ЯКІСТЬ ЖИТТЯ
Українсько-російська «сирна» війна, напевне, буде періодичною. Десь і наші чиновники стають в позу, забороняючи ввіз популярних серед споживачів білоруських молокопродуктів. Коли не лише металургія чи хімічна продукція, а й продукти харчування стають майже виключно експортним продуктом, хочеться запитати — а як і за рахунок чого ми живемо? Чи нормальною є ситуація, коли експорт вітчизняних сирних продуктів у Росію складає понад 85% загального обсягу.
Сьогодні ми хочемо розглянути інший аспект цієї проблеми. Під шумок «сирної» війни в Україні в півтора-два рази знизилися закупівельні ціни на сире молоко. Під загрозою банкрутства опинилася та невелика частина сільськогосподарських підприємств, які, незважаючи на вкрай несприятливі економічні умови, виробляють молоко. Скоротилися надходження коштів до сімейних бюджетів селянських господарств, які залишаються основними виробниками молока в країні. Проблема набула такого розмаху, що стала предметом обговорення на засіданні Кабміну.
Постає питання: якщо з часу першої подібної «війни» минуло вже понад шість років, чому нічого не робиться для того, щоб знайти інших, надійніших, торгових партнерів і значно мінімізувати відносини з ненадійним? Інші країни вишукують найрізноманітніші способи диверсифікації своїх ризиків і зниження рівня залежності від ключових торгових партнерів, а наш віз рухається в одному й тому ж напрямі. Невже ми приречені торгувати сирами лише з Росією, Казахстаном і Молдовою? Може, вже час змінити вектори не лише в зовнішній політиці, а й у зовнішній торгівлі? Але для цього слід кардинально змінити економічні та правові відносини, за яких відбувається процес виробництва продовольчих товарів, зокрема молокопродуктів. Зрештою, чи не може бути конкурентом експорту вітчизняне споживання? Адже рівень споживання молочних продуктів останніми роками суттєво скоротився. Для багатьох сімей молочні продукти стали недоступними.
НАШІ ШАНСИ НА РИНКУ ЗАХІДНОГО СУСІДА
Найближчим нашим західним сусідом є Польща. Ще донедавна ця країна була така, «як ми». Ми спробували оцінити шанси вітчизняних виробників продовольчих товарів на польському ринку. Для цього провели порівняння цін на продовольчі товари в нас та в них.
Треба зазначити, що польська статистика цін, як і вся система суспільного інформування, значно ширша, оперативніша, достовірніша та доступніша порівняно з українською. Кожен бажаючий може без особливих зусиль знайти інформацію про ціни на окремі види продовольчих товарів в різних містах країни. Вона оновлюється щотижнево. Відкривши сторінку порталу DlaHandlu.pl, покупець має можливість дізнатися, що, наприклад, ціна десятка яєць у березні 2012 року коливалася від 3,39 злотих в магазинах торгової мережі E.Leclerc в Любліні до 6,89 злотих в магазинах Zabka в Познані, а ціна одного кілограма свинячої полядвиці — від 11,99 злотих в магазинах торгової мережі E.Leclerc в Гдині до 22,99 злотих у магазинах торгової мережі Lewiatan в Бидгощі. На цьому ж порталі доступна інформація про те, що найдешевшим споживчий кошик із 50 товарів є в мережі магазинів Ашан у Кракові — 226,18 злотих, а найдорожчим — у мережі E.Leclerc у Варшаві — 266,72 злотих. Така інформація не тільки розширює можливості раціонального споживчого вибору, а й стає важливим матеріалом для наукових досліджень у сфері ціноутворення, інфляції тощо.
Чи має такі можливості для формування свого споживчого вибору вітчизняний покупець? На жаль, ні. Ще кілька років тому вітчизняна статистика щомісяця розраховувала вартість так званого кошика із 22 найважливіших продуктів харчування, але згодом цей проект було припинено. Для чого дратувати народ, який «не бачить наших успіхів»? Яскравим свідченням недостовірності вітчизняної статистики є дані, оприлюднені на офіційному сайті вітчизняного аграрного міністерства, згідно з якими закупівельна ціна молока станом на березень складала в середньому 3597 гривень за тонну, при цьому порівняно з минулим місяцем вона знизилася лише на 3%. До відома, на той же час у Львівській області переробники платили селянам заледве по 2 гривні за літр молока, а сільськогосподарським підприємствам — по 2,80 гривні.
Ціновий моніторинг у Польщі проводиться як відстеження динаміки «цінового кошика». Він є спільним проектом порталів DlaHandlu.pl та PortalSpozywczy.pl, присвяченим моніторингу роздрібних цін 50 найпоширеніших споживчих товарів у найбільших польських містах в кількох категоріях магазинів (делікатеси, дисконти, супермаркети, гіпермаркети, місцеві магазини — загалом понад 20 різних торгових мереж).
ПРО КОНКУРЕНЦІЮ ТА ЦІНУ
Порівняння цін на споживчі товари в польських і вітчизняних торговельних закладах ми провели по гіпермаркетах Ашан у Львові та Кракові ( у Кракові його назва Auchan). Вибір єдиної торгової мережі, а також місця розміщення гіпермаркетів забезпечує достовірність результатів порівняння цін. Важливо також те, що Львів і Краків — наближені за кількістю жителів та споживчою поведінкою жителів міста. Цінову інформацію щодо краківського Ашану ми отримали з порталу DlaHandlu.pl, а щодо львівського — провели особисте обстеження цін. Оскільки асортимент обох гіпермаркетів значно різниться, для порівнянності для деяких польських товарів підібрано вітчизняні аналоги. Перерахунок цін у злотих у гривневі ціни проведено за курсом НБУ: гривня — злотий на початок березня — 2,52. Того ж дня курс купівлі злотого складав — 2,62, продажу — 2,47. Для того, щоб читач міг при потребі глибше вникати, в таблицях наведено оригінальні назви польських та вітчизняних товарів.
