Запаси вугілля на складах теплових електростанцій та теплоелектроцентралей України досягли двох мільйонів тонн, повідомив у вівторок міністр енергетики й вугільної промисловості Володимир Демчишин. «Я впевнений, що до початку сезону ми вийдемо на дуже комфортний рівень», — сказав міністр. Він уточнив, що в жовтні очікується відновлення постачань вугілля з ПАР. До кінця року заплановано постачання імпортного вугілля через порти в обсязі близько 0,5 мільйона тонн.
ЩЕДРИЙ СЕРПЕНЬ
Україна ніколи раніше не була імпортером вугілля (за винятком деяких марок коксівного). А тепер, в результаті агресії та війни, вже другий рік поспіль вимушена завозити його здалеку. І це закономірно. Лише у січні — серпні 2015 року країна скоротила видобуток вугілля у порівнянні із січнем — серпнем 2014 року в два рази, або на 49,7%, — до 17,7 мільйона тонн.
Державна служба статистики зазначає, що це сталося через військові дії на Донбасі. Але не можна не відзначити, що в серпні вугільна промисловість на контрольованих Україною територіях все ж, як виявляється з даних Держстату, була на підйомі. Видобуток вугілля у серпні досяг 2,3 мільйона тонн, перевищивши торішній показник на 3,2%, а липневий видобуток — на 1,4%.
Та все ж темпи підготовки до опалювального сезону, де на сьогоднішній день ключовою проблемою залишається наповнення вугільних складів теплоелектростанцій, на всіх рівнях визнаються незадовільними. Провина за це лягає на Міненерговугілля та його главу Володимира Демчишина, що постійно критикується прем’єр-міністром Арсенієм Яценюком. Міністр виправдовується тим, що гроші на закупівлю вугілля дуже неохоче випускає зі своїх рук «Ощадбанк». «Питання в тому, що не я витратив кошти, — говорить Демчишин. — Кошти не в мене, не я готував ці постанови. Я не готував необхідні документи. Я провів масу переговорів з учасниками, з Нацбанком, для того, щоб ці кошти були доступні. А те, що в «Ощадбанка» настільки жорстка процедура — це не моя відповідальність». «Я не знаю, чому ці кошти не видавалися. Я зробив все можливе для того, щоб ці кошти було виділено й було куплено вугілля. Це передусім у моїх інтересах», — переконує міністр.
І, звичайно ж, він не відчуває за собою провини і не розуміє, за що його може бути покарано, а тому у відставку не збирається. «Я зараз повною мірою всі свої сили спрямував на підготовку до опалювального сезону», — звітує Демчишин. Припустимо. Питання лише в тому, як міністр розставляє пріоритети. Як повідомляв Держстат, Україна в січні-серпні 2015 року імпортувала вугілля кам’яного та антрациту більш ніж на 1,1 мільярда доларів, зокрема лише в серпні — на 138,1 мільйона доларів. За цей час, за даними Державної фіскальної служби, до країни було постачено за імпортом понад 9,6 мільйона тонн вугільної продукції. З РФ надійшло вугілля більш ніж на 498,7 мільйона доларів, із США — на 304 мільйони доларів, з Австралії — на 89 мільйонів доларів, з інших країн — майже на 229,5 мільйона доларів.
ДЕ БРАТИ ВУГІЛЛЯ? — СКРІЗЬ, ДЕ МОЖНА
Такого висновку дійшли представники електрогенерації та енергетичні експерти. «У вересні-грудні цього року нам необхідно купити 2,2 мільйона тонн вугільної продукції, зокрема 1,1 мільйона тонн вугілля газової групи, щоб мати на 1 січня 2016 року на складах 566 тисяч тонн вугілля. Сьогодні вже 256 тисяч тонн вугілля газової групи — на складі. Його нам постачають українські держпідприємства, і проблем не повинно бути. Залишилося придбати 1,1 мільйона тонн вугілля марок А і Т. Вітчизняні постачальники, що розташовані в зоні АТО, але зареєстровані у нас, мають постачити 465 тисяч тонн. Імпорт із Російської Федерації — 480 тисяч і з ПАР — 160 тисяч тонн. Сьогодні на складах компанії майже 400 тисяч тонн вугілля. В дорозі — понад 32 тисячі тонн», — розповідає виконуючий обов’язки генерального директора «ПАТ «Центренерго» Олег Коземко.
