Середні роздрібні ціни на бензин Аі-95+ та Аі-95 минулого тижня в п’ятницю, за даними цінового моніторингу «АЗС України», відрізнялися від попереднього дня не більш ніж на одну копійку. Проте середньострокова ситуація на ринку нафтопродуктів далеко не стабільна. Встановивши історичний рекорд у травні, роздрібні ціни трохи знизилися і в липні-серпні не зазнали істотних змін. Але експерти Міненерговугілля передбачають, що в разі незмінності тенденцій на зовнішньому ринку протягом вересня-жовтня можна чекати першого осіннього десятикопійкового зростання. Воно може стати початком поступального нарощування цін на АЗС до плюс 50 копійок на літрі пального.
Утім, на цю тему у президента асоціації «Об’єднання операторів ринку нафтопродуктів України» Леоніда КОСЯНЧУКА для журналістів одна погана новина і дві добрі. За його словами, зовнішній ринок демонструє підвищення цін, що не може не позначитися і на вітчизняному ринку. А з другого боку, ресурсне забезпечення в Україні сьогодні збалансоване, нафтопродуктів цілком досить, і тому реальне підвищення, зафіксоване на початку минулого тижня, майже вдвічі нижче (не на 25, а на 10 копійок), ніж економічно обѓрунтоване. Як зазначає Косянчук, у другій декаді вересня ціна на бензин Аі-95 могла б підвищитися до 11,35-11,40 гривень за літр, але цього, на його думку, не станеться, оскільки в цьому ніхто не зацікавлений. Продукту багато, і його потрібно продавати, тоді як підвищення цін завжди сприймається хворобливо і, отже, негативно позначається на обсягах продажів. Адже купівельна спроможність населення в Україні вельми обмежена.
1% КУРСУ ДОЛАРА=0,8 ГРИВНІ ЗА ЛІТР БЕНЗИНУ
Директор Консалтингової групи «А-95» Сергій КУЮН наголошує, що трохи більш ніж за два місяці ціна на нафту на світових ринках зросла майже на 30%. На його думку, для підвищення цін на внутрішньому ринку є ще одна причина: «повзуча девальвація гривні». Експерт пояснює, що в зростанні ціни пального 60% припадає на подорожчання нафти, яка торгується в доларах, ще 30% — це податки, які теж номінуються в іноземній валюті (у євро обчислюється акцизний збір). Отже, на його думку, причина зміни вартості бензину в Україні на 90% залежить від руху курсу національної валюти. 1% зростання курсу долара, як вважає експерт, додає до 80 копійок на одному літрі за рахунок девальваційного чинника.
Ще один чинник, який визначає динаміку цін на нафтопродукти, це кредитування. Експерт нагадує, що сьогодні ставки короткострокових комерційних кредитів сягяють 30%, та й таку дорогу позику отримати зовсім не просто. «Біда не приходить одна», — веде далі Куюн і зазначає також, що на рівень кредитування впливають і вибори, що наближаються, оскільки вносять у сферу фінансів елемент невпевненості. Але при цьому звертає увагу ще й на чинник інерції. «Вже два місяці, — каже він, як ціна в Європі на нафтопродукти зростає, а в Україні на автозаправках стабільність. Але через два місяці ціни починають зростати. Те ж відбувається і на спаді, коли бензин в Європі дешевшає, а в нас ціни за інерцією ще продовжують зростати, тому що на ринок надходить пальне, закуплене за високими цінами».
НЕ ЛИШЕ ЦІНА, А Й ЯКІСТЬ
Інерційну цінову теорію Косянчук сприймає з великими застереженнями. За його словами, в Україні не відчули недавнього зниження нафтових цін у світі тому, що ті кошти, які нафтотрейдери мали б спрямувати на зниження ціни, були перераховані до держбюджету «за рахунок плаваючого акцизу, який, замість того щоб обмежувати зростання цін, не допускає їх зниження». Експерт згадує, що ще при розробці відповідного закону асоціація була проти того, аби прив’язуватися до котирувань нафти brent, яка ніколи в Україну не надходила і не надійде, а орієнтуватися на середній (північ-південь) Platts’у на нафтопродукти.
