Уряд задекларував проведення адміністративно-правової реформи. Питання вкрай назріле. Адже збереження рудиментів розподільчого радянського соціалізму у поєднанні з недосконалістю ззовні доволі демократичних структур створює багато незручностей. Корупція — тільки один із найбільш очевидних наслідків надто тривалого збереження цієї екзотичної суміші, котра гальмує становлення ефективної системи влади.
В контексті реформи досить запеклі баталії точаться навколо долі Держкомпідприємництва. І зрозуміло, чому. Цей орган дозволяє у досить консолідованому (організованому) вигляді вести діалог уряду з бізнесом. А бізнес (особливо малий і середній) під час помаранчевої революції заявив себе як одна з найвпливовіших політичних сил. І партія, котра контролюватиме цей держкомітет, матиме солідні можливості впливу на бізнес і через нього — на перебіг політичних подій у суспільстві. Напередодні виборів до Верховної Ради — це істотна політична конкурентна перевага.
Однак уряд поки що не оприлюдив навіть свою концепцію адміністративно-правової реформи і тим самим робить колосальну тактичну помилку. Адже сьогодні в уряді діють політики, котрі під час боротьби за пост президента України багато разів заявляли про свою відданість відкритості влади. Однак після приходу до влади вони абсолютно відверто ігнорують цей корінний принцип побудови відносин. До більшості нових вождів не можна достукатися навіть товаришам по боротьбі. Це вкрай погано. На мій погляд, у нас повторюються помилки російської демократії 1991—1992 років.
Відтак боротьба за ліквідацію/збереження Держкомпідприємництва й інших держкомітетів ведеться у майже візантійському стилі. Невже на таку динаміку становлення нової влади — влади громадянського суспільства — очікував Майдан? Зухвала закритість роботи уряду не може не викликати недовіру до щирості намірів незвично яскравої і розумної команди Юлії Тимошенко.
Тож необхідно негайно оприлюднити концепцію адміністративно-правової реформи і провести її найширше громадське обговорення. Адже йдеться зовсім і не про долю тисячі бюрократів. Негідних все одно не знищиш. Тим більше це не вдасться зробити Юлії Тимошенко. Але це окрема тема. Йдеться про здатність влади виконати гучні і привабливі гасла виборчих перегонів. П’ять мільйонів робочих місць... та інші. Йдеться про інституційну спроможність влади, про її здатність виробити і впровадити обіцяні соціально-економічні трансформації. Про запровадження докорінних, радикальних змін у владі, котрі дозволять зробити її владою громадянського суспільства і у такий спосіб мобілізувати націю на реалізацію обіцяних соціально-економічних перетворень.
Що ж буде після опублікування цієї утаємниченої реформи? Буде палка дискусія. Пересваримося. Втомимося. Потім порозуміємося. Але чи збережемо життєдайний і державотворчий дух Майдану для подальших перетворень влади, для творення влади, гідної нашої нації? Щоб відповісти ствердно на це запитання, вже нині потрібен хоч який-небудь офіційний регламент проведення громадських обговорень, дотримання котрого гарантуватиме досягнення бажаних результатів.
А тепер щодо суті замисленого реформування. Ліквідація держкомітетів — ідея абсолютна правильна. Адже наявність цих наполовину політичних, наполовину адміністративних органів влади є немислимим в системі виконавчої влади, котра передбачає чітке розмежування політичної і адміністративної складових. Отже, держкомітети треба ліквідувати як різновид органів влади. Однак, повертаючись до долі Держкомпідприємництва, не можна забувати про такі надзвичайно важливі обставини.
Будь-який бізнес, навіть найменший, є багатофункціональним. Будь- який бізнесмен, вирішуючи питання своєї роботи, не може не стикатися і з питаннями фінансів, і податків, і екології, і охорони здоров’я, і захисту інвалідів, і ... перелік необхідних для бізнесу знань є ледь-ледь не переліком знань всієї держави. Але Кабінет Міністрів складається із монофункціональних міністерств. І саме тому конче потрібен легітимний орган, котрий би виступав своєрідним координатором (упорядником, модератором) стосунків між поліфункціональним бізнесом і міністерствами. Кабмін займає надто високу позицію для такої роботи. І тому на практиці доволі часто буває таке: міністерства, керуючись своєю монофункціональною спеціалізацією, прийняли абсолютно правильні рішення, а той чи інший бізнес вести неможливо. Саме тому і потрібна регуляторна політика — розробка і впровадження в життя правил погодження змін у законодавстві щодо ведення бізнесу, спрямованих на досягнення визначених цілей розвитку нації. Головним призначенням Держкомпідприємництва і була розробка та впровадження відповідної регуляторної політики.
Як же переосмислити статус цього комітету, котрий водночас і немислимий і вкрай потрібний? Як на мене, виходячи з його посередницького призначення (між монофункціональними міністерствами і поліфункціональним бізнесом), цей орган повинен мати державно-громадський статус і поступово трансформуватися у громадсько-державний. У нас є приклади (Асоціація українських банків), коли суто громадське об’єднання бізнесменів виконує (і досить успішно!) роль представника певного, досить великого кола підприємців у публічних структурах влади. І саме тому ідея створення громадського (наголошую!) органу — модератора стосунків міністерств і бізнесу — виглядає вельми продуктивною.
Однак не можна забувати, що банківський сектор, об’єднаний у згадану Асоціацію, є доволі однорідним середовищем. Тоді як доволі важко поєднати інтереси металургів і виноробів, машинобудівників і булочників. Як вони об’єднуватимуться в єдиний орган на суто громадських засадах? Є сумнів, що це вдасться зробити безболісно і без шкоди справі. Спроби конструктивно завершити ці роздуми підвели до таких пропозицій. Необхідно замість Держкомпідприємництва, що ліквідується, створити державно-громадський орган взаємодії влади з бізнесом з умовною назвою Національна комісія регулювання підприємництва.
При цьому визначення «державно-громадський» передбачає, що призначення частини керівництва цього органу має здійснюватися за погодженням з об’єднаннями підприємців, котрі будуть офіційно включатися до цього процесу шляхом підписання відповідної угоди з урядом. В найближчі роки фінансування цього органу має здійснюватися за рахунок бюджету. Надалі ж слід передбачити поступове перетворення цієї комісії у громадсько-державний орган. Це означатиме, що бізнес матиме вплив на роботу органу шляхом розширення кола посад, на які чиновники призначатимуться за погодженням з об’єднаннями підприємців. Крім того, бізнес посилюватиме свій вплив шляхом розширення фінансування роботи комісії.
Р.S. Закінчив і задумався: «А для кого це писалося? Для уряду? А кого він чує, крім себе?»
