Українці продовжують економити на блакитному паливі. Згідно з даними Державної служби статистики, обсяги використання природного газу у травні цього року порівняно з аналогічним періодом минулого скоротилися на 23,8%, що становить 1,4 млн куб. м. А порівняно із квітнем, українці спожили природного газу майже вдвічі менше — на 41,6%.
Водночас ці дані свідчать і про те, що все більше українців знаходять альтернативні джерела палива. Серед таких — використання відходів деревини. Детальніше про перспективи «дерев’яної» енергетики та про те, якою має бути спеціальна програма їх використання — директор ДП «Маневицьке лісове господарство» Володимир РАДІОН.
«ПРОГРАМІ БІОПАЛИВА НЕ ВИСТАЧАЄ СИСТЕМНОСТІ»
Процес упровадження біопалива на основі відходів деревини в області розпочався вже давно. Ще в березні 2010 року було затверджено Державну цільову економічну програму енергоефективності і розвитку сфери виробництва енергоносіїв з відновлюваних джерел енергії та альтернативних видів палива на 2010 — 2015 роки. Річ у тім, що тарифи на газ, які тоді існували, дозволяли широко і рентабельно впроваджувати технології спалювання біомаси лише в промисловості і бюджетній сфері. В ЖКГ і приватній сфері рентабельність для широкомасштабних інвестицій упровадження таких технологій була недостатньою, і лише подальше зростання внутрішніх цін на блакитне паливо для населення докорінно змінило ситуацію.
У зв’язку із цим, наприклад, на Волині 2012-го року обласна рада затвердила регіональну програму модернізації комунальної теплоенергетики на 2012 — 2015 роки. Тим часом, в Комітеті лісового і мисливського господарства України (правонаступником якого є нинішнє Державне агентство лісових ресурсів України), були розроблені регуляторні передумови, ресурсний потенціал та техніко-економічні перспективи енергетичного використання в Україні деревини та її відходів.
Виходячи з цих документів, Волинське обласне управління лісового і мисливського господарства (ВОУЛМГ) давно виконує замовлення бюджетних організацій області на вторинні ресурси деревини, які генерують тепло на основі твердопаливних котлів, але програма впровадження біопалива в області повинна стати не кампанійською, а системною, керованою та ефективною. Тобто, обсяг замовлень лісова галузь має отримати ще далеко до опалювального сезону.
«ЧОТИРИ КУБОМЕТРИ ДЕРЕВНОЇ БІОМАСИ ЗАМІНЯЮТЬ 1000 КУБОМЕТРІВ ГАЗУ»
Доводиться наводити невтішні цифри, які «працюють» не на користь цих програм: в Україні 1,7 — 2 млн куб. м лісосічних відходів деревини щорічно спалюються або згнивають на лісосіках, 0,4 — 0,5 млн куб. м залишаються невикористаними у дрібних деревообробників і у побуті, комунальній сфері, міському садово-парковому господарстві тощо.
Тому програма, наприклад, має передбачити на найближчі 10 років рівень використання деревної біомаси для енергетичних потреб і обсяги заміщення деревиною певного обсягу природного газу щорічно. При цьому деревне паливо буде постачатись з двох джерел. Перше — раціональне використання ділової деревини і підвищення використання щорічного її фізичного приросту. Друге — постачання деревини з енергетичних плантацій, але це вже справа бізнесу.
До слова, саме деревина та її відходи визнано в світі як одну з найкращих альтернатив природному газу. За еквівалентною теплотворною здатністю 4,0 м. куб. деревної біомаси заміняють 1000 кубометрів природного газу.
Щорічні загальні ресурси енергетичної деревної біомаси, яка може бути отримана в процесі лісозаготівель усіма лісокористувачами та в процесі переробки заготовленої деревини в області, становлять понад 200 тисяч куб. м.
Водночас слід звернути увагу на фінансування програми. Його джерелами мають стати раціональне, інноваційно-інвестиційне використання коштів, які щорічно передбачаються в державному бюджеті для теплозабезпечення закладів соціальної сфери, державних і комунальних установ, та за рахунок прибутків і росту податкових надходжень до бюджетів усіх рівнів, отриманих у процесі виконання програми.
Які шляхи вирішення проблеми? Забезпечення переробки та транспортування до споживачів наявної деревної біомаси, яка наразі утворюється в процесі планових лісозаготівель; створення виробничих потужностей із заготівлі, переробці, транспортуванню до котельних деревного біопалива; будівництво лісових доріг для забезпечення транспортного доступу до ресурсів деревної біомаси; виготовлення з відходів деревини та паливної тріски деревних паливних брикетів та гранул (пелет) та їх спалювання у спеціальних високопродуктивних котлах з можливістю автоматизації процесу генерації тепла. Усім цим повинен займатися бізнес на основі державно-приватного партнерства.