Але українських водіїв непокоїть не лише ціна на нафтопродукти, а і їх якість. Відповідаючи на запитання «Дня» з цього приводу, Косянчук зазначив, що про якість пального в Україні взагалі годі говорити, хоч би тому, що вона нікого не цікавить. «Міністерство пролонгувало ще на рік дію стандартів минулого тисячоліття, — наголошує експерт. Він порушує також тему про біоетанол, який віднині відповідно до закону має входити до складу бензину і дизпального. «Ми завозимо в Україну пальне стандарту євро-5 і будемо змушені вводити в нього спиртові добавки, які псуватимуть його якість. Якщо заправитися такою сумішшю і поставити машину на три дні в гараж, особливо в сиру погоду чи дощ, то отримаєте воду в бензобаку». Образно кажучи, відбувається девальвація бензину!?
До речі, на українському ринку намітилася тенденція до стрімкого зростання частки імпортного біоетанолу. Багато компаній має намір завозити його з Молдови, Північної Осетії і Кабардино-Балкарії, тому що імпортна добавка до бензину (з урахуванням усіх витрат на транспортування і митне оформлення) коштує в середньому 10—10,5 тисяч гривень за тонну, а вироблена в Україні — 11,5—12 тисяч. У результаті ми отримуємо ще одне джерело подорожчання пального. Експерт ринку пального Геннадій РЯБЦЕВ пояснює різницю в цінах на український і імпортний біоетанол так: «Виробництво на спиртових заводах (витрачається в три-чотири рази більше енергії і тепла) порівняно з іншими підприємствами украй неефективне».
А ЩО З ВІТЧИЗНЯНИМИ НПЗ?
Ненормальною можна вважати і ситуацію в українській нафтопереробці загалом. Адже сьогодні в країні, що має шість НПЗ, практично не виробляються вітчизняні нафтопродукти. Заводи зупинено, фахівці без роботи, бюджет без надходжень. Косянчук вважає винними в цьому олігархів і, зокрема, Ігоря Коломойського, якому практично належить Кременчуцький НПЗ, здатний на 70% задовольнити потреби країни в пальному. «Ключ до розв’язання проблем української нафтопереробки заритий саме в Кременчуці, — стверджує Куюн, — Це завод, що має перспективу для відродження. Це — перлина нафтопереробки європейського масштабу». «Але ним ніхто не хоче займатися», — каже експерт. «Пан Коломойський перетворив цей завод на виробництво для забезпечення власних роздрібних мереж, — пояснює Косянчук, — йому не потрібно переробляти азербайджанську нафту тому, що він не може вийти на оптовий ринок, де, як він розуміє, програє імпортерам і за якістю, і в ціновій конкуренції. Тому жодної тонни нафтопродуктів з цього підприємства до оптового сегменту ринку не надходить. Завод працює на 20-25% від можливого завантаження. А після того, як «Приват» Коломойського увійшов до управління Кременчуцьким НПЗ, йому взагалі стали не цікавими два інших його підприємства — Надвірнянський і Дрогобицький НПЗ».
Тим часом і другий гігант української нафтопереробки — Лисичанський НПЗ («ЛИНИК»), який став тягарем для його власника — компанії ТНК-ВР, незабаром може стати вотчиною олігарха. У Луганській облдержадміністрації прогнозують, що зміна власника на цьому підприємстві може відбутися ще до листопада. Про це днями повідомляв портал OilNews з посиланням на начальника головного управління економіки обладміністрації Світлану ДРОБОТЕНКО. «Питання подальшої роботи підприємства вирішене. У жовтні «Линик» вже розпочне свою роботу», — сказала вона, але не повідомила ім’я нового власника. Проте всі пам’ятають, що відомий український бізнесмен Дмитро Фірташ заявляв про свої плани придбати цей НПЗ і мережу АЗС ще в середині травня. Чи розв’яже олігарх проблему постачання підприємства нафтою чи, за прикладом Коломойського, забуде про неї і перетворить НПЗ, де є потужності з випуску 100 тисяч тонн поліпропілену, на ще одне своє хімпідприємство?
