Чи багато ви знаєте батьків, які б не відзначили перший рік від дня народження свого первістка? То чому ж тоді майже ніхто в Україні не згадав про те, що 29 вересня виповнився рік від початку роботи нафтопроводу Одеса — Броди, хоча це була перша визначна загальнодержавна будова нашої країни, що стала до ладу за роки незалежності? Нині жодних урочистостей не було проведено... У чому ж справа? Як і прогнозувала раніше наша газета, цей день в українських календарях і в пам’яті не буде відзначений тільки тому, що нафтопровід було запущено в роботу не в проектному напрямі, тобто не з каспійською нафтою до Європи, а в режимі реверсу з російською сировиною від 32-го км держкордону на Броди, потім на морський нафтовий термінал «Південний» і далі на Босфор. На диво, навіть ініціатор реверсу та організатор недешевої піар-війни за нафтопровід російська нафтова компанія ТНК-ВР забула про цю визначну для неї дату.
Бо відзначати ані для України, ані для Росії по суті нічого. За цей період нафтопроводом транспортовано 5,3 млн. тонн нафти. Причому цей об’єм є лише частково додатковим для ВАТ «Укртранснафта», у віданні якої знаходиться нафтопровід, оскільки одночасно на 2 млн. тонн на рік було зменшено транспортування по системі Придніпровських магістральних нафтопроводів. Реверсне використання Одеса — Броди не генерує для «Укртранснафти» і додаткових нафтових потоків (при річному обсязі транспортування менше 9 млн. тонн). Окрім того, як відзначають фахівці, завантаження нафтопроводу роботою не має стабільного характеру. За минулий рік воно було майже на 4 млн. тонн меншим, ніж обсяги, що гарантувалися ВАТ «ТНК-ВР» відповідно до «Протоколу про наміри», підписаного у квітні 2003 року.
У цьому документі, який намагалися приховати від українського народу (вперше його суть було викрито в «Дні»), Україні обіцяли мало не золоті гори. І тепер ми можемо пересвідчитися у облудності запропонованого нам плану. Отже, звернемося до цифр. Від початку роботи нафтопроводу в реверсному режимі ВАТ «Укртранснафта» прокачала 5,3 млн. тонн нафти і отримала $54,7 млн. доходу від надання транспортних послуг за маршрутом Броди — Одеса. Та з серпня цього року компанія вже почала повертати кредит, отриманий на придбання технологічної нафти, на суму $108 млн. кіпрській офшорній компанії «Скілтон» (належить до групи компаній ТНК), що має бути погашений протягом наступних 24 місяців. З урахуванням експлуатаційних витрат та необхідності погашення кредиту, економіка реверсного використання нафтопроводу має для ВАТ «Укртранснафта» в цілому збитковий характер. За даними заступника голови правління «Укртранснафти» Михайла Гончара, робота в такому режимі (згідно з угодою, укладеною за колишньої влади між «Укртранснафтою» та групою компаній ТНК-ВР на строк три роки) завдасть українській стороні $19 мільйонів збитків. Як вважає Гончар, це сталося тому, що Росія не додала обсягів транспортування, а просто перерозподілила свої нафтові потоки, що йдуть через Україну. Тому початок експлуатації нового маршруту не забезпечив більшого завантаження українських нафтопроводів.
Прокачування нафти в напрямку Броди — Одеса економічно невигідне також і російській стороні, оскільки даний маршрут на 660 км довший (а тариф на ньому відповідно на $3 дорожчий), ніж інший маршрут нафтотранспортної системи України з використанням Придніпровської системи магістральних нафтопроводів і перевалкою нафти на МНТ «Південний», який пропонувала українська сторона. За словами Гончара, цього року Україна прокачає своєю нафтотранспортною системою не більше 50 млн. тонн нафти, а надалі, якщо джерела постачання енергоносіїв не будуть диверсифіковані, річні обсяги транспортування нафти продовжуватимуть скорочуватися. Адже, як сказав Гончар «Дню», Росія втілює у життя стратегію, спрямовану на зменшення транзитної залежності. Як наслідок, вона вже отримала профіцит транспортних потужностей, наприклад у Балтійській трубопровідній системі, й може вибирати напрями, в тому числі й через Білорусь, Україну або свої порти Туапсе, Приморськ и Новоросійськ. При цьому темпи зростання видобутку нафти в РФ знижуються, а її експорт стабілізується. Крім того, Росія цього року чітко заявила, що робить ставку на переробку нафти на своїх НПЗ. Гончар вважає, що ці фактори не дозволяють розраховувати на збільшення російського нафтового транзиту через Україну. На обсягах транспортування позначиться також зменшення постачання нафти на Одеський НПЗ, який поставлено на реконструкцію, що триватиме три роки. Зупиняться на реконструкцію також Херсонський та Дрогобицький НПЗ.
Підсумовуючи, можна пригадати слова колишнього посла США в Україні Карлоса Паскуаля, сказані ще у травні 2003 року на Шостій міжнародній конференції «Енергетична безпека Європи у ХХI столітті»: «Незважаючи на велетенський потенціал України, її енергетичний сектор і досі справляє враження радше залежності, ніж незалежності». На превеликий жаль, вони й сьогодні є не меш актуальними, ніж два з половиною роки тому. Американський посол тоді відзначав, що «Одеса — Броди» не є антиросійським проектом. Він називав його проукраїнським, а також вважав, що це відкриває конкретні можливості для співпраці з російськими постачальниками. При цьому він передбачав, що «коли Україна фліртує з новою пропозицією реверсувати трубопровід і почати експлуатацію в режимі Броди — Одеса», то «сама собі шкодить». Ніби знав наперед...
