Учора в Міністерстві аграрної політики України пройшло обговорення загальнодержавної комплексної програми підтримки та розвитку українського села «Добробут через аграрний розвиток України» (ДАР України). Над цим документом безпосередньо працювало близько 300 чоловік (робоча група, рада експертів та 12 комісій з напрямків). Крім того, у створенні відкритої моделі програми брали участь учені, підприємці, органи виконавчої влади, громадські організації. Розробники свідомо пішли шляхом поетапної підготовки та обговорення документа, поступово вносячи до нього корективи з урахуванням критичних зауважень. «Спочатку було багато критики, і це добре. Ми хотіли, щоб документ був «живим», — говорить народний депутат України, президент Національної сільськогосподарської палати України (НСПУ) Михайло Гладій. — Хотілося б, щоб це справді був національний продукт, він не повинен лягти на полицю».
Раніше при розробці державних стратегічних програм Україну порівнювали з провідними країнами Західної Європи та Північної Америки, однак за такого підходу, вважає керівник робочої групи з підготовки програми, генеральний директор НСПУ Дмитро Березовський, не завжди враховувалося, що «Україна знаходиться в іншій фазі економічного життєвого циклу». Тому в новій програмі, крім європейського та північноамериканського досвіду в аграрній сфері, враховано також досвід таких країн, як ПАР, Малайзія, Ізраїль, Австралія та Аргентина.
У центрі програми, що підкреслюється особливо, стоять три складові: земля, виробництво та людина. У сфері земельних відносин на перший план висувається створення інфраструктури ринку землі та системи захисту селян-землевласників, що усуне соціальні перешкоди капіталізації земельних ресурсів. Розвиток земельно- інвестиційних інститутів АПК, системи земельної іпотеки та застави цілісних майнових комплексів, господарської та кредитної кооперації, за задумом розробників програми, дасть щорічне збільшення надходжень недержавних фінансів на 20—25 млрд. гривень.
Програма також передбачає істотну зміну концепції продовольчої безпеки України, недоліком якої, на думку Березовського, є прагнення збільшити виробництво відразу у всіх галузях. В умовах обмеженості державних ресурсів автори програми пропонують визначитися з галузевими пріоритетами. «Продовольча безпека, на наш погляд, — це можливість для кожного громадянина отримати більше доходів, щоб мати можливість купити більше продуктів харчування за найменшої собівартості споживчого кошика. Тому пропонується виробити галузеві пріоритети, виходячи з конкурентоспроможності України у світі. Україна повинна виробляти те, що вона може продавати на світовому ринку, маючи собівартість продукції нижчу, ніж у конкурентів», — вважає Березовський. Пріоритетною для України сільгосппродукцією визначено продовольче та фуражне зерно, соняшник та продукти його переробки. До групи продукції з «перспективною конкурентоспроможністю» віднесено ріпу, сою та продукти їх переробки, свинину, м’ясо птиці, яйця, овочі, молоко та молочні продукти, картоплю, мед. Крім того, на думку Березовського, нашим пріоритетом в АПК може стати створення більшої доданої вартості за рахунок підвищення глибини переробки продукції.
Розробники програми втручаються навіть у сферу ментальності українського села і мають намір її докорінно змінити. Близько 70% ВВП у сільському господарстві сьогодні виробляється в домогосподарствах. Але вже у найближчі п’ять років автори проекту сподіваються перетворити товарне виробництво на панівне. Цього, за словами Березовського, вдасться досягти за рахунок усвідомлення селянами всіх вигод підприємницької діяльності. При цьому провідну роль у підвищенні підприємницької активності відведено сільським громадам. «Ми хотіли б досягти розуміння громадами на рівні села, району, області того, що програми підприємницької діяльності повинні базуватися на спеціалізації регіону. На базі галузевих пріоритетів треба розробити так звані кластерні моделі розвитку для кожного окремого регіону, включаючи спеціалізацію в різних ланках. Наприклад, ми можемо побудувати інвестиційну модель свинарської ферми, модель переробки свинини або моделі заготівельних кооперативів нового типу», — розвиває цю ідею Березовський.
Метою програми «ДАР України» проголошено «перетворення України на провідну світову агропромислову державу». Термін для цього відведено обмежений: наша країна повинна приєднатися до сильних світу цього вже до 2010 року. До цього часу ставиться завдання потроїти ВВП в АПК — з 5 млрд. грн. до 14 млрд. грн., збільшити частку України на світовому сільськогосподарському ринку до 6%, а доходи сільського населення — у п’ять разів, забезпечити його зайнятість на рівні не менше 90%. Орієнтацію на такі високі рубежі Гладій вважає виправданою: «Занесені до програми показники піднято до рівня європейських стандартів. Це робиться вперше. Ми ставимо таке завдання, тому що іншого шляху немає, якщо ми хочемо вступити до СОТ, отримати визнання нас країною з ринковою економікою та просуватися до Євросоюзу».
Сьогодні амбіційними програмами нікого вже не здивуєш: скільки їх було в радянські часи і за роки незалежності! Але, як правило, гладко було лише на папері, а реальні результати виявлялися у багато разів скромнішими. Ось і в майбутню «ударну п’ятирічку» в аграрному секторі важко повірити. Хоча б тому, що країна досі не має своєї концепції соціально-економічного розвитку на перспективу. А без розуміння загальної державної стратегії важко розраховувати на успіх в окремо взятій галузі.
