У листопаді інфляція не просто уповільнилася. Зростання споживчих цін (1,8% до жовтня) було найменшим за останні три місяці (вересень — 2,%, жовтень — 2,6%), а ціни на продовольчі товари піднялися на 0,6% проти 1,4% у жовтні та на 1,1% у вересні). Якщо у грудні інфляційний тиск утримається хоча б на такому ж рівні, то можна буде фіксувати рух цін у сторону дезінфляції. На жаль, поки що гальмування виглядає скоріше як ексцес, ніж як стійкий процес. І все ж цілком імовірно, що у листопаді ми спостерігаємо за формуванням тренду.
Цікавою особливістю листопада є вперше зафіксована дефляція непродовольчих цін (-0,2%). Причина відома — безпрецедентно різке падіння цін на паливо (10,2%). Але інфляція у вузькому вимірі (непродовольчі товари за виключенням палива) була найвищою у цьому році. Отже побороти її було не просто.
Надзвичайно обнадійливо, що після тримісячної паузи відновилася м’ясна дефляція — 2,1%. Таке зниження є найбільшим з жовтня 2005 року, коли стартувало дефляційне ралі на цьому товарному ринку. Щоправда, треба врахувати також і дію сезонного чинника. Та все ж імовірно, що м’ясна дефляція зачепить і грудень. Бо після літньої перерви, у вересні—листопаді продовольчий і, зокрема, м’ясний імпорт почав зростати більш відчутними темпами.
Однак у листопаді не зникла «вторинна» інфляція. На продовольчому ринку виникають інфляційні ефекти, спровоковані травнево-серпневим зростанням цін на газ і електроенергію. Особливо це стосується продуктів вторинної переробки, зокрема, хліба і круп. Отже, широка базова інфляція все ще перебуває у висхідному тренді. Відновлення м’ясної дефляції уповільнило загальний підйом цін на продовольчі товари. Але цього виявилося недостатньо, щоб повністю «відіграти» назад ріст цін на послуги.
Крок назад зробила так звана сервісна інфляція. Але не більший, ніж крок вперед з боку інфляції на товарних ринках. Проте вища позначка росту цін на послуги (10,6% у липні), здається, лишилася позаду. Листопадовий їх злет (6,5%) був нижчим за жовтневий (7,8%). А фактичний є навіть нижчим, ніж статистично зафіксований. Тому що зросли неплатежі. А найголовніше — нові листопадові комунальні тарифи будуть сплачуватися аж у грудні.
Що в цих умовах можна назвати факторами інфляції? У першу чергу це зростаюча рухливість монетарних агрегатів, яка чинитиме пролонгований вплив на рух цін і за межами 2006 року. За перше півріччя грошова маса збільшилася на 10,4%, а за 11 місяців на 25,9%, у т.ч. за останні три місяці — на 8,1%. Розрив у порівнянні з минулорічним показником (на 1 грудня 2005 р. — 43,1%) скорочується.
Cлід також пам’ятати про певний негативний внутрішій зв’язок таких макроекономічних пар, як інфляція і зростання ВВП, інфляція і нарощування випуску промислової продукції. У листопаді промислова економіка посилила рух до фази розігріву. Намітилися ознаки переходу від нейтрального (серпень- жовтень) до висхідного тренду, до прискореного формату зростання. Можна навіть сказати, що листопадове пожвавлення в індустріальному секторі є безпрецедентним. Вперше за всі роки відновленої позитивної динаміки (з 1999 р.), обсяги виробництва у порівнянні з жовтнем зростали. Приріст становив 0,2%, а листопадові обсяги перевищили відповідні минулорічні на 8,3% (у жовтні — 3,8%). Всупереч очікувань кумулятивна динаміка, навіть з урахуванням ефекту минулорічного зниження (на 0,2%) бази порівняння, посилилася на 0,1%. У попередні два місяці вона знизилася — на 0,2% (у вересні) і на 0,3% (у жовтні).
Динаміка промисловості з урахуванням її питомої ваги у створенні ВВП вже є достатньою для поліпшення річного прогнозу. Цілком вірогідно, що у грудні буде успішно протестована 6% позначка зростання промислового виробництва, а ВВП може впритул наблизитися до бюджетного орієнтиру зростання (7%). Можна також прогнозувати додатковий імпульс зростання ВВП за 11 місяців за рахунок промисловості на рівні 0,1—0,2%.
Тож промислова статистика також дає підстави рекомендувати поступову активізацію політики антиінфляційних процентних ставок. Однак за будь-яких дій з боку Нацбанку у грудні монетарна політика залишиться стимулюючою, оскільки будь-які зміни вартості запозичень вплинуть на ліквідність лише в наступному році. Нині немає додаткової потреби у стимулюванні інвестицій, бо вони зростають двозначним темпом, а кредитування і, перш за все, домогосподарств вже містить ознаки перенасиченості і підштовхує інфляцію. Тому ризикувати ціновою стабільністю немає потреби. Слід визнати, що сьогодні кращою підтримкою зростання в промисловості і реальному секторі в цілому є захист споживчого і інвестиційного попиту від депресивного тиску підвищеного інфляційного податку.
У цьому році кредитно-грошова політика залишається експансіоністською. Кредитний бум жене споживчий попит і тисне на ціни, збільшує загальний обсяг видатків в економіці. Інфляційний ризик кредитної експансії все ще не демобілізовано. Розкрутка кредитів, і перш за все, валютних, прискорює інфляцію. Поки що, не агресивно, але з перспективою для I кварталу 2007 року.
