«Війна на сході України є одним із основних стоп-факторів, який обмежує доступ іноземних компаній до ринку капіталу в Україні й підвищує ризики до неприпустимого рівня», — зазначив голова Державного агентства з інвестицій та управління національними проектами України Сергій ЄВТУШЕНКО під час ХХІІ Харківського міжнародного економічного форуму, інформаційним партнером якого виступила газета «День». Він зауважив, що Держінвестпроекту стабільно надходять запити від іноземних інвесторів, які серйозно зацікавлені проектами з аграрних, інфраструктурних секторів і навіть готові інвестувати в них, однак усіх зупиняє ситуація на Сході України. «Статистика за перше півріччя є дещо скромною, Україні вдалося залучити 1,3 мільярда гривень. Також змушені констатувати чималий відтік інвестицій з України — приблизно вісім мільярдів доларів. Однак, незважаючи на це, ми маємо можливість перегрупуватися й перепланувати нашу економіку, зробивши її конкурентоспроможнішою», — вважає Сергій Євтушенко. За словами очільника Агентства, крім припинення військових дій на сході, для інвестиційної активізації в Україні необхідно завершити процес політичної стабілізації, а також налагодити економічну ситуацію. Він переконаний, що Україні необхідно акцентувати увагу на співпраці з міжнародним співтовариством: міжнародними фінансовими організаціями, МВФ, Світовим банком ЄБРР, Європейським інвестиційним банком. «Всі вони готові до співробітництва, доказом чого є збільшення їхніх лімітів для України», — зауважив голова Держінвестпроекту.
Під час Харківського форуму «Дню» вдалося детальніше поспілкуватися з головою Держінвестпроекту Сергієм ЄВТУШЕНКОМ як про інвестиційний клімат в Україні загалом, так і про долю самого агентства, яке він очолює. Як виявилось, у Держінвестпроекту сьогодні досить туманні перспективи.
— Зовсім недавно Світовий банк оприлюднив своє традиційне дослідження Глобального індексу конкурентоспроможності за 2014 рік. І в цьому рейтингу Україна піднялася на вісім позицій, в той час, коли минулого року ми показали «мінус». Ви от кажете про відтік інвестицій із України. У чому річ? Коли тривало падіння рейтингу, експерти коментували, що це — поганий сигнал для інвесторів. Мовляв, вони дивляться на місце країни в цьому рейтингу Світового банку і її динаміку, перед тим як вирішувати, чи інвестувати свої гроші сюди, чи ні. Чому цей ефект не працює в контексті підняття?
— Гадаю, будь-який СЕО будь-якої компанії перше, що проглядає, — це Bloomberg, CNN, CNBC, читає Wall Street Journal. Ви розумієте, що там на перших сторінках? Він до цього рейтингу Світового банку просто не встигає дійти.
— А ви поділяєте оптимізм Світового банку, щодо покращання бізнес-клімату в країні?
— Я вважаю, що ми можемо піти набагато далі. Ми в цьому рейтингу на 76-му місці, а Росія — на 53-му (+11 позицій порівняно з минулим роком). Я задоволений, що +8, і незадоволений, що ми — не в першій десятці. Це досяжний для нас результат. Потрібно лише працювати. Найбільша наша проблема — пандемічна корупція, а також проблеми з верховенством права та наявністю політичної волі на боротьбу з усіма негативними факторами. Щойно керівництво держави знайде у собі сили по-справжньому боротися з проблемами, ми розблокуємо величезний потенціал країни і будемо швидко рухатися по цій умовній драбині Світового банку нагору. Це не так складно, і Грузія це довела.
— Чи змінюватиме агентство підходи в роботі з інвесторами: іноземними та внутрішніми?
— Чи буде агентство? Так краще питання сформулювати.
— Тобто? Прокоментуйте.
— Це питання до Кабінету Міністрів України.
— Існування агентства сьогодні під питанням?
— Так.
— У зв’язку з неефективністю?
— Я не знаю. Так важко сказати. Для цього потрібно провести серйозний аналіз, чого не було зроблено.
— Коли агентство створили, йому поставили чіткі критерії ефективності роботи, так звані KPI?
— Так.
— І що було показником?
— Я відповідав лише за напрямок FDI. Ми KPI не досягли, тому що виявилися занадто амбіційними, а ситуація 2011 року погіршилася. 2012-го стало ще складніше.
— Будь ласка, в цифрах...
— Ми залучили близько 400 мільйонів доларів в тих проектах, де агентство брало участь як агент з боку держави. Багато це чи мало? Я вважаю, що це мало за два роки. Але чи багато це для України? Думаю, що так. У нас були крупні проекти, які, з точки зору стратегічного розвитку, дуже важливі для країни, але чи стануть вони інвестиціями, залежить від того, про що ми з вами говорили на початку цієї розмови.
— 400 мільйонів доларів залучили, а скільки від вас вимагали?
— Від нас ніхто нічого не вимагав. Ми самі собі ставили завдання. Я хотів два мільярди доларів, але не вийшло.
Хоча я не вважаю нашу роботу неефективною. От цього року ми оголосимо про дуже крупну китайську інвестицію в Україну. Думаю, що це буде найбільший приплив капіталу на даний момент.
— У якій сфері ця інвестиція?
— Агро. У нас галузі, які цікавлять інвестора, не змінюються — агро, щось видобувне, інфраструктура... Я б хотів інвестицій в галузі високих технологій. Щоб ми якийсь літак новий зробили з новим заводом. Але такого немає, на жаль.
— Рішення щодо того, буде агентство чи ні, коли буде відоме?
— Думаю, найближчим часом.
— Тиждень? Місяць?
— Можливо, вже наступний уряд буде його ухвалювати. Ми ж не лише інвестиціями займаємось, а й національними проектами. І до цього портфелю, який є, у мене самого виникають питання. Вимога держави зараз — взагалі не вкладати коштів. Якщо так, то там багато чого зрушити не вдасться. Без замовлення технічної документації не можливо зрозуміти, вартий цей проект уваги чи ні. Ви ж коли приїздите в інше місто, то без карти нікуди не виходите, бо хочете зорієнтуватися. Так само ми й інвестори: потрібно вивчити ситуацію, щоб сказати, цей проект потрібний чи ні.
— Роуд-шоу дали очікуваний ефект?
— Після цього проекту до нас прийшла японська Fujikura в Львівську область з виробництвом комплектуючих для авто. Зараз вони трішки пригальмували через війну.
Ми два роки поспіль працювали з Японією. І ця інвестиція Fujikura — вершина. Залучити японського інвестора дуже непросто, але щойно ти привів хоча б одну компанію, то знай — підтягнуться інші. Вони приходять такими «виноградними гронами».
