У вівторок Національна комісія, яка здійснює державне регулювання у сфері зв’язку та інформатизації (НКРЗІ), оголосила конкурс на отримання ліцензій на здійснення послуг мобільного зв’язку в стандарті UMTS (ЗG). Нагадаємо, що цей тип мережі вважається загальноєвропейським, тоді як українці можуть користуватися мережами 3G тільки в CDMA стандарті.
Заявки на участь у тендері комісія прийматиме з 15 грудня до 15 січня, а підсумки планується підбити 16 лютого. Всього на конкурс виставлено три лоти по 30 МГЦ у кожному регіоні. Стартова ціна однієї ліцензії, яка буде видана на 15 років, становить 2,7 мільярда гривень. Нагадаємо, 1 грудня уряд оприлюднив умови тендера на отримання відповідних ліцензій.
Переможці тендера повинні будуть забезпечити показники якості послуг мобільного зв’язку, затверджені НКРЗІ, з використанням радіотехнології UMTS на території всіх обласних центрів України впродовж 18 місяців з моменту отримання ліцензії та протягом двох-шести років на територіях усіх населених пунктів з населенням понад 10 тисяч людей.
Приводом для відмови в реєстрації та розгляді тендерною комісією пропозицій заявника може бути застосування до нього санкцій згідно із Законом «Про санкції». А за умови, якщо ліцензію вже видано заявникові, який згодом потрапить під дію закону, то таку ліцензію буде анульовано.
Питання про впровадження технологій зв’язку третього покоління є надзвичайно актуальним в Україні. Як мінімум — протягом останніх п’яти років. 2009-го влада спробувала провести тендер на отримання ліцензій ЗG, проте ініціатива не мала успіху. На сьогодні єдину ліцензію на UMTS має «донька» великого оператора «Укртелеком» — ТОВ «ТриМоб» (належить до холдингу «СКМ» бізнесмена Ріната Ахметова).
Утім, самі мобільні оператори поки що не поспішають подати заявку на участь у конкурсі. Для початку необхідно детально вивчити умови тендера і розрахувати окупність, розповіли вони Інтерфаксу. «Ми уважно вивчимо умови тендера, зробимо розрахунки окупності проекту з урахуванням можливих доходів (на жаль, купівельна спроможність населення падає, ринок зменшився внаслідок втрати територій), необхідних витрат на придбання ліцензій, конверсію, будівництво мережі з урахуванням вимог по термінах покриття, і після цього визначимося», — сказав директор з питань корпоративного управління «МТС Україна» Олег Проживальський.
Про готовність коментувати свої плани щодо участі в тендері лише після вивчення умов та ухвалення рішення акціонерами, заявили агентству і в «Київстарі». «Можемо сказати так: ми детально вивчимо умови, і наші акціонери приймуть рішення. Заявку ми повинні подати до 15 січня, відповідно, ми зараз детально вивчатимемо документ», — сказав голова АТ «Київстар» Петро Чернишов.
Ще один потенційний претендент на отримання ліцензій — компанія «Астеліт» («Life») — також поки не готова підтвердити свою участь у тендері. «Ми уважно аналізуємо умови тендера і діятимемо відповідно до бізнес-інтересів компанії та інтересів наших абонентів», — сказав директор з питань корпоративних відносин оператора Дмитро Фурман.
Тож чи справді в Україні незабаром таки з’явиться 3G, і чому так довго затягується цей процес — у розмові «Дня» з віце-президентом, головою комісії Українського союзу промисловців і підприємців з питань науки та інформаційних технологій, а також президентом групи компаній «Адамант» Іваном ПЄТУХОВИМ:
— У цьому конкурсі є дуже багато ризиків. По-перше — Закон «Про санкції». Це найбільші корупційні ризики. Наприклад, виграє компанія, яка сьогодні у нас є на ринку. А їй можуть потім сказати, що вона — «неправильна». Тобто неправильна для тих, хто керує цим процесом. І тоді цю компанію просто підведуть під санкції. Або ж запропонують «домовлятися».
У тому, що в правилах добору є цей Закон «Про санкції», залишається великий ризик для тих, хто все ж таки наважиться взяти участь у цьому конкурсі. Бо потім компанії можуть не отримати цих грошей.
— Скільки компаній реально можуть претендувати на отримання ліцензій ЗG?
— Я знаю принаймні три компанії, які можуть виконати вимоги, прописані в конкурсі. Це «Київстар», «МТС», «Life». Можливо, є ще дві-три компанії, які готові взяти участь у конкурсі, і вони мають на це відповідні кошти. Адже спочатку там потрібно внести заставу.
— Продаж лише трьох ліцензій — чи цього не замало?
— Не важливо, чи буде три ліцензії, чи більше. Адже тут є ще один істотний момент — частотний збір. Тобто який обсяг частотного збору припадатиме на LTE — удосконалення, які поліпшують якість і швидкість передачі даних. Бо LTE цілком може стати примарою, оскільки його вартість буде занадто високою. Сьогодні у нас частотний збір — у кілька разів більше, ніж у ЄС. Він найбільший в усьому світі. До останнього підвищення, яке було здійснено новим урядом, у нас відрахування були в разів п’ять-шість більші, аніж у ЄС. І якщо сума відрахувань не буде зменшена, тоді ці вдосконалення стануть нерентабельними, і без дотацій вони не обійдуться. І вийде так, що ніби і ліцензія є, і все інше — теж, а LTE не буде розвиватися.
— На вашу думку, чому відбувається затягування із впровадженням європейських стандартів ЗG в Україні?
— Тому що хтось хотів «протягнути» свої інтереси. І цей «хтось» — перебуває у владі. Ми знаємо, хто не підписував постанов і постійно їх змінював. Це — очевидно.
— На вашу думку, наскільки об’єктивна стартова ціна лотів?
— Насправді ті ціни, які були стартовими навесні, називалися самими операторами (оператори пропонували продавати ліцензії без конкурсу, за ціною 200 мільйонів і самостійно оплатити конверсію. — Авт.). Я брав участь у цій справі та можу сказати, що за тими цінами, які були сформовані у травні-червні, люди вже готові були заплатити гроші. Якби це сталося, то для нашої економіки це стало би своєрідним рятувальним жилетом. Адже відбулося б вливання коштів у неї та розвиток LTE в країні. А те, що відбулось таке затягування, дає мені підстави думати про те, що у владі було укладено певні домовленості — непрозора і корупційна схема.
Поки що я не можу сказати, що все прозоро й чисто. Потрібно дивитись реалістично. І той факт, що процес затягувався, показує, що спочатку одна «сім’я» не віддавала частоти, тепер — інша. І виходить, що у нас частоти — «сімейний» бізнес. І через це гальмується технічний прогрес у країні.
