Більшість гірників зустріли Великодні та першотравневі свята без зарплати. І відтоді ситуація у вугільній промисловості, не зважаючи на заспокійливі обіцянки уряду, анітрохи не поліпшилась.
Державний борг із бюджетного фінансування видатків вугільних підприємств за статтею «Технічне переоснащення та реструктуризація» на цей час уже складає понад 240 мільйонів гривень. Крім того, 106 мільйонів гривень заборгували шахтарям енергетики. А в квітні вони відмовилися брати в шахтарів 480 тисяч тонн видобутого вугілля загальною вартістю 130 мільйонів гривень. У той же час на теплові електростанції з «альтернативних джерел» надійшло 500 тисяч тонн твердого палива. Що то за вугілля й звідкіля воно?
Відповідь на ці запитання відома всім, хто знається на «секретах» галузі. Не виключено, що певна частина енергетичного вугілля в квітні надійшла на українські теплоелектростанції з Росії. Та все ж таки переважну кількість додаткового палива насправді постачає енергетикам так званий вторинний ринок, що створюється за рахунок крадіжок у державних шахтах та за рахунок нелегального виробництва в «чорних дірах» вуглепрому — копанках.
Наведемо один із прикладів корупції в ланцюзі «вугілля—енергетика». Згідно з договором «Центренерго» №17/у від 17 жовтня 2005 року енергетики спрямували 10,6 мільйона гривень до державного підприємства «Жовтеньвуглезбут» (яке не працює й знаходиться в стані ліквідації). У свою чергу, держпідприємство перерахувало цю суму приватній фірмі «Донвуглепостачання» (яка поставила вугілля з вторинного ринку).
Звичайно, крадії, які працюють на державних шахтах, та власники нелегальних шахт не сплачують податків і відрахувань у страховий та Пенсійний фонди, не несуть витрат на техніку безпеки, охорону праці, екологічні заходи (до речі, тільки за три місяці поточного року в копанках загинуло 18 чоловік, тоді як минулого року — п’ять). Тож їхнє вугілля є на ринку більш конкурентним. Та чи не є одним із головних обов’язків держави — створювати рівні правила гри для всіх учасників ринку? Більше того, чи не є посадовим злочином енергетичних генералів їхній вихід на криміналізований вторинний ринок, який завдає шкоди не лише шахтарям, а й державному бюджету?
Ще три тижні тому заборгованість по виплатам поточної заробітної плати шахтарям складала 240 мільйонів гривень. Щоб урятувати становище й не довести соціальне загострення до масових страйків, вугільні генерали брали в комерційних банках кредити: спочатку 100 млн. грн., а згодом — ще 150 млн. Звісно, що повертати «відстрочені» борги доведеться з відсотками. Але ж для цього треба працювати.
Однак наприкінці останнього тижня шахти «Краснолиманська», «Новодзержинська» взагалі припинили відвантаження вугілля через тотальну відмову енергетиків його брати. А такі виробничі об’єднання, як «Селідоввугілля», «Луганськвугілля» та десять приватних шахт «Павлоградвугілля» у квітнi й травнi значно зменшили продаж видобутого палива через штучне скорочення попиту.
І все це відбувається на тлі відносного (в порівнянні з минулим роком) підвищення обсягів виробництва. Але відсутність збуту видобутого палива та спричинений цим брак обігових коштів на підприємствах призводить не тільки до змарнування зусиль, прикладених до оздоровлення галузі, а взагалі до її повної руйнації.
Незалежна профспілка гірників України вважає, що такий стан вуглепрому зумовлений відсутністю в державі реальної енергетичної стратегії, хоча документ під такою назвою, розрахований на термін до 2030 року, на папері існує. Шахтарі вимагають від уряду створити реальний енергетичний баланс країни з урахуванням заміни дорогих експортних енергоносіїв вітчизняним вугіллям.
Природно, така заміна вимагає формування належної цінової політики, бюджетного фінансування, інвестування та відповідних коректив у системі оподаткування як вітчизняної вугільної галузі, так i експортних складових. У випадку подальшого ігнорування урядом цих прописних істин, Незалежна профспілка гірників України буде змушена закликати шахтарів до проведення масштабних акцій протесту.
