Багато гарних слів було сказано про вимоги до влади: відкритість (вона ж прозорість), чесність, професійність. Нам справді прозоро показали уряд на ковзанах (хоча багатьох, не тільки Зварича, дружини не пустили). Але в серйозних справах (починаючи з добору та призначення кадрів) прозорості як не було, так і нема, і ми почуваємося, як їжачки в тумані. Недавній нафтоскандал, фігурантами якого є ТОВ «Ойл Транзит», Кабмін, подружжя Зваричів, це підтвердив. Політики напускали туману, звинувачували один одного, висловлюючи взаємосуперечливі речі. І от скандал вщух чи перейшов у латентну форму.
А що знаємо ми? Хто правий, хто винуватий? Невже правими визнано обидві сторони задля єдності команди? А як же з проголошеною розпрозорістю?
«День» писав про цю історію; детальні факти, висловлювання, документи є в інернеті. Конфлікт почався, коли в Україну 28.01 надійшла перша партія (100 тис. т) нафти, закупленої в Росії ТОВ «Ойл Транзит» для перепродажу в Словаччину (всього контракт укладено на 3 млн. т нафти, $684 млн.) . Митна служба, виконуючи вказівки нового уряду (вірогідно, Ю.Тимошенко), не оформляла дозвіл на прокачування нафти за кордон; 16.02 Кабмін ухвалив рішення про заборону реекспорту нафти. Аргументи: Ю.Тимошенко говорила про можливість зловживань із поверненням ПДВ; С.Терьохін твердив, нібито ця нафта входить у квоту поставок за міжурядовою угодою між Росією та Україною. Мотиви уряду благі, але дії неправові. Не мав він права забороняти дозволену законом комерційну діяльність, це юридично бездоганно доведено у висновку Мін’юсту. Невже уряд збирається керувати економікою в ручному режимі — підняттям рук на засіданні, вишикувати бізнес за командою «струнко»? І після цього уряд хоче вмовити ЄС визнати нас країною з ринковою економікою!
Замість заборони реекспорту можна було б доручити Генпрокуратурі взяти під контроль цю операцію, повернення ПДВ (врешті знайшовся ж вихід — ПДВ на імпорт). Натомість було звинувачено «Ойл Транзит» (і Світлану Зварич) не в одержанні незаконного відшкодування, не в спробі його оформити, а в можливості це зробити. Не повинні звинувачення грунтуватися на підозрах: є такий принцип, як презумпція. С.Зварич резонно зауважує: стара влада скористалася б найменшим порушенням дружини опозиціонера, та не було приводу. «Це означає, що я ніколи не брала участі у кримінальних схемах при минулих урядах. Не трапиться цього і зараз». У відповідь вона висунула конкретні звинувачення І.Єремєєву (власнику акцій НПЗ «Галичина» й одночасно нардепу, що нібито має контакти з прем’ром) у намаганні примусити «Ойл Транзит» продати злощасну нафту підозрілим фірмочкам, а через них незаконно повернути ПДВ. Генпрокуратурі варто було б ознайомитися з наявними матеріалами, з’ясувати, хто ж там правий.
Щодо зазіхань на українську квоту, то С.Зварич це спростовує, доказ — лист заступника керівника Федерального енергетичного агентства Росії О.Гордєєва, є дозвіл (лист Мінпаливенерго України від 26.01 і Мінекономіки України від 4.02). Незважаючи на це, новий міністр економіки С.Терьохін 17.02 лякав ситуацією «коли з балансу (нафтового) забрали б 3 млн. т»; Ю.Тимошенко 23.02, вже після введення ПДВ на імпорт нафти, заявила: «Якщо ця нафта — по міжурядовій угоді, то реекспорту не буде». Звичайно, ніхто не вірить у «святість» вітчизняного бізнесу, але якщо не досить листа О.Гордєєва, то уряд зобов’язаний був з’ясувати питання, прямо зв’язатися з російським урядом, але за три тижні не зробив цього і дотепер вживає умовну форму: «якщо», «можливо». Прем’єр назвала свій уряд «локомотивом, що мчить на всіх парах»; пари багато, а швидкість мала. «Не поспішає наша нова бюрократія, що робила заяви про сприяння підприємництву. А час іде, і компанія зазнає збитків. Якщо майже за місяць уряд не розібрався з квотами, з тим, як вони реалізуються на НПЗ, то свою професійність він успадкував від попередника — «проффесора».
