Уряд ініціюватиме перегляд окремих пунктів договору про співпрацю зі Світовою організацією торгівлі (СОТ.) «Зараз настав момент, коли ми можемо почати переговори із СОТ і якісь позиції змінити на користь нашої економіки», — заявив під час Ялтинського форуму прем’єр-міністр України Микола Азаров.
І хоч, як твердить народна мудрість, коней на переправі не міняють, піти на такий крок владі доведеться, бо економічний ефект від трирічного членства в СОТ, схоже, не дуже вражає результатами.
«Насправді до СОТ необхідно було вступати. Неможливо було вчинити інакше», — висловлює точку зору підприємців голова Об’єднаного руху роботодавців України, бізнесмен Дмитро Фірташ. Однак, за його словами, приєднуючись до СОТ три роки тому, не врахували позицій бізнесу. «Ми повністю не захистили український бізнес», — пояснив головну причину зміни СОТівських правил гри Фірташ.
Ратифікуючи угоду про вступ в СОТ, парламент прийняв рішення, яким зобов’язав Кабмін підготувати та затвердити програми адаптації галузей вітчизняної економіки, розповідає «Дню» президент «Українського союзу промисловців і підприємців» Анатолій Кінах. «На жаль, вони не були затверджені», — констатує він. Тож за умов значної відкритості української економіки це спричинило значне зростання імпорту. І цей процес не зупинився, бо ж негативне сальдо зовнішньої торгівлі на цей момент, за словами А. Кінаха, зросло в порівнянні з аналогічним періодом 2010 року удвічі. У таки умовах, каже він, Україна має скористатися своїм законним правом і поліпшити умови договору: підвищити ввізні ставки на окремі групи товарів, утілити програму імпортозаміщення тощо. У першу чергу захисту потребує агропромисловий комплекс і харчова група.
Що саме і як міняти, уряд має визначити до кінця вересня, після чого подати заявку до комітету СОТ.
Паралельно урядова група працює над ще одним документом, від довершеності якого залежить ефективність роботи українських виробників у середині країни та на європейських ринках у найближчому майбутньому. Мова йде про договір про асоціацію та зону вільної торгівлі (ЗВТ) між Україною та Євросоюзом. Заяви найвищих українських та європейських посадовців указують на те, що чорновий варіант документа вже готовий, більшість пунктів погоджено, лишилися тільки окремі економічні питання.
За інформацією джерел видання в Кабміні, спірними з ЄС лишаються питання щодо агропромислового комплексу, ринку автоперевезень та надання послуг. Але прем’єр рішуче настроєний якомога швидше розв’язати і їх. Тож, схоже, українська влада розраховує підписати Угоду про асоціацію з Європейським Союзом ще до кінця 2011 року (найоптимальніший варіант — у грудні під час саміту «Україна — ЄС» у Києві).
Як підприємці оцінюють рівень захищеності своїх прав на внутрішньому ринку після відкриття кордонів з Європою та чи достатньо механізмів урядовці записали у проект договору ЗВТ з ЄС, щоб вітчизняні виробники не почувалися обмеженими на європейських ринках? Про це «День» запитав представників бізнесу.
Зона вільної торгівлі з Євросоюзом — важлива насамперед не з позиції збуту продукції, а як джерело прямих інвестицій, залучення передових технологій та обладнання, якого не виробляють в Україні, для модернізації вітчизняної економіки, говорить А. Кінах. «Тому у проекті договору про ЗВТ треба прописати пільгове оподаткування цих товарів через режим інвестиційного імпорту», — пояснює А. Кінах.
Крім того, продовжує він, Україна та ЄС мають істотну різницю в обсягах фінансової державної підтримки сільського господарства. У ЄС фінансова підтримка в десятки разів більша за нашу, каже А. Кінах. За таких умов Україна повинна всіма дозволеними в рамках ЗВТ способами максимально захищати свій ринок від такої продукції й паралельно домовлятися про максимальні обсяги поставок своєї агропродукції на європейський ринок.