Він вважає, що без диверсифікації постачань вугілля входити в зиму через непередбачуваність Москви буде ризиковано. Тому «Центренерго» провело перемовини з великими вугільними трейдерами. В результаті вже передано на підписання договір із компанією «Меркурій» на постачання двох «човнів» вугілля з ПАР (160 тисяч тонн). Вони підуть один за одним, починаючи з листопада, говорить Куземко й відзначає, що сьогодні договір, підписаний іншою стороною, має повернутися в компанію, і можна буде вирішувати далі всі технічні питання в порту Одеси, куди прийде це вугілля. Вже оголошено тендер на перевалку вугілля в порту. Коземко закликає зайнятися постачанням вугілля антрацитної і пісної групи також і компанію «Вугілля України», яка має досвід роботи з портами й відповідні кадри. Виконуючий обов’язки гендиректора передбачив, що у зв’язку із закупівлями вугілля з ПАР компанія домагатиметься підвищення тарифу за електроенергію, що генерується. За його словами, «ми це зараз прораховуємо — у нас немає іншого виходу».
НЕ ВИСТАЧАЄ «ТЯГИ»
«На складах теплових електростанцій компанії сьогодні — 1,27 мільйона тонн вугілля. Це 80% всього палива, що знаходиться на ТЕС України», — говорить виконавчий директор компанії ДТЕК Дмитро Сахарук. За останній місяць компанія «поклала на склад» близько 120 тисяч тонн марок Г та А. Обсяг постачань газового вугілля за цей місяць виріс на 40% проти такого самого періоду минулого року. За маркою А основну складність становить виїзд із зони АТО. Причому труднощі зараз визначаються не стільки пропускною спроможністю залізниці, скільки наявністю рухомого складу (порожніх вагонів і тепловозів), а найголовніше — дизельного пального та запчастин для локомотивів. Щоб вивозити вугілля, залізниці потрібно 30—40 тонн дизпального. І той обсяг вугілля, яке можна було б вивезти із зони АТО, зараз лежить. Річ у тому, що уряд заборонив вивозити паливо на непідконтрольну територію. Те саме й із запчастинами. Пересувний склад ламається, і «тяги не вистачає». Це питання вже два місяці не вирішується. У серпні із зони АТО було вивезено всіма операторами приблизно 650 тисяч тонн вугілля. А вирішення цієї проблеми дозволило б подвоїти цю цифру. Якщо ситуація не зміниться, то й надалі ми не зможемо вивозити понад 700 тисяч тонн на місяць, говорить Сахарук.
Він також розповідає, що його компанія не розглядає можливості завозити вугілля з ПАР та інших країн. Проблема у фінансах. На 1 вересня борг енергоринку перед тепловою генерацією перевищує 6 мільярдів гривень. За його словами, в результаті склалася колова система неплатежів. А щоб зафрахтувати один-два «човни» з-за кордону, потрібно мати кошти на проведення передоплати або покласти гроші на акредитив. А це практично та сама передоплата. 240—250 мільйонів потрібно покласти на рахунок і заморозити їх на 2-3 місяці, поки прийде вугілля. «Ми розраховуємо лише на вугілля з Донецької та Луганської областей, — відзначає Сахарук, — але за останній час відзначається погіршення фінансової ситуації у зв’язку з тим, що триває імпорт електроенергії з Росії, і, як наслідок, простоюють наші енергоблоки, навіть атомні блоки розвантажують через імпорт до України. На нашу думку, це абсолютно неприйнятна ситуація. Наші блоки розвантажуються, і при цьому купується дорожча електроенергія з РФ. За енергосистемою України минулого тижня простоювало приблизно 1,5 ГВт».
