На зустрічі з українськими журналістами посол республіки Польща в Україні Яцек Ключковські вільно говорив українською мовою та відповідав здебільшого на запитання, пов’язані з українсько-польськими відносинами, які, за його словами, досягли такого рівня, що поліпшувати їх і надалі вже дуже непросто. Він також відзначив, що сьогодні українські інвестиції в Польщу вже навіть більші, ніж польські в Україну. Після прес-конференції пан посол люб’язно погодився дати «Дню» ексклюзивне інтерв’ю.
— Хотілося б запозичити досвід Польщі. Всім відомо, що у вашої країни далеко не кращі політичні відносини з Росією. І попри це ми не чуємо про якісь щорічні суперечки щодо цін на російські газ та нафту, а також щодо тарифів на транзит російського газу територією вашої країни. Як це вам удається?
— Ми маємо ринкові ціни на російський газ, а також і нафту, які складаються й в усіх інших країнах Европейського Союзу. Ціна на газ для Польщі зростає у зв’язку з підвищенням тарифу на транзит, вона від нього невідривна.
— Польща вже давно зарекомендувала себе як надійний симпатик українського нафтотранспортного маршруту Одеса—Броди—Плоцьк, який, згідно з підписаною нещодавно угодою, може бути продовжений до країн Балтії. Коли цей нафтопровід, на вашу думку, може стати до ладу?
— Польща дуже зацікавлена в цьому проекті. Але ми ще не отримали всіх необхідних гарантій відносно постачання нафти з Кавказу та Середньої Азії. Крім того, ще слід дослідити, яким буде попит, скільки споживачів і в яких країнах купуватимуть цю нафту. Ми перебуваємо зараз на етапі, коли отримали гарантії щодо нафти від Азербайджану, й це дозволяє розпочати більш конкретні дії. Разом із нашими партнерами ми зараз працюємо над уточненням маршруту постачання нафти територією Польщі до трубопроводу «Дружба». Після Вільнюського саміту, в якому брали участь президенти наших країн, вирішено до весни 2008 року ухвалити остаточне рішення про маршрут і терміни будівництва. Я гадаю, якщо розпочати роботи 2009 року, то добудова польського відрізку нафтопроводу триватиме не більше, ніж півтора року. Отже, до початку 2012 року цей проект може бути задіяний. Якщо, звичайно, для нього буде нафта. А попит на неї, я впевнений, у Європі буде.
— Хотілося б також дізнатися, чи в Польщі та інших країнах ЄС природний газ для промисловості й для населення коштує однаково? А якщо ні, то для кого саме дорожче та чому?
— Ціни на газ у нас в принципі для всіх кінцевих споживачів однакові. Але є й державні субсидії. Промисловість у нас не може субсидуватися, тому, що Польща — член Євросоюзу, а він такої допомоги не допускає. Субсидій не отримує й населення, хоча, звичайно, існує можливість соціальної допомоги. Її отримують лише органи місцевої влади для потреб комунальних споживачів.
— А для кого вони зменшують газові ціни — для населення чи для бюджетних установ?
— Виключно для таких бюджетних установ, як школи, лікарні тощо. Але в принципі ми не вважаємо це доцільним. Тому, що ціна товару має бути однаковою для всіх. Споживач повинен бути спроможним платити. Це — стимул для заощаджень газу та енергії взагалі.
— А чи існують узагалі в Європі якісь пільги для населення на газ, подібні тим, які зробив уряд в Україні? У нас населення отримує газ вітчизняного видобутку і за ціною, яка значно нижче за ціну імпортного газу.
— Якщо не помиляюсь, такої різниці в ціні на газ ніде в Європі немає. Ціна на газ повинна бути однакова для всіх. Тому, що працюємо в ринкових умовах. Інша справа — активна соціальна політика, яка покликана допомагати тим чи іншим групам населення. Повторюю, в ринкових умовах не повинно бути різних цін, вони мають бути однаковими для всіх споживачів. Та, звичайно, щоб досягти такої мети, потрібен час.
— А як би ви порадили підійти до цієї проблеми Україні? Що отримає наша країна, якщо підвищить ціну на газ для населення, плюси чи мінуси?
— Я вам скажу про інше. Порівняйте Польщу та Україну. Ви споживаєте у п’ять разів більше газу, ніж ми. І більше вугілля. А також більше нафти. А ще Україна має атомну енергетику, якої ми не маємо... А в підсумку в Польщі втроє більший ВВП. Чи не слід вже подумати, яким чином зменшити енергоємність вашої економіки? Я гадаю, що без реальних ринкових цін у вашій країні навряд чи можна буде запровадити дійову програму заощадження енергоносіїв — газу, нафти, вугілля, електроенергії. На мою думку, це питання найголовніше, а не питання про соціальні пільги. Споживання енергоносіїв вам треба радикально зменшити. Енергоємність української промисловості, житлово- комунального сектора, економіки в цілому не можна навіть порівнювати з витрачанням цих ресурсів у Польщі чи інших країнах Європи. Це — для вас найперше завдання. Але його важко виконати, якщо ціна нереальна, якщо вона не заохочує до заощаджень.
