Минулого тижня постійна комісія з питань бюджету та соціально-економічного розвитку Київради підтримала ініціативу щодо звільнення житлово-будівельних кооперативів, житлових кооперативів та об’єднань співвласників багатоквартирних будинків від сплати земельного податку. Відтак відсоткова ставка цього податку зменшиться утричі — з 0,03% до 0,01%. І комісія рекомендувала застосувати таке нововведення до 1 квітня 2020 року.
Якщо Київрада на вересневій сесії також підтримає цю ініціативу, то, як вважає голова цієї комісії Андрій Странніков, це дозволить значно зменшити податковий тягар на членів ЖБК та ОСББ. А головне, на його думку, — це «пришвидшить перехід комунальних будинків до сфери управління ОСББ, а також стимулюватиме киян оформляти правовстановлюючі документи на право користування земельними ділянками державної та комунальної форми власності». За об’єднаннями співвласників багатоквартирних будинків, як повідомляє сайт Київради, в столиці закріплено 274 земельні ділянки, але лише на 29 ділянок оформлено право власності. Скільки ж в такому разі (рівно через два роки після ухвалення закону про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку) в місті справжніх таких об’єднань?
Директор аналітико-досліджувального центру «Інститут міста» Олександр Сергієнко, аналізуючи успіхи сучасної колективізації (як він називає «обеесбібізацією»), відзначає: «На сайті Мінрегіонбуду є інформація про створення ОСББ лише на 1 липня 2016 року. Минув рік, як цю інформацію не оновлювали. З цього можна зробити лише один висновок: хвалитися немає чим, «обеесбібізація» в країні не пішла». Він цитує дані з сайта: в країні 155 тисяч багатоквартирних будинків. А ОСББ лише 18 тисяч, і вони обслуговують 21 тисячу будинків, тобто 13,6%. Плюс 3,4% житлово-будівельних кооперативів (ЖБК). Отже, можна стверджувати про охоплення ОСББ 18% житла. Щоправда, пан Зубко сказав, що 2016 року створено вісім тисяч нових ОСББ, а це вже 35%. Але, наголошую, його інформація неофіційна, бо на офіційному сайті Мінрегіонбуду її немає.
«Люди у нас ментально не готові і матеріально не забезпечені, щоб брати на себе відповідальність за утримання свого житла, — констатує Сергієнко. — Найкращий показник у Львівській області — 95,9%. Та чи це не якесь непорозуміння? Бо ж там є ще 16% ЖБК. Разом виходить 112%. Це вже просто смішно. Також досить високий показник на Тернопільщині — 37%. У Києві ж лише 8,3% ОСББ і 7,2% ЖБК. Нижче, ніж у столиці, тільки у двох областях країни. Але ж кияни, здавалося б, свідоміші й заможніші, ніж мешканці регіонів. Чому ж вони не поспішають створювати ОСББ?»
«Житлово-комунальна галузь — то найбільший пережиток «совка». Найгірше, що залишилося нам у спадок від «совєтів», це індивідуальне споживання комунальних послуг і колективна відповідальність за нього». А назву згаданого закону він формулює дещо інакше: про інтенсифікацію створення ОСББ, але відзначає, що в ньому немає жодних дієвих механізмів для того, щоб стимулювати людей до створення таких об’єднань.
На думку експерта, не сприяли цьому й так звані теплі кредити, «якими хваляться віце-прем’єр Геннадій Зубко і Мінрегіонбуд». За 2016 рік таких кредитів було дано на 60 мільйонів гривень. Причому вони надаються лише ОСББ. Натомість за 2016 рік лише субсидій громадянам, які не здатні сплачувати за отримані послуги, було нараховано, а сплачено житлово-комунальним організаціям 52 мільярди гривень. А за 5 місяців цього року — 42 мільярди. «Порівняйте, — говорить Сергієнко, — майже в тисячу разів більше держава витрачає фактично на дотації водоканалів, теплокомуненерго і перевізників сміття замість того, щоб використати такі величезні кошти на термомодернізацію будинків».
Тим часом згадуваний закон, за словами Сергієнка, давав мешканцям будинків рік на створення ОСББ і попереджав, що в іншому разі вони отримають як операторів житла так звані керуючі компанії. За цей час слід би вже провести конкурси серед таких компаній. Відповідно й тарифи, зокрема на комунальні послуги, вже мали б визначатися не органом виконавчої влади, а цими компаніями на основі даних, за якими були виграні конкурси. Так за законом. Але ж насправді кільком керуючим компаніям не важко домовитися між собою про розподіл ринку і про те, хто з них на якому конкурсі буде вигравати. «Тут просто поле для корупційних зловживань і для того, щоб ошукувати людей, — вказує експерт. — Тарифи будуть такими, що вигідні обслуговуючій компанії».
«Але у місцевій владі, зокрема й у Києві, є люди, що не позбавлені здорового глузду, — відзначає він, — які розуміють, що реалізувати цей закон неможливо. Бо буде перерозподіл ринку й відвертий грабіж населення». Сергієнко не надто задоволений і новою редакцією закону про комерційний облік житлово-комунальних послуг. «Фактично цей закон зводиться до одного: люди, вам тепер не потрібні квартирні лічильники, бо оплату вам нараховуватимуть за загально будинковими приладами».
«Йдеться про те, що у кожному будинку в інженерних мережах є певні втрати, — пояснює експерт. — А монополісту не важливо, на кого їх списувати, аби отримати гроші. Та закон зобов’язує укладати прямі договори з мешканцями. А як сплачувати? Зрозуміло, за лічильником, який є чи має бути у кожній квартирі. Але так було до закону про комерційний облік. Тепер він має переважну силу. І хоч народні депутати про це мовчать — ніхто ні пари з вуст, але, згідно з цим законом, тепер можна про квартирні лічильники просто забути. Монополіст буде брати показники загально будинкового приладу й розкидати сумарну плату по всіх квартирах — і тих, де немає лічильників, і тих, де вони є. Фактично людей примушують платити за те, що хтось краде, хтось недбало ставиться до своїх обов`язків (та ж керуюча компанія), а хтось не слідкує за станом запірної арматури у своїй квартирі. Монополісту це байдуже — він свої гроші отримає».
У нормальній цивілізованій країні примусили б монополіста утримувати систему в належному стані й мінімізовувати втрати, вважає Сергієнко. Він розповідає, що свого часу був у складі комісії, яка працювала над відповідним законом, і пропонував зробити встановлення лічильників гарячої та холодної води у квартирах обов`язковим. Ті, що від них відмовляються, на його думку, платили б за нормативом з коефіцієнтом, скажімо, 10. І тоді б усі встановили лічильники. На думку експерта, не варто турбуватися щодо того, як перевіряти показники. Адже живемо у ХХІ столітті, й автоматична технологія передачі даних вже існує у багатьох країнах. І у Київській області така система вже діє в режимі реального часу. «Та все наше законодавство прописане на користь монополістів і зневажає права людини отримувати точно обліковувані послуги», — робить висновок експерт.
Що ж до отримання ОСББ земельних ділянок і зменшення плати за них, то цю київську ініціативу слід було б, звичайно, розглядати як своєчасну і корисну. Запитання виникає лише щодо того, чому зменшена ставка податку буде введена у столиці лише через три роки — з 2020-го та ще й з 1 квітня — у день, коли традиційно дозволяється не просто кепкувати, а й обманювати.
