Несподівано, через рік після формування парламенту, країна знову опинилася на порозі нових виборів. Серед причин, через які Президент підписав указ про дострокове припинення повноважень парламенту, зокрема, невиконання депутатами обіцянок, даних виборцям, відсутність дій в інтересах і на благо народу. Передусім цей висновок стосувався партій, що входять до коаліції, створюють парламентську більшість, отже — найбільше впливають на політику держави в усіх сферах.
Та як насправді виконувалися парламентськими партіями обіцянки, дані на передвиборному етапі, особливо у сфері економічного розвитку, який складає, як відомо, основу загального благополуччя країни і кожного її громадянина. Адже все йде до того, що громадяни України можуть знову постати перед вибором: за яку партію голосувати? Тож дані про те, яким чином виконувалися власні передвиборні обіцянки кожною з партій протягом року роботи парламенту, обраного у березні 2006 го, повинні цікавити наших виборців. Проте навряд чи вони мають достатню інформацію з цього питання, адже відслідковувати й аналізувати кожний законотворчий крок — справа не з легких. До того ж й розібратися у законах може лише фахівець зі спеціальною підготовкою.
Таку місію взяли на себе фахівці Українського товариства фінансових аналітиків. Спочатку вони проаналізували економічні складові програм, з якими партії йшли на вибори у березні 2006 року, а потім протягом року після створення парламенту аналізували усі значущі законотворчі ініціативи у економічній сфері. Ми виходили з того, що основний інструмент, який має у своєму арсеналі парламентарій для виконання передвиборних обіцянок — це законопроект. Тож кожний депутат, розробляючи законопроекти і голосуючи за ті з них, які створені його колегами, має дотримуватися задекларованої політики партії, за списком якої його було обрано.
Обіцянки щодо забезпечення економічного розвитку та поліпшення добробуту населення України містилися в передвиборних програмах усіх партій. Про це говорять цитати з цих документів: «Благополуччя і добробут для всіх» (Партія регіонів), «Досягнення нової якості життя громадян, запровадження соціальних економічних та демократичних європейських стандартів життєдіяльності людини, суспільства та держави» (БЮТ), «Україна — демократична, правова, європейська держава з соціально-ринковою економікою» (Блок «Наша Україна»), «Соціальна справедливість, добробут кожної сім’ї, сильна, демократична, суверенна держава» (СПУ), «Економіка прориву, соціальні пріоритети, викорінення злодійства і корупції» (КПУ).
Більш того, незважаючи на строкатість політичних поглядів та економічних платформ, усі політичні партії закладали у програмах досягнення високої конкурентоспроможності країни на основі інноваційно-інвестиційної моделі розвитку, стимулювання власних високотехнологічних, наукомістких виробництв. Так, програми партій містили такі цілі:
Партія регіонів: «пріоритетним напрямком розвитку України має бути досягнення високих результатів конкурентоспроможності за глобальними критеріями; випереджальний розвиток в Україні фундаментальної і прикладної науки як базису проривних технологічних ідей; сформувати в державі високотехнологічну «економіку знань», що гарантує Україні гідне місце у світі».
БЮТ: «Основні завдання з розвитку реального сектору економіки полягають у модернізації та структурній перебудові виробництва, зниженні його енерго- та матеріалоємності, сприянні розвитку наукоємних високотехнологічних виробництв, що дасть змогу забезпечити підвищення ефективності та конкурентоспроможності національної економіки».
Блок «Наша Україна»: «Ми зробимо «локомотивами економіки» науку, новітні технології! Виробництво літаків, суден, автомобілів, військової, космічної техніки зростатиме, піднімаючи економіку; ми сприятимемо розвитку інноваційних виробництв; розробити та реалізувати урядову програму підвищення рівня конкурентоспроможності української економіки».
СПУ: «Забезпечення конкурентоспроможності через модернізацію економіки; стимулювання інноваційної діяльності; розвиток наукомістких галузей, збереження та розвиток інтелектуального та науково-технічного потенціалів України».
КПУ: «Забезпечимо відродження і прискорений розвиток традиційних високотехнологічних і конкурентоспроможних галузей вітчизняної економіки: авіа- і суднобудування, ракето- і танкобудування, важкого машинобудування, електроніки і приладобудування; впровадження в Україні інноваційної моделі розвитку національної економіки; наука й освіта — основа технологічного прориву».
Чи були ці завдання втілені у життя? Звичайно, одного року для цього замало. То чи були хоча б спроби?