До речі, саме в секторі АПК сьогодні залишилося чи не найбільше запитань у переговірників. Один із спірних моментів — експорт зернових. Єврокомісія наполягає на застосуванні практики квотування щодо українського зерна. Натомість Україні вигідніша повна лібералізація зовнішньої торгівлі з ЄС. Але, незважаючи на це, Україна готова піти на перехідний період, протягом якого експортні квоти збільшаться.
Як розповіли джерела «Дня», наближені до переговорного процесу з підготовки проекту договору ЗВТ з ЄС, ще один спірний пункт — експорт м’яса птиці. Офіційно цей пункт урядовці не коментують, а неофіційно учасники переговорів розповідають, що питання відклали на кінець перемовин. Тож «День» попросив одного з найбільших виробників м’яса птиці прокоментувати ситуацію. Голова правління «Миронівського хлібопродукту» Юрій Косюк заявив «Дню»: проблема в тому, що на український ринок експорт відбуватиметься без проблем, а на закордонний — тільки в певному обсязі. Сьогодні, за його словами, у проекті договору записано обсяг експорту м’яса птиці в розмірі 20 тисяч тонн. «Для європейського ринку це взагалі нічого», — говорить він. З другого боку, каже Ю. Косюк, європейці обіцяють не субсидувати експорту м’яса в Україну. «Якщо вони не субсидуватимуть, то в них немає жодного шансу (на внутрішньому ринку України. — Авт.)», — деталізує він.
Є зауваження до проекту договору і в президента асоціації «Меблідеревпром» Сергія Сагаля. За його словами, самого документа меблевики ще не бачили, хоча пропозиції до нього подавали. Сьогодні при вході на український ринок на всю меблеву продукцію з ЄС, розповідає він, мито дорівнює нулю. Але при ввезенні на європейський українське ДСП обкладається 3% мита. «Ми подавали пропозицію, щоб його ліквідувати. Це дало б можливість вільніше торгувати на європейському ринку (бо 3% — досить серйозна перешкода у вирівнюванні ціни) та збільшити зростання меблевої галузі після відкриття кордонів на 20—30%», — розповідає він.
У проекті договору є пункти, які виллються в мінуси для українських виробників, висловлює «Дню» свою точку зору на план економічного зближення з Європою власник «Велес» (ТМ «Колоніст») Іван Плачков. Нагадаємо, що тривалий час між ЄС та Україною не стихали дискусії щодо використання географічних назв в українських товарах. Нібито зійшлися на тому, що має бути перехідний період (десять років), протягом якого українські виробники відмовляться від деяких географічних назв. На думку І. Плачкова, після відкриття кордонів спочатку відбудеться падіння обсягів виробництва, потім ситуація стабілізується, зникнуть галузеві виробники-гіганти, яких немає в Європі, з’явиться багато середніх виробників — і почнеться приріст експорту української продукції.
Чимало запитань щодо тексту договору мають легпромівці. «У нас з ЄС не дзеркальні митні тарифи», — озвучує одну із принципових позицій галузі президент-голова правління Української асоціації підприємств легкої промисловості Валентина Ізовіт. За її словами, окремі види продукції (пряжа, тканини,) з ЄС експортують в Україну майже за нульовими ставками, а при ввезенні в Європу ставки сягають 4—12% . Навіть одяг, виготовлений в Україні за давальницькою схемою, обкладається на кордоні з Європою високим митом, резюмує вона. Друга позиція, за словами В. Ізовіт, — імпорт секонд-хенду, потік якого можна обмежити також завдяки збільшенню митних ставок.
Тож запитань і пропозицій у бізнесу вистачає. Будемо сподіватися, що їх почують урядові відповідальні за процес підготовки договору про зону вільної торгівлі з ЄС. Інакше уряд ризикує повторити нинішню ситуацію зі змінами до договору про членство в СОТ, коли через кілька років життя за новими правилами доведеться виправляти сьогоднішні недоліки.