Електронні ЗМІ в умовах «прозорості» намагалися щось донести до читача, нічого від себе не вигадуючи. А от «Дзеркало тижня» в полум’я скандалу додало від себе трохи нафти (о, свята простота!); не вислухавши «Ойл Транзит» як сторону конфлікту, авторка в усьому звинуватила його. Аргументами в статті є лише висловлювання С.Терьохіна; на 1-й стор. сказано, що нафту ТОВ хотіло «вивезти (?) до Словаччини», на 2 й — до Словенії; у підрахункахзбитків держави є помилки. Взагалі, арифметика — слабке місце фігурантів. С.Терьохін назвав збитки від повернення несплаченого ПДВ — 500 млн. грн., насправді — до 730 млн. грн. Неясно, а міністр не пояснив, чому це компанія собі на шкоду стала б продавати за названою ним демпінговою ціною $216 за 1т, тоді як контрактна ціна $228 за 1т.
У «Дзеркалі тижня» є цікавий пасаж: «Цілком можливо, що, розібравшись у всіх деталях угоди ТОВ «Ойл Транзит», уряд дозволить цій компанії реекспортувати нафту з України». А чи коректно спочатку облити брудом, а потім розбиратися? Скандал залишив неприємний осад. Постраждала репутація не тільки ТОВ, не тільки Зваричів («чи то вони щось украли, чи в них украли»), постраждала репутація уряду та влади. Уряд зобов’язаний не просто «розібратися», а зробити це найшвидше і прозоро доповісти громадянам, чи справді хтось (і хто) хотів нагріти руки на нафті.
Ця історія, крім проблеми прозорості, висвітлила й інші, не менш важливі.
В.Ющенко обіцяв відділити владу від бізнесу за 7—10 днів. Висновки з розглянутої історії посилили сумніви щодо успішності, навіть можливості такої хірургічної операції. Ю.Тимошенко 23.02 попередила урядовців: «Бізнес і міністр — речі несумісні». В її Кабінеті (крім неї самої) двоє — Д.Жванія та Є.Червоненко — прийшли з великого бізнесу. Міністри не поспішають відрікатися від своєї справи та навіть від депутатського мандата. На цьому тлі до Романа Зварича — найменше претензій: дружина просто менеджер, найманий працівник. Але вона отримує бонус від прибутку фірми, тому в декого може виникнути підозра, а чи не вона підігріла Зварича до точки кипіння. От і М.Томенко не розуміє, чого це один став проти всього Кабміну, бо не знає Томенко, що таке любов, не знає афоризму: «Хай гине світ, але торжествує закон». Щодо принципу розділення бізнесу та влади (розділи і тільки потім владарюй) можуть бути різні точки зору. Хтось вважає, що від влади треба відлучати не тільки власників бізнесу, а й людей, чиї родичі є менеджерами або юристами, що працюють у бізнесі. Так можна звузити коло претендентів у міністри до кухарок та родичів бомжів. Неясним є і сам механізм віддалення від бізнесу: чи досить переписати його на дружину або на батька. Порошенко, щоправда, пообіцяв, що передасть управління своїм бізнесом на конкурсній основі компанії-менеджеру. Але ж після цього він не стане менше любити свої шоколадні фабрики та суднобудівні заводи. Загроза лобіювання в такій ситуації залишається. Та невже немає виходу? Невже мафія безсмертна, як Роман Безсмертний, — що за Кучми, що за Ющенка? Вихід є, він — у моральних принципах, причому не окремих людей, а суспільства в цілому. У громадянському суспільстві, де панує мораль і справжня прозорість, всякі порушення майже одразу стають явними, завдяки некорумпованим правоохоронним органам і чесним ЗМІ. От у чому нам треба в першу чергу підтягуватися до європейських стандартів.
У ці дні уряд в черговий раз наступив, як на граблі, на проблему ПДВ. Багато хто вважає його найбільш криміналізованим податком, через шахрайські схеми він майже втратив бюджетонаповнюючу функцію. Нині в Кабміні зібралися (без іронії) мудрі люди, реформатори. То нехай вони напружаться, подумають і замінять ПДВ на більш прийнятний, прозорий (!) податок. Поки що урядові, вочевидь, не до цього. Постановивши ввести ПДВ на імпорт сирої нафти, що справді ставить перепону його незаконному поверненню, до того ж поповнюватиметься бюджет, уряд врахував далеко не всі можливі наслідки. Запевнення Ю.Тимошенко, що це не викличе зростання цін на нафтопродукти, непереконливі. Янукович теж домовлявся з трейдерами та НПЗ, тиснув на них, а ціни все ж лізли вгору. Ринок є ринок. Не така вже казкова рентабельність НПЗ, щоб непоміченим пройшло подорожчання сировини на 20%. То ж не дивуйтеся, коли серед першотравневих закликів побачите такі: «Селяни, боріться за паритет вашої продукції та паливно-мастильних матеріалів!»; «Громадяни, користуйтеся велосипедами, це корисно для здоров’я, довкілля та вашого гаманця!».
