Фермерське подружжя — Тетяна та Леонід Обіходи — створило господарство «Обрій», що спеціалізується на тваринництві та птахівництві. У них півсотні свиней і стільки ж великої рогатої худоби. Із тяглової сили — четверо коней донської породи, благородством якої пишається хазяїн. Є й невеликий земельний наділ, який слугує кормовою базою для тваринництва.
– Як дісталася вам ця земля? (Як водиться, першою у розмову вступає жінка.)
– Сільська рада виділила 50 га ріллі із земель запасу. Приблизно 4—5 га розміщено на рівнині, а решта – яри і провалля. Логічно, що орендна плата мала б бути відповідною. Та, як виявляється, нам не до подібних тонкощів...
– А як ви ставали фермером? Як поставилися до того односельці?
– У районі підніжки ніхто не ставив. Місцева влада зацікавлена у поповненні сільських бюджетів, єдиним джерелом доходів яких є орендна плата. (В районі близько 4000 га необробленої землі. — Авт. ). Не було непорозумінь iз виділенням землі в натурі й між односельцями. Це, мабуть, через відсутність конкуренції.
– Чи покладаєтесь ви на закони, що діють у нашій державі? Чи допомагають вони фермерам?
– Про законодавство мені взагалі важко судити. А щодо тих законів, що стосуються села, то можна сказати, що більшість iз них недосконалі. Часто вони суперечать один одному і швидко відміняються. А хто турбується про роз’яснення чинних положень на місцях? У якому офіційному виданні можна дізнатися, чому, приміром, замість торішньої дотації у розмірі 1,3 гривні на молочну та 1,5 гривні на м’ясну худобу при відгодівлі її до живої маси 370 кг ввели нові правила. Тепер виплата становить усього 50 копійок за 1 кілограм, незалежно від виду худоби. А здавальну вагу збільшили до 390 кг, наче всі одночасно і скрізь перейшли на європейські технології...
– Що означає для вас працювати на ринку?
– Нам конче необхідно бути у курсі коливання цін на ринку молока і м’яса, новітніх технологій у сільгоспвиробництві.
– Чи рентабельне у вас виробництво? Чи можете ви порівняти його з іншими господарствами такого ж напряму?
– Ми багато чули про передові Карапиші (СТОВ «Агросвіт», село Карапиші Миронівського району Київської області). Це господарство придбало високопродуктивну доїльну установку. Звісно, добре і вигідно. Відразу з’явилася можливість молоко до Києва здавати, і ціна на продукцію відповідно зросла. Та тільки як той кредит на пільгових умовах отримати, і кому він доступний?
– Ви тримаєте корів, і молоко, певно, здаєте на районний молокозавод. Та чи може ціна 80—85 копійок за 1 літр покрити витрати?
– Навіть половину витрат не можна повернути з такою ціною. Річ у тім, що у наш час ніхто не цікавиться детальним дослідженням цих показників. Акцент робиться на потребах монополіста-переробника. Тобто він один може одноосібно встановлювати і диктувати ціну, а товаровиробник, мовляв, нехай пристосовується до ринкових умов. А які ж реалії? В приватному секторі корови з молочною продуктивністю 5000—6000 кг на рік (у середньому 16—20 літрів на добу. — Авт. ), як правило, трапляються в поодиноких випадках. Фактична продуктивність тварин коливається у межах 3400—3500 кг на рік. Це дозволяє господарю вийти на кінець року на нульову позначку рентабельності, незалежно від ціни на продукцію. У середньому по Україні в найкращі роки надій на корову становить не більше 2300—2500 кг. То про які ж прибутки може йтися? Та ще прихильники аргументації, що молочне скотарство озолочує, зазвичай не беруть до уваги затрати праці. До відлучення теляті, за науково обгрунтованими нормами, рекомендовано випоїти 600 літрів цільного і 300 літрів збираного молока. Чи багато знайдеться господарів, здатних дозволити подібну розкіш? Через те й продовжує повсюдно скорочуватися поголів’я, особливо молодняк. Відтак марно сподіватися на відтворення стада. Є труднощі й з ветеринарним обслуговуванням. Введення разової дози антибіотика коштує 4 гривні. А з внутрішньовенною ін’єкцією без ветлікаря аж ніяк не обійтися. І як бути, якщо він один обслуговує кілька сіл і живе за 6 км?
Ми щодня здаємо на молокозавод по 200 літрів молока. Якби не племінне стадо голштинської селекції, без сумніву, давно б уже позбулися молочних годувальниць. Інколи керівництво заводу «прозріває» і вдається до заохочення: із знижками реалізує сухе знежирене молоко з простроченим терміном вживання чи від бракованих партій, яке ми й згодовуємо молодняку. Однак ситуацію в цілому це не виправляє. Додайте до сказаного різке варіювання цін на дизпаливо, що не може не позначатися на собівартості молока.
– Ваше ставлення до зняття мораторію з 1 січня 2005 року на торгівлю сільгоспугіддями?
– Для пересічного фермера це нічого не змінить. Бо коштів на придбання землі у нас немає. Вірогідно, величезні масиви угідь опиняться в руках таких велетнів, як «Мир Сем і К» (ТОВ «Агрофірма «Мир Сем і К» одна з найбільших у районі. — Авт. ) та іноземців.
– Як ваше господарство забезпечує себе технікою? (До розмови підключається Леонід Обіход.)
– Обзавелися сівалкою, культиватором, плугом та іншим знаряддям для обробітку грунту і кормовиробництва. Навіть надаємо односельцям відповідні агротехнічні послуги. І це дозволяє поповнювати родинний бюджет. За сприяння Черкаської облдержадміністрації уклали з керівництвом конструкторського бюро «Південне» угоду на випробування трактора ЮМЗ-8271. Це – хороша машина.
– А взагалі влада допомагає фермерам?
– Ніяк не збагну повноважень органів місцевої влади. Хто за що особисто відповідає? Чи то функції райдержадміністрації перетинаються з функціями місцевого самоврядування, чи то законодавством вони чітко не визначені. Хоч як би там було, а найчастіше, коли звертаємося за допомогою, відчуваємо байдужість. У кабінетах панують пасивність та інертність. А тим більше, коли намагаєшся з’ясувати, чому, приміром, не можна придбати за пільговою ціною міндобрив, як передбачалося постановою уряду? Не надто помітне на селі й регіональне відділення Фонду держпідтримки фермерських господарств.
ДО РЕЧІ
В Україні спостерігається постійна тенденція до скорочення поголів’я великої рогатої худоби. До 1 червня воно, за даними Держкомстату, поменшало на 14,6% проти рівня минулого року. 2003 року поголів’я ВРХ скоротилося на 14,7% у порівнянні з попереднім роком.
Поголів’я свиней за рік скоротилося на 23% і на 1 травня становило близько 6,8 млн. голів, овець і кіз — на 8% (до 2,1 млн. голів), птиці — на 6,1% (до 133,9 млрд. голів).