Сахарук також вважає, що на закупівлях вугілля для ТЕС негативно позначається нещодавно запроваджена система електронних ПДВ-рахунків, що зобов’язала депонувати, отже, заморожувати чималі кошти. В результаті контрагенти не можуть надавати податковий кредит. А крім того компанії, що працюють в зоні АТО, взагалі не мають вхідного ПДВ, і вони не можуть надавати податковий кредит. Як наслідок, витрати перекладаються на енергоринок, і зараз ця проблема, на думку Сахарука, набуває загрозливого характеру. Фахівець пропонує скасувати електронний ПДВ в енергосистемі, оскільки «ми і так працюємо через спецрахунки, і гроші ходять у цій системі й нікуди не зникають. Навіть податківці говорять: схем ми тут не бачимо».
РИЗИКИ ТА ПРОВАЛИ
Глава Незалежної профспілки гірників України Михайло Волинець не вірить заяві міністра про два мільйони тонн вугілля на складах ТЕС. «Хай він їх покаже, говорить він. — Державні шахти в місяць видобувають 35 тисяч тонн не вугілля, а гірської маси». Тому він пропонує не надто довіряти офіційній статистиці й радить робити поправку на приписки, на неякісне вугілля, оскільки газове вугілля під час зберігання втрачає якість, окислюється і калорійність знижується. Він пропонує не закривати очі на різницю в цінах (у гривнях) між українським вугіллям та паливом із ПАР, в якого теплотворність 5500 кілокалорій. «Це низька теплотворність для наших електростанцій, — підкреслює профспілковий лідер. — Для підсвічування доведеться використовувати дорогий імпортний мазут і газ. І за це заплатять споживачі й передусім населення. Він також нагадує, що компанія «Вугілля України» направила 240 мільйонів гривень до проблемного банку «Київська Русь», і запитує: «Хто-небудь сів за це у в’язницю, хтось відповів за це? Адже така сума дорівнює 70% місячної зарплати шахтарів України. І тому зарплата не виплачується, шахти просто стоять».
Доставка вугілля із шахт на електростанції багато в чому залежить від «Укрзалізниці». І перший заступник начальника департаменту комерційної роботи цього відомства Іван Хор’яков розповідає, як багато роблять залізничники для того, щоб вугілля надходило на ТЕС без перебоїв, як вони відкривають, замість зруйнованих, додаткові «ходи», що раніше майже не використовувалися, для ешелонів із вугіллям. «День» запитав у Хор’якова, як позначаться на перевезеннях вугілля санкції, запроваджені Україною проти Росії у сфері транспорту. Його відповідь звелася до того, що Україна втратить на цьому порівняно небагато вагонів, але тільки в тому випадку, якщо не буде санкцій у відповідь.
Із цим не погодився Сахарук. За його словами, оборотність вагонів на залізниці зараз впала вдвічі. А кількість вагонів, завантажених вугіллям, збільшилася втричі. Тому кожен на рахунку. І сьогодні запроваджено заборону на вагони Першої державної вагонної компанії Росії та її української дочки. В української компанії вагонів дійсно не так багато, приблизно 500. Але до України зазвичай заходять і використовуються п’ять тисяч вагонів ПВК-Росія. Заборона означає, що дефіцит, що утворився, потрібно буде заповнювати. Резерву для цього в Україні немає. «І цей дефіцит із завтрашнього ж дня відчують вугільники, — передбачає топ-менеджер ДТЕК. — Тому що не витримають конкуренції за вагони з металургами, адже рентабельність перевезення для металургії є набагато вищою. І перевезення вугілля можуть бути провалені. Причому ми зробили це власними руками».