Сумно, що жодна з партій так і не спромоглася започаткувати системну законотворчу роботу в напрямі реалізації принципів підвищення конкурентоспроможності нашої економіки та запровадження стимулів для економічного розвитку інноваційно-інвестиційного типу. Такого прагнення не прослідковується ані у загальній масі проаналізованих законопроектів, ані у законі про держбюджет-2007.
Разом iз тим привертає увагу значна кількість законопроектів від різних фракцій, спрямованих на врегулювання питань земельної власності та оренди. Така законотворча активність заслуговує позитивної оцінки, адже встановлення чітких норм у цій сфері є передумовою розвитку цивілізованих ринкових відносин і подальшого економічного розвитку. Проте у діях партій не вистачає комплексного підходу.
Загальні висновки експертів свідчать про те, що подані протягом першого року законопроекти економічного спрямування більшою мірою відповідали положенням програм, ніж суперечили ним. Водночас, деякі подані законопроекти йшли всупереч передвиборним обіцянкам, частина з них мала лобістський характер. Різниться і ступінь відповідальності різних партій, що оцінювався експертами за допомогою спеціально розробленої методології, яка базується на системі балів.
Почнемо з сумарної оцінки відповідності змісту ініційованих партіями законопроектів передвиборним обіцянкам в економічній сфері, тобто з суми балів, одержаних партією за всі свої законопроекти. Партія регіонів (150), Блок Юлії Тимошенко (146), СПУ (129), Блок «Наша Україна» (110), КПУ (57). Як бачимо, у Партії регіонів найвища оцінка, але на неї зіграв фактор чисельності цієї фракції. Однак 150 балів — це лише 47% з потенційно можливих (Партія регіонів за рік втратила більшу за всі інші партії кількість балів у порівнянні з тим, що вона могла б набрати, якби усі подані нею законопроекти відповідали її передвиборним обіцянкам). По середній оцінці відповідності Партія регіонів перебуває на передостанньому місці серед інших партій.
Для виключення фактору чисельності депутатів у фракціях, експертами була обрахована середня оцінка відповідності змісту ініційованих партіями законопроектів передвиборним обіцянкам. Її отримано діленням сумарної оцінки на кількість ініційованих законопроектів. У частці отримуємо «відповідність законодавчої одиниці» — тобто відповідальність партії у розрахунку на один поданий нею законопроект. Згідно одержаної середньої оцінки за результатами року, партії розташувалися так: БЮТ (1,56), Блок «Наша Україна» (1,43), СПУ (1,28), Партія регіонів (1,21), КПУ (1,09).
Хоча всі партії в другому півріччі трохи підвищили свої середні оцінки, порядок партій у цьому ряду протягом року не змінився. Це може свідчити про певну тенденцію щодо виконання різними партіями власних обіцянок і робить порівняння їх між собою більш переконливим. По середній оцінці Блок Юлії Тимошенко стабільно лідирує. Позитивним фактом стало значне підвищення середньої оцінки Партії регіонів у другому півріччі (1,4 у порівнянні з 0,98 у першому півріччі). Незважаючи на це, їй не вдалося залишити передостаннє місце (через зазначену вище втрату балів, а також тому що всі партії в другому півріччі підвищили свої середні оцінки відповідності).
Розглянемо основні напрями, яким приділяли увагу партії у своїй законотворчості.
Партія регіонів на протязі року ініціювала 30% законопроектів економічного характеру (у цьому вона зберегла тенденцію лідерства, відзначену і в першому, і в другому півріччях, чим підтвердила свою заявлену націленість на економічний розвиток). Важливими вважаємо також цілий ряд законопроектів системоутворюючого характеру, які визначають загальні інституціональні основи функціонування й розвитку певних сфер (охорона здоров’я й медичне страхування, мала гідроенергетика, морські порти, житлово-комунальна інфраструктура) або створюють нові важливі інститути (єдиний соціальний внесок, стабілізаційний фонд ресурсів природного газу, національний демографічний регістр). У другому півріччі Партія регіонів приділила багато уваги врегулюванню актуальних для України проблем землеволодіння й землекористування. При цьому розпорядження земельними ресурсами пропонувалося закріпити за місцевою владою, що відповідає заявленій в програмі необхідності розвитку регіонів через наділення їх додатковими повноваженнями. З’явилися і законопроекти антикорупційної тематики. У першому півріччі була висунута відносно невелика кількість проектів соціальної спрямованості, однак варто підкреслити, що більшість із них, на відміну від поданих іншими партіями, відрізнялося комплексним підходом. У другому півріччі соціальних законопроектів Партії регіонів стало пропорційно більше.
