«Цієї зими вони не замерзнуть», — сказав президент США Барак Обама, маючи на увазі українських громадян і, швидше за все, базуючись на підсумках газових переговорів у Берліні. На його думку, проблеми України не вдалося б розв’язати, якби США не зайняли тверду позицію щодо неправомірних політичних дій Росії. При цьому президент США додав, що політика Кремля «дуже несприятлива для економіки й майбутнього Росії».
Проте в Україні підсумки берлінських переговорів не викликали ніякої ейфорії. Користуючись футбольною мовою, можна стверджувати, що перший тайм завдяки суддівству Євросоюзу завершився в п’ятницю з рахунком 1:2 не на нашу користь. Утім глава НАК «Нафтогаз України» Андрій Коболєв так не вважає. Схоже, на його думку, в Берліні була зафіксована нічия. У всякому разі, на своїй сторінці у Фейсбук він написав: «Враховуючи велику кількість питань про перебіг і результатів (результати) трибічних газових переговорів цього дня хочу надати одне просте пояснення: ніякого остаточного рішення не було прийнято, жодного документа не було підписано. Крапка».
ЄВРОПА ЗЛЯКАЛАСЯ ЗИМИ
Підсумки переговорів сторони тлумачать по-різному. Якщо представники Єврокомісії й Міненерго РФ запропонували Києву погасити $3,1 мільярда боргів до кінця року, пише Інтерфакс, то міністр палива й енергетики України Юрій Продан заявив, що російська сторона й так винна Києву $6 мільярдів переплати за газ. Тому $3,1 мільярда він розглядає не як оплату за постачання 2013-го й початку 2014 року, а як передоплата постачань на наступну зиму. «Ми готові використовувати цю суму для розрахунків і оплати за газ, — говорить Продан. — Ми як компроміс пропонували й готові зробити передоплату — якщо йдеться про постачання 5 мільярдів кубометрів, то це буде $1,9 мільярда, а наприкінці місяця провести остаточний розрахунок».
Експерти зазначають, що на переговорах йшлося виключно про наступний зимовий період. Передбачається, що надалі сторони керуватимуться рішенням Стокгольмського арбітражу, хоча його слід чекати приблизно через рік. Поки ж арбітром на переговорах виступав заступник глави Єврокомісії Гюнтер Еттінгер.
«Ми погоджували важливі ключові пункти «зимового пакету». Ми віримо, що може бути відчутне рішення для забезпечення надійності постачань газу взимку», — сказав єврокомісар на брифінгу після закінчення трибічної зустрічі в Берліні. Він зазначив, що відповідно до досягнутих попередніх домовленостей Україна до кінця жовтня перерахує «Газпрому» $2 мільярди у вигляді оплати за раніше постачений газ, а до кінця року — ще $1,1 мільярда. При цьому Єврокомісія попросить Міжнародний валютний фонд про надання необхідних гарантій Україні.
У разі, якщо Стокгольмський арбітраж погодиться з українськими аргументами щодо того, що ціна за газ, постачений у листопаді-грудні 2013 року й з квітня до червня 2014 року, має становити $285 за тисячу кубометрів, це означатиме, що Україна повністю погасила свої борги. Якщо суд стане на бік Росії, Україні доведеться доплатити ще $2 мільярди, говорить Еттінгер.
Якщо Україна до початку зими сплатить $2 мільярди боргу й здійснить передоплату за ціною $385 за тисячу кубометрів, то «Газпром», за словами єврокомісара, постачить Україні найближчими місяцями 5 мільярдів кубометрів газу. Він вважає, що Україні необхідно купити від 5 до 10—12 мільярдів кубометрів газу для забезпечення безперебійного транзиту до ЄС, інакше газопостачання європейських країн може йти з перебоями.
ЗАПЕРЕЧЕННЯ БУДУТЬ
Щоправда, заступник глави Єврокомісії не наполягає на тому, що прийняті в п’ятницю домовленості є остаточними. За його словами, сторони повинні найближчими днями провести консультації зі своїми урядами, щоб наступного тижня, якщо не буде заперечень, закріпити досягнуті домовленості. «До кінця наступного тижня ми можемо мати обов’язковий до виконання протокол, — підкреслив Еттінгер і пообіцяв: — У понеділок-вівторок ми зустрінемося в Берліні, щоб підписати обов’язковий протокол». Він також додав: «Сьогодні ми підготували якісний проект для «зимового пакету», і, я впевнений, цей проект може отримати згоду учасників у Москві й Києві. Я думаю, що (є. — Авт.) можливість того, що всі учасники підпишуть цей пакет — шанси дуже великі». «Якщо зимовий пакет не буде прийнято, то є небезпека повторення січня 2009 року», — пригрозив Еттінгер неслухам.