«ВИКОРИСТАННЯ ДЕРЕВИНИ ЯК БІОМАСИ ЗАКРІПЛЕНЕ ЗАКОНОМ УЖЕ П’ЯТЬ РОКІВ»
Існує ще кілька важливих аспектів проблеми, які повинні вирішуватися на державному рівні. Один з них — державне регулювання. Реальний старт практичним діям з розробки державного регулювання питань енергетичного використання деревної біомаси був даний ще п’ять років тому — в січні 2009 року. Тоді Держкомлісгосп України звернувся до Кабінету Міністрів України з ініціативою розробити та прийняти Державну програму використання ресурсного потенціалу біомаси дерев для забезпечення потреб країни в тепловій енергії.
Уже за два тижні під головуванням прем’єр-міністра була проведена нарада за участю керівників центральних органів виконавчої влади та Національної академії наук з питання заміни споживання газу в котельнях комунальних теплоенергетичних підприємств. Її результатом стало рішення розробити Комплексну державну програму переобладнання котелень для використання ними альтернативних джерел палива. Окремим пунктом протоколу цієї наради було зафіксовано: «З метою створення належних умов використання деревної біомаси в тижневий термін надати пропозиції щодо суттєвого збільшення глибини переробки деревини, ефективної розробки лісосік для повного використання відходів деревообробки, лісосічних відходів і дров для енергетичних потреб».
9 лютого 2009 року в Івано-Франківську під головуванням президента України було проведено нараду з питань використання альтернативних джерел енергії (біомаси), а вже 19 лютого було видане розпорядження Кабінету Міністрів № 256-р «Про першочергові заходи щодо скорочення обсягів споживання природного газу на період до 2010 року», в якому поставлені першочергові завдання щодо впровадження альтернативних джерел енергії, призначені виконавці і визначені терміни виконання.
Наприкінці травня 2009 року Верховна Рада ухвалила нову редакцію ЗУ «Про альтернативні види палива». Документ надає всі необхідні законодавчі підстави та економічні стимули для впровадження сучасних технологій енергетичного використання деревної біомаси.
Таким чином, питання поставлене на державному рівні, винесене в ранг державної політики, вирішене законодавчо і нібито має підкріплюватися фінансово. Цих рішень ніхто не скасовував і вони, як відомо, повинні виконуватись.
«ПОТРІБНА НОВА ТА ЯКІСНА ЛІСОВА ДОРОГА»
Додатковими проблемами, які стримують впровадження нових технологій енергетичного використання деревини, є відсутність розвиненої мережі якісних лісових доріг і відсутність вітчизняного виробництва спеціалізованого лісозаготівельного і лісотранспортного обладнання для первинного перевезення лісопродукції. Таке становище призводить до необхідності трелювання на відстані до 2-3 км, під час якого відбувається значне забруднення деревини, а відповідно, і відходів лісопиляння. Це істотно погіршує умови і привабливість використання таких забруднених відходів для виробництва паливних гранул. Проблему забрудненої деревини могло б вирішити попереднє окорювання або миття пиловочної сировини, але ці технології дорогі і дрібні лісопильні підприємства, яких більшість в Україні, не можуть їх придбати.
Наприклад, для забезпечення транспортно-технологічного доступу до лісових ресурсів у лісах Волині, необхідно щорічно розбудовувати розгалужену мережу нових якісних лісових доріг сумарною протяжністю не менш ніж 50 кілометрів. Окрім цього, потрібно впроваджувати при плануванні, проектуванні та будівництві лісотранспортної мережі сучасні інноваційні технологічні підходи і дорожньо-будівельну техніку, що дозволяють будувати лісові дороги якісно і недорого.
І останнє — щодо забезпечення підприємств області з твердопаливними котлами технологічною тріскою.
Зважаючи на державну підтримку цієї ініціативи, ВОУЛМГ на основі державно-приватного партнерства має реальні можливості виконати усі замовлення споживачів, але за умови не стихійного, а планового забезпечення замовників біомасою відповідно до умов і програми лісового відомства області. Тобто цей процес має бути не кампанійським, а системним, керованим і ефективним.
P.S.: Сьогодні як місцеві, так і центральні органи влади не поспішають вирішувати ці завдання. Аналіз практики реалізації деяких інвестиційних проектів підштовхує до висновку, що ухвалений державою курс вносить суттєві спотворення в процес роботи ринку лісу.
За символічну плату вторинний лісовий ресурс, який має енергетичну цінність, безпосередньо передається деяким переробним підприємствам на «пільгових» умовах, що чутливо впливає на роботу лісозаготівельної ланки галузі. Це робить її підлеглою і фактично підводить до руйнування регіонального ринку вторинних лісових ресурсів.
Йдеться про те, що «ефективність» деяких переробників деревини базується на дешевому ресурсі, «подарованому» державою. Придбання сировини за цінами нижче ринкових розбещує бізнес, якому немає потреби дбати про ефективність, економічність (йдеться про одного з переробників деревини — ТЗОВ «КРОНОСПАН УА», що у місті Нововолинську).
Держава не йде на формування прозорих умов продажу лісосировини, залишаючи для бізнесу широкі можливості отримання ресурсу за закритими схемами.
Ми багато говоримо про те, що перед законом усі рівні. Було б добре від розмов перейти до реальних справ.
