Уряд своїм розпорядженням (№1423-р від 12 листопада 2008 року) затвердив підвищення мінімальної орендної плати з 1,5% до 3% за землі сільгосппризначення. Документ став продовженням президентського указу №725/2008 про вирішення орендного питання. На думку земельних експертів, дієвість прийнятого документа викликає великі сумніви. Справа в тому, що він має лише рекомендаційний характер, адже держава не може втручатися в орендні відносини.
На думку директора Всеукраїнської ліги сприяння розвитку ринку землі Віктора Зайця, розпорядження негативно відіб’ється на роботі фермерів. «Як реагувати фермерам, коли ціни на їхню продукцію впали, а уряд змушує платити орендну плату, більшу в два рази? Це може призвести до того, що орендну плату зможуть платити тільки орендні корпорації, а фермери, яких наша держава начебто підтримує, отримають негативні стимули щодо роботи на землі. Фактично вбиваються всі перспективи сімейного фермерства», — розповідає він «Дню».
А от декан землевпорядного факультету Львівського національного аграрного університету Михайло Ступінь урядове розпорядження вважає позитивом для селян. Зараз фермери беруть в оренду землю, за кілька років її виснажують, а після того повертають реальному власнику. Збільшення ж орендної плати вдвічі змусить їх подумати про те, як підняти урожайність на цій ділянці. А це можливо тільки завдяки використанню новітніх технологій та способів обробітку землі.
Все це тільки слова й нічого більше — натомість висловлює своє ставлення до документа завідувач кафедри землевпорядного проектування Національного аграрного університету Андрій Мартин. «Оренда землі — це договірні відносини між власником та орендатором. І втручатися у цей процес (встановлення орендної плати) держава не має права. Держава може просити орендатора й орендодавця, щоб вони оформляли вартість оренди за більшою ціною, але в указі Президента це положення носить рекомендаційний характер... На практиці адміністрації вимагають, щоб орендна плата була вищою, але серйозних юридичних наслідків це не матиме. Бо, за Господарським кодексом, держава не може втручатися у господарські відносини між господарюючими суб’єктами та громадянами», — говорить він.
Як вирішити питання прибутковості земельного бізнесу і для орендатора, і для орендодавця, щоб не різати по-живому? Рецепти у експертів різні. Так, Заяць пропонує «розвивати систему захисту земельних прав, переглянути умови типового договору оренди і подивитися, де ще можна захистити селянина». Сьогодні ж земельні паї перетворилися на пенсійну добавку, пояснює він. Бо не секрет, що власниками паїв у переважній більшості випадків є люди пенсійного віку.
У такому підході своя частка правди, адже саме цей суспільний прошарок може забезпечити непогані електоральні бали. Однак чи будуть вони, коли замість обіцяного блага народ вкотре отримає мильну бульбашку?
На думку ж Мартина, земельний добробут можна налагодити з допомогою осучаснення технології ведення сільського господарства. «У Німеччині фермер з його технологіями отримує з одного гектара п’ять тисяч євро. У нас якщо фермер з нашими технологіями й цінами, з організацією сільського господарства може витиснути тисячу гривень і віддати її у вигляді орендної плати, то навіщо йому займатися тоді сільським господарством? Проблема ж не у поганих орендаторах, які відмовляються платити високу орендну плату, а в низькій прибутковості господарства».
