Дія постанови не розповсюджується на розрахунки за електроенергію з населенням і сільськогосподарськими виробниками, для яких із 1 січня запроваджено фіксовані тарифи. Отже, з «ринкового» простору виключається як мінімум третина покупців. При цьому абсолютно незрозуміло, чи означатимуть нові ціни нові правила збуту електроенергії іншим споживачам. Адже що відбувалося з електроенергією досі? Усім (тобто виробництвом, доставкою і продажем) реально займалися тільки два типи структур — держустанови й торговельні посередники. Перші в основному наказували — кому, коли й скільки — доставити електроенергії, другі (звісно, в союзі з першими) по можливості оплачували виробництво частини електроенергії. У результаті електроенергія ніколи не була в Україні товаром і її ціна ніколи не визначалася платоспроможним попитом. Формула ж ціни була наступною: собівартість (куди включалися практично будь-які витрати) плюс відсоток прибутку (звичайно 20%—30%). Утім, за такою ціною електроенергію ніхто й не купував. Та вона стільки й не коштувала.
Улітку минулого року уряд, ваблений кредитною приманкою Світового банку, погодився з необхідністю одночасно лібералізувати ціни на електроенергію й дерегулювати електроенергетичну галузь. Зокрема, однією із найголовніших умов лібералізації ринку мало б стати зобов’язання держави «банкрутити» неефективних і збиткових (тобто кожне друге підприємство) споживачів енергії замість нинішнього примусу віддавати їм енергію безкоштовно. Однак, як можна судити зі згаданого вище рішення, лібералізація цін для монополіста, можливо, й буде, а ось дерегуляція — навряд чи. Тому справжні мотиви ухваленої постанови швидше за все зовсім інші.
Цікаво, що за контроль над «Полтаваобленерго» б’ються відразу два претенденти. 1998 року Фонд держмайна провів інвестиційний конкурс із продажу 36% пакету акцій компанії, переможцем якого стала компанія Contrast Holding Ltd. Пізніше про свої права на цей пакет заявив у своєму листі прем’єр-міністру України Інвестиційний пул, сформований із групи офшорних компаній, яким загалом належать, як повідомляє агентство Інтерфакс-Україна, великі пакети акцій мінімум 8 обленерго (кажуть навіть, що інтересами офшорів стурбовані вельми впливові політики з нового президентського оточення). Пул також оголосив про те, що йому належить ще 23-відсотковий пакет акцій «Полтаваобленерго». Зауважимо, в зв’язку з випадками придбання акцій енергокомпаній анонімними представниками офшорів, що почастішали, Антимонопольний комітет відмовляється реєструвати купівлю акцій без розкриття справжнього імені покупця.
Ще однією обставиною, яку не можна не враховувати в такій тонкій справі, як надання виняткових цінових повноважень (а для всіх інших обласних енергокомпаній НКРЕ запровадила граничні рівні тарифів) є вітчизняна практика взаємовідносин в електроенергетиці. Адже це одна із найкримінальніших сфер бізнесу. Фактично електроенергія в Україні — це такий же різновид капіталу, як гривні, зерно, вугілля... Електроенергією кредитують, розплачуються; її крадуть і експортують (конвертуючи в метал, мінеральні добрива тощо). Так що, коли комусь дають право встановлювати ринкові ціни й при цьому нічого не кажуть про інші складові того самого «ринку», нехай і в одній окремо взятій області, все це, щонайменше, виглядає дивно.