Як бачимо, молокопродукти в Польщі значно дешевші, ніж в Україні. При цьому в міру поглиблення переробки та цін сама різниця в ціні ще більше зростає. Якщо питне молоко у Львові дорожче на 28%, ніж у Кракові, то сир зернистий — у 2,8 разу, йогурт — у 1,8 разу, сир твердий — в 1,9 разу. Загальна вартість виділеної групи продовольчих товарів у Львові вища, ніж у Кракові, у 1,7 разу. Тому для того, щоб вітчизняний товаровиробник був конкурентоспроможним на польському ринку молокопродуктів, йому доведеться докорінно змінити не лише виробничий процес, а й цінову політику.
Із досліджених продовольчих товарів лише ціни на хлібопродукти у Львові дешевші, ніж у Кракові. Щодо цін на інші види товарів, то читачі самі можуть зробити висновки. Напевно, усім впаде в очі велика різниця в цінах на вершкове масло.
За даними міністерства сільського господарства Польщі, закупівельні ціни на молоко в середньому по країні в січні 2012 року складали 127 злотих за центнер (320 гривень). У малопольському воєводстві, центром якого є Краків, вони були дещо нижчими і складали 114,50 злотих (288 гривень). Таким чином, польські молокопереробні підприємства сплачували сільським товаровиробниками за молочну сировину дещо більші суми коштів, ніж вітчизняні підприємства. Однак вироблені ними сири, масло, сметана виявилися в 1,7 разу дешевшими. Це не парадокс, а лише свідчення того, що вони працюють значно ефективніше, адже собівартість переробки в них значно нижча. Польські переробники молока задовольняються меншою долею кінцевої ціни продукції порівняно з українськими. Ми переконані — не в державному контролі за цінами вирішення питання, а в конкуренції та відкритому ринку.
ЧАС «ЧОВНИКОВОГО» БІЗНЕСУ НЕ МИНУВ
Ціни на приправи, бакалію, напої, м’ясо, ковбасні вироби, рибу в краківському та львівському гіпермаркетах Ашан теж суттєво різняться між собою. Лише макаронні вироби, цукор, приправи в Україні дешевші, ніж у Польщі. Водночас ціни на мінеральні води, фруктові соки значно вищі. А ось м’ясопродукти (окрім сумнозвісних сосисок), а також оселедці в Польщі вдвічі дешевші. Порівняння цін на овочі та фрукти теж не на нашу користь. Лише картопля в Україні дешевша. Вражає різниця в цінах на яблука (у 2,4 разу) та апельсини (у 2,2 разу).
Польський «ціновий кошик» включає не тільки продовольчі товари, а й окремі види непродовольчих товарів — домашньої хімії та косметики. Загальна вартість «кошика» з 50 продовольчих та непродовольчих товарів станом на 8 березня у краківському Ашані складала 570 грн, а у Львівському — 828 грн, тобто на 45% більше. При цьому слід враховувати, що середня заробітна плата в Україні в січні 2012 року складала 2722 гривні, а в Польщі — 3666 злотих (9238 гривень), тобто для придбання набору з 50 включених до цінового кошика продовольчих і непродовольчих товарів нашому середньостатистичному співвітчизнику треба витратити майже третину свого місячного заробітку, а жителю Польщі — одну шістнадцяту.
Ось де плата за нерішучість у реформах, недосконале державне управління та політичні міжусобиці, за коливання в питаннях господарської інтеграції. Напевно, цим ми також «платимо» за безпринципність на виборах, поблажливість до «своїх» політиків. Але найбільше ми потерпаємо за немовби «ринкову економіку», в якій насправді немає основних принципів вільного ринку: конкуренції, рівності всіх суб’єктів, економічної свободи та верховенства права.
Порівняння цін на продукти харчування в польських і українських торговельних закладах виконує роль своєрідного дзеркала — воно показує ті сфери агропромислового комплексу, в розвитку яких ми маємо найбільше проблем. Вражаючі відмінності в цінах на молоко- та м’ясопродукти, а також на яблука свідчать про вкрай неефективний розвиток відповідних галузей вітчизняного АПК. На наше переконання, «сирна війна» є результатом нашої слабкості в галузі молочного скотарства, значної прихованої монополізації переробки молока. «М’ясних» чи «яблучних» воєн поки що немає лише тому, що обсяги експорту цієї продукції надзвичайно низькі. Значні ж відмінності в цінах на імпортні фрукти засвідчують про наявність значних бар’єрів при перетині цих продуктів вітчизняних кордонів, поширення корупції, а також про проблеми у сфері етики вітчизняного бізнесу — переважаюча більшість бізнесменів, на відміну від зарубіжних, не погоджуються на низький рівень норми прибутку.
Отой примітивний, але динамічний «човниковий» бізнес, немов наймудріше міністерство економіки, одразу реагує на такі цінові диспропорції. У багатьох прикордонних містах та навіть у столиці ви побачите торговців польськими продуктами. Ще недавно видавалось, що часи, коли «мурахи бізнесу» на своїх спинах переносили через кордон тонни кетчупів, макаронів та ковбас, минули безповоротно. Але нераціонально побудована економіка, зарегульована аграрна сфера України, попри великі врожаї, дає й буде давати чергові збої. Вже час усвідомити, що успіх аграрної сфери визначається не тоннами зерна, молока чи картоплі. Він визначається споживчим кошиком громадян, його вмістом і безпечністю.