БЮТ характеризується стабільною найвищою середньою оцінкою за результатами обох півріч. В цьому, поза сумнівом, БЮТу допомогла опозиційність: адже вирішувати соціальні проблеми «на папері» (тобто розробляючи відповідні законопроекти, без реального шансу на їхнє ухвалення та відповідальності за реальність пропонованих заходів) значно легше, ніж знаходити для цього бюджетні кошти (до останнього БЮТ не може мати відношення за визначенням, оскільки знаходиться в опозиції до діючого уряду). У першому півріччі законотворча енергія БЮТ була спрямована на підвищення рівня доходів громадян, в т.ч. пенсій та стипендій, врегулювання земельного питання, впровадження ринкових відносин на селі тощо. У другому півріччі активність депутатів Блоку підвищилася: БЮТ виступив ініціатором майже такої ж кількості економічних законопроектів, як і Партія регіонів. В цей період значна кількість законопроектів також носили соціальний характер, але були більшою мірою направлені не на перерозподіл наявних коштів, а на реформування інституційних основ економіки та соціальний захист, що відповідає спрямованості програми і передвиборній риториці і є позитивною з економічної точки зору «зміною курсу».
Законотворча діяльність Блоку «Наша Україна» в цілому відповідала передвиборним обіцянкам: згідно отриманому середньому балу (1,43) він посів традиційне друге місце з усіх партій. Та варто відзначити, що фракція Блоку мала низький коефіцієнт розгляду своїх законопроектів парламентом, що, з одного боку, відображає протистояння коаліції та опозиції, але водночас знижує можливість для їхньої реалізації в реальній економіці.
СПУ стабільно займає середнє місце і по сумарному балу (1,29), і по середньому (1,28). Хоча, з огляду на найбільшу з усіх партій законотворчу активність у розрахунку на одного депутата фракції, слід було б очікувати значно вищі показники (становлячи лише 7% чисельності парламенту, фракція СПУ була долучена до подання більше третини законопроектів економічного характеру). У першому півріччі особливу увагу партія приділяла впорядкуванню питань державної та комунальної власності, а також соціальним гарантіям. У другому півріччі оцінки СПУ погіршилися, оскільки подавалося мало законопроектів, спрямованих на розвиток промисловості й становлення конкурентоспроможної економіки (саме на цьому зосереджена увага в основній програмі СПУ і в її концепції промислового розвитку), рішення соціальних питань, а більше уваги було зосереджено на земельних питаннях (на яких акцент у програмі значно менший). При цьому недостатньо уваги приділялося розвитку конкурентних відносин, хоча програма, що відстоює європейські принципи («Збудуємо Європу в Україні!»), це передбачала. Відзначено також декілька законопроектів лобістського характеру. Також зазначимо, що приєднавшись до коаліції, СПУ довелося відступити від деяких своїх обіцянок (зокрема, щодо захисту внутрішнього ринку) при висуванні Кабміном законопроектів, необхідних для вступу до СОТ.
КПУ, як і в першому півріччі, посідає останні місця практично по всіх позиціях шкали оцінок. Це пояснюється двома чинниками. По перше, це найменшафракція парламенту. По друге,розділивши місця в уряді з колегами по коаліції, що мають програми іншої спрямованості, КПУ вимушена розділити з ними відповідальність і за всі законопроекти, що висуваються Кабінетом Міністрів. Разом із тим, ті законопроекти, які розробляла сама КПУ, характеризуються вірністю принципам, записаним у передвиборній програмі (поліпшення соціального захисту знедолених верств населення, підтримка АПК тощо). Щоправда, експерти визнають, що сама програма партії з економічної точки зору є досить суперечливою — одночасно із бажанням задовольнити усі категорії населення соціальними пільгами, КПУ обіцяє «економіку прориву», що потребує величезних інвестицій з бюджету, отже реалізація обох обіцянок одночасно неможлива.
Загальне враження від законотворчої роботи парламенту й уряду полягає значною мірою в тому, що основним стратегічним цілям майже усіх програм — побудові потужної, висококонкурентної економіки на основі розвитку власної науково-інноваційної сфери та інвестицій приділялося найменше уваги. Тож відзначимо, що нашій країні вдасться нарешті вийти з перманентного стану «революційності» та позбавитися політичних криз тільки тоді, коли політики навчаться відповідати за свої обіцянки.
