Завдяки високим російським проводирям та встановленим ними цінам на газ, питання енергоефективності нашої економіки та необхідності використовувати альтернативні джерела енергії починає оволодівати масами. Ми вже переконані: наша економіка непомірно енергоємна, знаємо, скільки дров, соломи, сміття, тирси (перелік величенький) маємо й можемо перетворити на енергію на благо рідної держави. Щотижня проводяться слухання перспективних проектів у цій сфері на засіданнях КМУ. З небаченою частотою з’являються нові розпорядження, постанови, проекти законів. Багато в цих документах необгрунтованих сподівань, багато ідилії, але є також продумані та перспективні речі.
Утім, є й інші тенденції: під час одного із відряджень зустрічаюсь із високою посадовою особою району й зачіпаю тему про перспективи, які має їхній сільськогосподарський район у світлі останніх нормативних документів уряду щодо використання відновлювальних джерел енергії, про майбутні інвестиції в економіку району, про нові робочі місця, про можливості для зменшення витрат на опалення... Але фраза співрозмовника мене зупинила: «В нашому районі ми цю політику не підтримуємо».
Не подобається місцевій владі використання місцевих видів палива. Як на них, це не по-сучасному, не відповідає розвитку цивілізації. Інша справа — газ. Запалив пальник — і кури собі спокійно. Грошей багато треба платити? Так не з власної ж кишені. Бюджет заплатить. Найбільша альтернатива, яку ще сприймають на місцевому рівні, — електроопалення. Знову ж таки — через мінімум зусиль для «господарюючого суб’єкта». Основні зусилля — це вставити вилку в розетку. Гроші знову не рахуємо, бо не свої ж платимо.
Аргументи про те, що місцеві види палива дають вдвічі дешевшу вартість тепла, що гроші залишаються на території і що це як мінімум десятки робочих місць, не переконують. Бо тут запалом сірника чи вставлянням вилки в розетку не обійдеться. Потрібна праця. Потрібно подолати власні лінощі врешті-решт.
У сьогоднішніх умовах завдання переконати тисячі службовців, від яких залежить виконання програм заміщення газу (коли їм цього робити просто не хочеться), та ще й в умовах розбалансованої системи управління, виглядає малоперспективним. Треба шукати підтримку та зацікавленість інших можливих партнерів реальних змін.
Доки грім не вдарить, мужик не перехреститься, говорить народна мудрість. Тому в якості грому пропонується наступне.
1. Бюджетні гроші в модернізацію систем опалення не вкладати. Тільки в програми утеплення.
2. Передати функції опалення бюджетних приміщень (крім тих, що під’єднані до систем централізованого теплопостачання) малому й середньому бізнесу.
Важко уявити собі, що при передачі систем опалення малому й середньому бізнесу ситуація може погіршитись. Бо куди вже гірше! Щоб не шокувати надмірним радикалізмом, можна запропонувати на першому етапі здійснити передачу приватним підприємцям тільки найбільш неефективних у плані опалення бюджетних установ.
Наприклад, тих, вартість опалення в яких більш як на 25% перевищує середній показник по району. І через конкурсний відбір знайти майбутнього ефективного власника.
Умови мають бути жорсткі — провести модернізацію і за погоджений сторонами термін (але не більше п’яти років) скоротити розрахункову вартість не менш як на чверть.
Кожен бажаючий взяти участь у конкурсі повинен чітко аргументувати свої можливості модернізувати існуючі неефективні системи, довести здатність скоротити розрахункову вартість тепла до визначеного договором рівня.
При цьому виникають два головні питання, що потребують вирішення.
1. Де гарантія, що бюджет розрахується, і за якими цінами, за спожите тепло?
2. Де гарантія, що, модернізуючи опалювальні системи, приватні підприємці всі витрати не закладуть у тарифи й ціна тепла не стане невиправдано високою?
Тобто потрібні правила, що влаштували б обидві сторони. Наша пропозиція: запровадити методику розрахунку ціни на основі «енергетичного кошика». А основними видами палива для розрахунку «енергетичного кошика» взяти газ, електроенергію, вугілля і дрова.
Пояснення на прикладі. Бюджетна установа за минулий рік витратила на опалення 10 тисяч гривень. Це дані фінансової звітності, підтверджені платіжками, а отже, підстави для спекуляцій щодо суми відсутні. Вартість кожного з цих джерел енергії в році, що минув, теж є відомою (якість дров та зольність вугілля фіксується). У нашому прикладі бюджетна установа умовно використала 11,76 тисяч кубометрів газу при ціні 850 гривень за тисячу кубометрів або 20 тонн вугілля при ціні вугілля з фіксованою зольністю 500 гривень за тонну, або 14275 кВт електроенергії при ціні 70 коп. за кВт, або нарешті 117,6 кубометрів дров при ціні 85 гривень за метр кубічний. У розрахунку через «енергетичний кошик» вартість опалення бюджетної установи рівна чверті від суми вартості (11,76 кубометра газу + 20 тонн вугілля + 14275 кВт електроенергії + 117,6 кубометра дров). Через таку еквівалентну ціну «енергетичного кошика» пропонується проводити взаєморозрахунки для проектів модернізації систем опалення бюджетної сфери підприємствами малого й середнього бізнесу.
Що це дає?
1. Розрахунок вартості тарифу на тепло через «енергетичний кошик» дозволяє убезпечити підприємця від непрогнозованих дій влади та дозволяє прогнозувати майбутні фінансові надходження (особливо на етапі повернення вкладених в модернізацію коштів). Не програє й бюджетна установа. Такий підхід гарантуватиме, що сумарні платежі на період окупності проекту як мінімум не збільшуються щодо суми, яку довелося б платити, якщо модернізація б не проводилась.
2. Для модернізації не залучаються бюджетні кошти.
3. Створюється мотивація для максимального використання місцевих видів палива. Практика підтверджує, що вартість тепла при використанні місцевих видів палива буде найнижчою. А це значить, що буде додатковий дохід для бізнесу, а ще залишатимуться кошти на території і люди отримають додаткові робочі місця. Можна з високою ймовірністю передбачити, що воля і бажання для цього знайдуться.
Спільний проект Альянсу «Нова енергія України»
з газетою «День»
Раз на два тижні ми зустрічаємося на сторінках «Дня» для того, щоб обговорити шляхи формування енергоефективної економіки та підвищити енергетичну конкурентоспроможність країни.
Орієнтуючись на вас, шановні читачі, як на лідерів, на людей, які формують громадську думку в Україні, ми сподіваємося, що наш проект знайде серед вас позитивні відгуки. Ми запрошуємо вас до діалогу: хочемо разом знайти найефективніші шляхи для того, щоб енергоефективність була основою особливого — енергозберігаючого — типу світогляду українського суспільства.
Запрошуємо вас до активного обговорення проблем енергоефективності на сайті Альянсу — www.newenergy.org.ua, а також чекаємо на відгуки та пропозиції за телефонами: (044)254-36-91, (044)254-36-93.
Майбутнє нашої держави — в наших руках!