Дається також взнаки поступове вичерпання понижувального впливу минулорічної ревальвації гривні на непродовольчі ціни. Дещо зростає базова інфляція у вузькому вимірі. Якщо загальна інфляція (до грудня) зросла на 10,6%, то за попередніми розрахунками базова вузька — на 2,2 % (непродовольчі ціни за виключенням паливних).
Статистика також зафіксувала сезонну активізацію споживчого попиту. Вона підживлюється близькою до минулорічної динамікою номінальної зарплати. Потужна купівельна активність громадян рухає економіку. Але одночасно це виснажливе тестування тримає цінову стабільність під загрозою.
Небезпечною є понижена схильність громадян до заощаджень. Про неї частково свідчить рух депозитів фізичних осіб. За 11 місяців минулого року вони зросли на 62,2%, а поточного — лише на 36%, а в національній валюті — відповідно 72,5% та 26,4%.
На жаль, «тарифне ралі», не фінішувало і головним спікером цього залишився сектор комунальних послуг. Уповільнення зростання цін на продовольчі товари і навіть зниження на непродовольчі все ще не «перекриває» зростання цін на послуги.
Паралельно відбувається подальше підвищення цін виробників. ВВП зростає, тож економіка розігрівається. За січень—листопад 2005 року ціни виробників зросли на 9,2%. У листопаді, зокрема, знизилися на 0,1% до жовтня. Цього ж року за 11 місяців їх піднесення становило 13,5% проти 0,7% у листопаді. Споживчі ціни на це також реагують. Ще не варто говорити про їх перегрівання, але варто бути пильними, не забувати сумний досвід 2004 року.
Дуже погано, що в суспільстві зберігаються інфляційні очікування. На жаль, їх не рідко підтримують песимістичні прогнози, щодо необґрунтованості цільових інфляційних орієнтирів, закладених у бюджет на 2007 рік. Певні негативні сигнали, щодо кінцевих перспектив грудня надійшли навіть з Мінфіну і Мінекономіки. Та й в цілому у ЗМІ у листопаді була домінуючою проінфляційна риторика, в тому числі з боку офіційних осіб. Хоча ще у жовтні заяви представників уряду сприяли послабленню інфляційних настроїв. Сьогодні інфляційні очікування підживлюються бюджетною дискусією.
Не зважаючи на це, листопадову інфляцію можна б навіть вважати задовільною. Як уже вказувалося, цьому сприяли сезонне збільшення пропозиції на ринку м’ясопродуктів. А також — світова дефляція нафтових цін і відповідне напівадміністративне зниження цін на бензин в Україні та розширення пропозиції нафтопродуктів, стримування зростання тарифів і деяких продовольчих цін інструментами центральної і місцевих влад (регулювання торговельних надбавок, юридичні процедури, як у випадку з Києвом тощо), зменшення дефіциту бюджету до рівня менше за 1% ВВП і деяке посилення фіскальної політики, що певною мірою стимулювало експансію споживчих витрат та протидія зменшенню внутрішньої пропозиції зернопродуктів і м’ясопродуктів завдяки обмеженням на їх експорт.
У ситуації, що склалася, можна зробити обережне припущення щодо продовження у грудні й січні процесу входження споживчої інфляції у низсхідний тренд. Але само собою цього не станеться. Потрібні певні кроки, які приведуть до дезінфляції. Нацбанк, мабуть, продовжуватиме утримувати позитивні ставки рефінансування. А от комерційним банкам можна б рекомендувати дещо підвищити депозитні ставки і розширити ДЕПО та РЕПО (зворотні) стерилізаційні операції. Урядові було б корисно сприяти відновленню імпорту м’ясопродуктів з Польщі та інших країн. Так само, як і домогтися встановлення грудневого мораторію на підвищення тарифів на комунальні послуги у Києві та областях, де воно ще не відбулося, і уникнути нового підвищення цін на бензин. Ще вчора урядові маркетологи мали б вивчити проблему торговельних надбавок на хлібопродукти і практику діяльності великих торговельних мереж. Там можна знайти певні резерви. А от Мінекономіки і Мінфіну було б дуже доцільно утриматися від озвучення прогнозів грудневої інфляції. Хотілося б дати таку ж рекомендацію опозиційним лідерам. Завданням усіх владних структур могло б навіть стати розгортання агресивної антиінфляційної риторики та взагалі — запобігання появі нової ескалації політичного напруження.
Cьогодні залишається поширеною хибна теза про повну або часткову відсутність монетарних чинників інфляції. На жаль, інколи вона виходить і з необережних висловів професіоналів або з їх інтерпретацій. Але ж доконче відомо, що скрізь і завжди в кінцевому рахунку інфляція є монетарним явищем. Знецінення грошей відбувається під впливом дії лише одного чинника — зростання цін інших товарів. І немає значення, яка структура безпосередньо (Нацбанк, уряд чи комерційні банки) збільшують обсяги грошової пропозиції. Нацбанк може і не нарощувати монетарну базу, але це здатен зробити уряд або комерційні банки, якщо їм зменшити резервні вимоги, або здешевити рефінансування. Так само і необережні заяви з владних структур можуть спровокувати очікування зростання цін, і населення збільшить кількість грошей в обігу через їх переведення з депозитів у форму, придатну для торгових трансакцій. Розуміючи це, різні команди українського політикуму, мали б дотримуватися добровільного і свідомого табу на заяви, які провокують інфляційні очікування і заздалегідь викреслити з усіх своїх промов звинувачення противної сторони у невмінні стримувати інфляцію. Треба бути терплячішими, а життя все розставить на свої місця і покаже, хто є хто. Ніхто не має права розхитувати човен, у якому ми всі знаходимося. Бо від цього недалеко й до біди.
