратегічного характеру: вона більше орієнтована на сьогодення, а «ідея про те, що вже сьогодні можна отримати все необхідне, є просто деморалізуючою».
