Наприкінці минулого тижня відповідно до рішення Нацбанку закінчив своє існування черговий український банк — «Київська Русь». Того ж дня голова НБУ Валерія Гонтарева зустрічалася з представниками компаній, що входять до Європейської Бізнес Асоціації, і запевняла їх у тому, що ситуація в банківському секторі країни нормалізується. Вона, зокрема, зазначила, що гривневі вклади в банках збільшуються навіть з урахуванням ефекту виведення з ринку неплатоспроможних банків. «Їх (вкладів) обсяг у національній валюті від початку липня зріс на 1,9%, — констатувала Гонтарева і також запевнила: — Валютними депозитами точку стабілізації майже пройдено. За липень їх відтік був менше 1%. Ми сподіваємося, що банки зможуть укріпити свої депозитні портфелі до кінця цього року».
БЕЗЦІЛЬНІ БАНКИ?
А напередодні голова Нацбанку дала у фінансовому комітеті Верховної Ради не настільки однозначний сигнал. Вона розповіла, що її відомство приступає до другого етапу очищення банківської системи, зокрема — дрібних банків, активи й пасиви яких пов’язані з однією й тією самою особою. «Є дрібні банки, — розповідала вона, — які можна вважати здоровими, проте з повною відсутністю будь-якої стратегії. З одного боку, в зобов’язаннях власні гроші і депозити, а з іншого — кредити, видані собі ж. Важко сказати, для яких цілей ці банки було створено. Ми готуємо велику програму, яка дозволить банкам укрупнюватися».
«Якщо банк жодної мети не переслідує, якщо це так званий кишеньковий банк, але при цьому він не представляє загрози фінансовому сектору, то акціонеру треба дати альтернативу, що робити в цій ситуації, — продовжувала головний банкір країни і раптом зробила доволі несподіваний хід, який, здавалося б, суперечить сказаному раніше: — Дуже хорошою альтернативою в цьому випадку буде самоліквідація». Причому вона запевняла, що при цьому фінансовий сектор не відчує жодного впливу. І позитивного теж? Не сказала вона і про вплив на вкладників. Чи буде Фонд гарантування вкладів компенсувати їх втрати в разі добровільно-примусової самоліквідації банків? Чи ж «альтернатива» приваблює Гонтареву саме негативною відповіддю на це запитання?
ЯК ЗАРОБЛЯЮТЬ НА БАНКРУТСТВАХ
Багато запитань до центробанку й у економічних експертів. Всеволод Степанюк запитує: «А як скорочуватимуть банки? Це будуть банки, які справді не можуть працювати, чи ті, на банкрутстві яких хтось дуже добре заробить?» Він вважає, що «більша половина всіх банків в Україні — кишенькові. Вони обслуговують одного бізнесмена і більше нічого не роблять». Проте експерт упевнений, що «такі банки теж мають право на існування». «У Женеві я бачив таку собі «хатинку» з одним віконцем і одними дверима, — розповідає експерт. — Там був напис «Банк». Я за тиждень не побачив, щоб ці двері відчинялись і щоб туди хто-небудь заходив або виходив звідти. Так само і в арабському світі, де вважається цілком нормальним, коли шейх має свій банк, і він обслуговує одного цього клієнта». За словами Степанюка, такі банки часто є притулком для інвестицій з інших країн, «але, на жаль, ця історія не про Україну».
«Більшість банків, оголошених банкротами, насправді такими не є, — впевнений Степанюк. — Я говорив би про штучне банкрутство, пов’язане з тим, що бізнесмени не зацікавлені у володінні таким активом. Тому що рейтинги країни, як кажуть, нижчі за плінтус, і рейтинг банку такий самий, як країни. Звідси неможливість залучати інвестиції. Говорять, що триває якась боротьба з відмиванням грошей, значить, цим уже теж не можна займатися... Але законодавство дозволяє заробляти на банкрутстві банку. Адже сума, яку відшкодовує Фонд гарантування вкладів, не була проіндексована на інфляцію. І, віддавши $9000 (200 тисяч гривень) вкладникові, решту можна не віддавати. Виходить, віддавши 10% пасивів, можна покласти 90% собі в кишеню». «І це дуже серйозний стимул для штучного банкрутства, — підмічає експерт і розповідає про традиційну схему: — Хороші гроші виводяться в інший банк, свої гроші — теж, а решта, зокрема вкладники, залишається напризволяще».
