Наші урядовці нерідко нагадують дітей, а відтак статечні дяді виглядають досить смішно. Наприклад, йдеться про напруженість енергетичного балансу, де у нас, як відомо, переважають імпортні енергоносії. І відразу сипляться обіцянки: з наступного року ситуація почне виправлятися. Потрібно тільки закласти потужніші фінансові ресурси та прослідкувати за їх ефективнішим використанням (чи вперше ми про це чуємо?). За словами віце-прем’єра Володимира Рибака, у 2007 році уряд виділив на розробку та впровадження енергоефективних технологій та альтернативних джерел енергії майже 200 мільйонів гривень. Але це, як він вважає, крапля в морі. Невже звучить самокритика? «Тому у проект бюджету 2008 року ми вносимо пропозиції збільшити фінансування... Ми сьогодні вважаємо, що потрібно вісім мільярдів гривень на 2008 рік», — говорить Рибак, мабуть, забувши, що він тільки-но вже пообіцяв змінити ситуацію, а тепер виявляється, що йдеться лише про наміри змінити цифру в бюджеті. Тож поки що зовсім невідомо, як відреагує на таке прохання уряд, а тим більше — парламент, коли ще невідомо, яким буде його склад.
Втім, Рибак, уточнюючи, додав, що альтернативні новинки також фінансуватимуть за рахунок місцевого та регіональних бюджетів, кредитів та інвестицій. Таким чином обіцянка виглядає ще проблематичнішою. Здається, мало що змінить і новий принцип виділення коштів, яким урядовці мають намір керуватися. Замість традиційної схеми фінансування пропонують запровадити програмно-цільові проекти. Вважається, що такі зміни допоможуть побороти корупцію та пришвидшити темпи впровадження нетрадиційних джерел енергії.
Тож, маючи повні кишені грошей та озброївшись новою методологією, урядовці ставлять для себе амбітне завдання — за 3—4 роки довести долю альтернативних енергоносіїв у енергетичному балансі країни до 10%. Але залучати дорогі іноземні технології не поспішають. «Ми знаємо, скільки коштує тепловий насос із Німеччини. Ми знаємо маржу, яку отримують іноземні постачальники за постачання будматеріалів і закінчуючи всіма новими технологіями. На нас просто заробляють. Ми не хочемо бути споживачами. Ми хочемо самі виробляти», — говорить міністр регіонального розвитку та будівництва Володимир Яцуба і розповідає про цільові проекти з виробництва біопалива з соломи, лушпиння соняшника, а також нові проекти з використання енергії вітру. Пояснюючи причини особливого зацікавленостi з боку свого міністерства, Яцуба говорить, що без вирішення питань енергозбереження у регіонах належного розвитку не буде.
Але за енергозбереження та підвищення енергоефективності, як і за будь-які сучасні ноу- хау, не секрет, треба платити. На кого ж покладуть відповідні витрати з перебудови енергетики? Пояснив Володимир Рибак: «Наше завдання — впроваджувати ці технології, але не перекладати це на людей, які платять за такі послуги». Тому компенсаційну частину нав’яжуть державному та місцевим бюджетам. В той же час, на думку Рибака, зарано говорити про зниження тарифів від запровадження «альтернативних джерел». Тобто платники податків вкладатимуть свої кровні у абсолютно безперспективну справу, яка не дасть їм жодного зиску?
Як би там не було, а запровадження модних економ-новинок, дійсно, значною мірою залежить від місцевих органів влади. За словами Яцуби, міністерство може запропонувати різні варіанти виходу з ситуації, але все вирішується на місцях. Дуже часто фінансова обмеженість у регіонах змушує відкладати запланованi реорганізації. «Наша позиція — децентралізація регіонів. У тому числі й бюджетна. Ми стоїмо на тому, що 20—25% бюджетних коштів потрібно залишити там... Це досвід світу..», — говорить міністр, здається, не дуже погоджуючись з своїм шефом, який тільки-но обіцяв зміни у фінансуванні робіт з поліпшення енергоефективності та висловлював намір закласти у бюджет на цю мету дійсно величезну суму — вісім мільярдів гривень.