ПІДКОП ПІД РЕВЕРС
Не можна не згадати про ще одне його висловлювання на прес-конференції. Реверс газу до України з боку європейських країн можливий лише в тому разі, якщо не порушуватимуться контракти, сказав Еттінгер. Якщо, наприклад, у «Газпрому» й Словаччини є договір про транзит газу, то там, за словами єврокомісара, «ніякий реверс не можливий». Це антиукраїнське по суті висловлювання можна порівняти хіба що з потужним ударом, яким з-під України вибивається надія на рятівний словацький ресурс. А якщо його не буде, то, виходить, іншого виходу, окрім закупівель російського газу й виконання умов агресора не залишається.
Не випадково наведена вище заява Еттінгера не просто розсердила, а буквально вивела з себе прем’єр-міністра України Арсенія Яценюка. Він тут же дав на неї оперативну й відверто критичну відповідь, адресовану Євросоюзу. Коментуючи відмову Угорщини постачати газ реверсом до України, прем’єр сказав: «Після того, як Росія порушила всі можливі угоди й, найголовніше, порушила правила функціонування європейського енергетичного ринку, відключивши постачання газу до Євросоюзу, я вважаю, що Євросоюз має невідкладно зібратися на засідання й дати єдину, погоджену позицію всіх членів — країн ЄС і не дати можливості російському «Газпрому» шантажувати Європу й Україну».
«Немає єдиної енергетичної політики, — продовжував прем’єр, -тому «Газпром», використовуючи газ як зброю, зокрема, й лобіює свої інтереси в країнах ЄС. Комусь піднімає ціну на газ, комусь робить її менше, а комусь узагалі відключає, як Україні». «Після останніх дій російського «Газпрому» можна чітко констатувати: Росія — країна агресор, російський «Газпром» — це ненадійний партнер, — переконаний Яценюк. — Росія поставила під сумніви енергобезпеку Європи й хоче заморозити не лише Україну, а й весь Європейський Союз. І тут треба давати адекватну жорстку й ефективну відповідь». Чи не показує позиція Еттінгера, що наш прем’єр стукається в двері, за якими живуть глухі?
КОМЕНТАРІ
Михайло ГОНЧАР, президент Центру глобалістики «Стратегії XXI»:
— Сторони переговорів по-різному трактують досягнуті домовленості, які мають бути ще остаточно закріплені або, навпаки, відхилені на наступній зустрічі, й тому ще не можна вважати підсумки переговорів поразкою української сторони. Але, на мою думку, переговорна команда до цього рухається. Звичайно, кожна зі сторін в ході переговорів повинна в чомусь поступитися. Проте, з огляду на те, що сьогодні відомо, найбільші поступки належить зробити українській стороні, а Росії — мінімальні. Єврокомісії на цій зустрічі було відведено роль спостерігача або, швидше, просто статиста з формального погляду. Ми очікували, що у неї буде солідарна з Україною позиція. Адже ми, а не Росія, знаходимося в рамках договору про енергетичну співдружність, Україна (а не Росія) та Євросоюз підписали Угоду про асоціацію. Але вийшло інакше. Формально залишаючись у ролі спостерігача, статиста, реально Європейська комісія в особі єврокомісара Еттінгера, по суті, еволюціонувала до позиції солідарності з Росією.
Тепер можна сказати, що стратегічний розрахунок Росії був правильним: чим ближче до зими, тим більше піддатливою буде європейська сторона, тим сильніше вона тиснутиме на українську сторону, щоб уникнути будь-яких складнощів для себе в зимовий період. Попередні шість раундів переговорів, що проходили в березні-червні, практично закінчилися нічим, тому що Еттінгер припустився стратегічної помилки — він дистанціювався на переговорах від України і увійшов у роль рівновіддаленої сторони. А помилки Еттінгера стимулювали ультиматуми Путіна. Нагадаю, що він пригрозив Європі: якщо ви даватимете газ по реверсу Україні, то ми не постачатимемо його вам. І тепер європейська сторона знову наступила на ті самі граблі.