«Як же ще стати олігархом, як не «кинувши» купу людей?» — наводить розхожу фразу Степанюк. Він розмірковує над тим, чи потрібно Україні стільки банків, і погоджується з політикою Нацбанку, але при цьому зазначає, що «тупе скорочення ні до чого хорошого, окрім як до втрат населення і бізнесу, не приведе». Експерт вважає, що для України підійшла б модель Японії, де є лише три великі інвестиційні банки, а також міські і місцеві. До того ж усіма банками на 51% володіє міністерство фінансів... Що робити українцям? Степанюк зазначає, що наші вкладники пішли за прикладом японців: різними шляхами забирають свої вклади з проблемних приватних банків і несуть їх у державні, де вищі гарантії і стійкість. Але чи можна Гонтаревій цим пишатись...
ОБСЯГ ВИДАНИХ ГРИВНЕВИХ КРЕДИТІВ ЗМЕНШИВСЯ НА 20%
«Те, про що говорить Гонтарева, — це не очищення банківської системи, — підкреслює президент Українського аналітичного центру Олександр Охріменко, — це її розвал». Яка мета цього так званого очищення? На думку Охріменка, це — банальний переділ власності. «Швидше за все, через пару років ми суто випадково помітимо, що які-небудь два колишні маленькі банки, — натякає експерт, — незрозуміло як стануть системними і дуже великими. А ще через пару років їх відберуть зовсім інші власники. Для нас цей безкінечний переділ власності сумний».
Експерт упевнений, що лише приблизно п’ять банків було виведено з ринку з економічних міркувань, тоді як усі інші — з політичних мотивів. Охріменко стверджує, що «керівництво Нацбанку своїми руками, своїми діями, своєю політикою очищення від ненадійних банків знищило банківську систему України і довіру до неї населення країни». У результаті, чого не було жодного разу за всю історію країни, обсяг виданих гривневих кредитів зменшився на 20% і на 10% — у валюті, говорить експерт. До чого це призведе? «Цього року буде падіння ВВП і наступного року теж, і навіть 2017-го, — робить висновок експерт, — тому що економіка не може працювати без нормального кредитування». «Зараз ніхто не кредитує економіку, і це — головна проблема Національного банку, — підкреслює Охріменко. — Нацбанк повинен забезпечувати нормальну роботу банківської системи, щоб у країні зростало кредитування економіки. Але він цього не робить».
Щоб оцінити адекватність капіталу в системі, введено показник Н-2, що характеризує надійність банку. Він має бути більшим за 10%. «Але навіть після так званого очищення, після заяв про те, що банківська система зміцнилась і оздоровилась, що немає ризиків, — говорить експерт, — цей коефіцієнт лише 9,07%. Це свідчить про те, що всі банки сьогодні не можуть нормально працювати. Як українські комерційні, включаючи банки наших олігархів, так і державні, а також банки з європейським або російським капіталом».
Що стосується кишенькових банків, які і належать, і кредитують одного свого власника, то експерт пропонує уявити, що буде, якщо лише через це закрити банк, який обслуговує, наприклад, металургійний комбінат або великий агрохолдинг. Хто від цього виграє? Так, це кишенькові або, інакше — кептивні банківські установи. Але вони фінансують, забезпечують роботу найбільших підприємств України, завдяки яким іде на експорт українська продукція і в країну повертається дохід в іноземній валюті. «Якщо ці банки наразі закрити, то доведеться зупинити всі наші великі підприємства», — передбачає експерт.
Він стверджує, що в Україні не так уже й багато банків, якщо виходити не з їх чисельності, а з обсягів банківських послуг. За цим показником ми навіть поступаємось Білорусі, говорить Охріменко. Він наводить дані НБУ про те, що на руках у українців на 1 квітня було $92 мільярди і 290 мільярдів гривень. Якби хоча б $20—30 мільярдів повернути у вигляді депозитів у банківську систему, то можна було б кредитувати бізнес, кредитувати економіку, прогнозує експерт. Саме цим, за його словами, треба займатися Нацбанку.
