I з першого січня стихійні ринки в столиці повинні укотре припинити своє існування — Держміськадміністрація ухвалила відповідну постанову, що забороняє несанкціоновану торгівлю в будь-яких формах. Питання лише в тому, чи вдасться її виконати. «Чутки» про смерть у цьому випадку поки що вельми перебільшені та жодних особливих змін не спостерігається.
Хто відповідальний за розв’язання цієї проблеми в столиці? З’ясовуючи це питання, «День» встановив, що ліцензій або дозволів на вуличну торгівлю в Києві не видавали вже досить давно. «Приблизно років вісім-дев’ять минуло відтоді, як скасували дозволи на вуличну торгівлю, — сказала «Дню» начальник управління торгівлі райдержадміністрації Оболонського району столиці Тетяна Ярова. — Залишили лише дозволи на торгівлю овочами з умовою оренди земельної ділянки, на якій розташовується намет чи кіоск». До речі, умова, згідно з якою охочий займатися торгівлею повинен стати ще й тимчасовим власником займаної землі, унеможливлює роботу яток бiля метро та на тротуарах уздовж доріг — не існує норм, що дозволяють орендувати ці стратегічні території. Проте це нікому не заважає, й торгові точки в таких місцях і далі процвітають. Куди дивиться влада?
«Ми нічого не можемо зробити самостійно, — заявляє Тетяна Ярова. — Ми, звісно, проводимо рейди, але без працівників міліції можемо лише трохи попсувати нерви торговцям, не заподіявши нікому істотної шкоди. Згідно з законом, це робота органів внутрішніх справ».
«Наші співробітники можуть тільки оштрафувати вуличних торговців, які не мають дозвільних документів, або затримати їх та привести до суду, який призначить їм міру покарання, і це також, швидше за все, буде штраф, — сказала «Дню» старший інспектор Дарницького управління МВС із роботи з населенням і громадськими об’єднаннями Олена Костенко. — Після цього вони можуть повернутися на свої місця».
Постійно контролювати місця стихійної торгівлі та стежити, щоб порушники туди не поверталися, жоден дільничний не зможе, та й навряд чи захоче. Для цього він має «вагомі» підстави. Багато торговців признаються, що «домовляються» з дільничними й виплачують їм певні суми. Іноді ціна гарантії недоторканності опускається до рівня пляшки горілки... Щоправда, одна з жінок, які торгують на зупинці автобуса жуйками та сигаретами, розповіла, що її «оброк» місцевому дільничному становить приблизно 45 — 50 гривень. Але така «ліцензія» не має терміну дії: час вiд часу «правоохоронець» згадує про свої обов’язки та починає черговий рейд.
Відповідальність за ліквідацію вуличної торгівлі покладається ще й на підрозділи з охорони громадського порядку, які діють у складі райвідділів внутрішніх справ. Але їм, як кажуть, не до цього. Можливо, варто заснувати в складі міліції спеціальний орган? Але стражі порядку зiзнаються: не факт, що це допоможе.
Зі слів О. Костенко, співробітники міліції повідомляють у районні адміністрації про накладені штрафи та виявлених правопорушників, пропонуючи чиновникам також приєднатися до цієї теми, але ті не поспішають. Незаконні кіоски не закриваються, а торговці повертаються на свої місця, щойно мине «буря».
Словом, коаліція в складі міліції, суду та райадміністрацій вирішити цю проблему явно не здатна. Що стосується податкової служби, їй до вуличних торговців не підкопатися: за інформацією «Дня», приблизно 90% із них є справними платниками єдиного податку та не викликають у податкової жодних нарікань.
Кінець у цієї ниточки знайти складно. Але, можливо, шукати її треба не за допомогою силових структур, а шляхом роботи з торговцями та перетворення стихійних ринків на цивілізовані? На користь цієї думки може спрацювати простий аргумент: адже на них не тільки постійні продавці, а й постійні покупці, яким із багатьох причин зручно користуватися такими послугами.