Якщо навіть відбудуться якісь формалізовані пакетні домовленості, то питання комфортного проходження опалювального сезону в Європі не буде вирішено. Тому що для російської сторони головне завдання — зовсім не врегулювання газових відносин з Україною, хоча і це важливо: гроші за газ не надходять, і «Газпром» це відчуває. Стратегічне завдання Москви — змусити Єврокомісію дати добро на повне завантаження Північного потоку шляхом виключення газопроводу OPAL з-під дії третього енергопакету, а також «добити» Єврокомісію в питанні згоди на Південний потік.
Отже «Газпромшоу» триватиме навіть у тому випадку, якщо будуть досягнуті якісь домовленості. Як вчинить Росія, ми добре розуміємо. На якомусь етапі вона звинуватить Україну в якихось порушеннях, і далі все піде за добре відомим сценарієм 2009 року. Тому я вважаю, що підхід європейської сторони на переговорах у Берліні є неадекватним. Можу спрогнозувати, що і наступний раунд цих переговорів нічим хорошим не закінчиться. А у гіршому разі нас може чекати на ньому своєрідна позиція, яка цілком може призвести врешті-решт до газової капітуляції.
Олександр НАРБУТ, президент Київського інституту енергетичних досліджень:
— Моя оцінка підсумків берлінських переговорів така: це домовленість на умовах Росії. Але остаточно рішення ще не прийняті. І те, що ми чуємо від міністра Продана — людини, найменше схильної до дипломатичного сленгу, він, напевно, точніше за інших висловлює прийняту концепцію, яка істотно відрізняється від деталізованих ним раніше українських пропозицій. Вони полягали в тому, щоб сплатити борг, розбивши його на три транші. Це не було прийнято. Україна пропонувала сплатити $1,5 мільярди і потім два транші по $800 мільйонів.
Мета російської команди на переговорах була абсолютно очевидною, і пан Еттінгер явно допомогав у її досягненні. Чесно кажучи, я вже погано розумію його місію. Коли російський міністр енергетики у своєму Twitter цитує Еттінгера, то тут вже не зрозумієш, хто у кого прес-секретар і хто з ким працює. А аналіз ситуації показує, що базисна ціна природного газу, про яку сторони, мабуть, можуть домовитися, залишається такою, яку пропонувала Росія — $385 за тисячу кубометрів.
Пан Новак абсолютно чітко інтерпретує цю ціну як таку, що відповідає формулі (він говорить: близько $385, тобто це ціна відповідно до контракту за вирахуванням експортного мита, яке знімається рішенням уряду Росії). Ще одна російська умова полягала в тому, що до початку постачань газу Україна повинна погасити заборгованість у розмірі $2 мільярди. На ній Росія продовжує наполягати. Крім того, за нові постачання має бути передоплата. Отже Україна залишається заручницею того самого діючого контракту Путіна — Тимошенко.
Я не даремно назвав першим саме нинішнього російського президента — контракт готувався ним, а Юлія Володимирівна виступила другою стороною, яка за допомогою так званих директив і викручування рук української делегації посприяла підписанню цього документа. Практично умови Росії є основою берлінських домовленостей. Європа теж виграє, оскільки домовленість не зачіпає її інтересів і, більше того, дозволяє європейцям не стати заручниками дій РФ щодо України і не знаходитися під жорстким пресом російської газової зброї. Інакше це був би дуже поганий останній акорд для єврокомісара, що йде зі своєї посади. Я можу навіть передбачати, що у нього, можливо, є якась власна перспективна зацікавленість в тому, щоб цей «худий» мир, а інакше його назвати не можна, відбувся.
При цьому не можна не сказати ще й про ті можливості, які були втрачені нашим урядом. Ще в березні могло бути ухвалене рішення про закачування природного газу до підземних сховищ. Тоді Росія ще й не збиралася скорочувати постачання газу Україні й, щобільше, нам пропонувалися додаткові обсяги газу, а ми не реагували й піднімали газ зі сховищ, а також адміністративно стримували постачання з реверсу, тоді як «Нафтогаз» не закачував в ПСГ газ власного видобутку. В результаті, за моєю оцінкою, до сховищ було «недозакачено» принаймні 2 млрд кубометрів. Якби ми сьогодні мали у сховищах цей додатковий обсяг, то могли б абсолютно з інших позицій вести переговори з Росією.
