Один із головних фігурантів реприватизації (цей процес згідно із запевненнями всієї влади вже давно канув у небуття) ВАТ «Нікопольський завод феросплавів» знову випірнув на поверхню інформаційного поля. У понеділок Фонд держмайна України подав до Господарського суду Дніпропетровської області заяву про вживання запобіжних заходів, які полягають у накладенні арешту на 50%+1 акцій ВАТ «Нікопольський завод феросплавів». У ФДМУ передбачають, що суд, відповідно до законодавства, ухвалить рішення протягом двох днів. До чого такий поспіх?
Привід для нього, безумовно, є. Саме за два дні, 26 квітня, на зборах акціонерів НЗФ планується розглянути питання щодо збільшення статутного фонду компанії в 5,1 разу, або на 312 мільйонів гривень (до 387,8 мільйона) шляхом закритого розміщення додатково випущених акцій номіналом 0,25 гривень. Раніше правління товариства повідомляло, що додаткова емісія проводиться з метою залучення інвестицій для поповнення оборотних коштів, а також подальшого технічного та соціального розвитку компанії. На зборах також пропонується заслухати звіт правління й обговорити основні напрямки розвитку компанії на 2007 рік, звіти спостережної ради та ревізійної комісії, затвердити баланс за минулий рік, переобрати правління, спостережну раду й ревізійну комісію, затвердити реєстратора.
Проте ФДМУ в цьому порядку денному, безумовно, більш за все непокоять два пункти: додаткова емісія й новий реєстратор, оскільки вони, як засвідчують численні приклади з практики, насамперед направлені на те, щоб поставити остаточний хрест на спробах повернути у держмайно згаданий пакет акцій. Особливо ефективним заходом у цьому аспекті може стати додаткова емісія, якщо така буде проведена, оскільки в результаті спірний пакет буде, як-то кажуть, сильно розмитим, і державі, навіть у разі гіпотетичних судових успіхів, удасться повернути у власність аж ніяк не половину цього великого підприємства, а що називається, ріжки та ніжки.
Нагадаємо читачеві останні етапи тривалої судової епопеї навколо НЗФ. На початку лютого нинішнього року Вищий господарський суд України задовольнив у повному обсязі касаційну скаргу ФДМУ й фактично визнав державу власником 50%+1 акцій НЗФ, охоронця цього пакету — Укрсоцбанк — зобов’язав переказати його на рахунок Фонду.
У той же час Вишгородський районний суд Київської області вже 7 лютого заборонив Укрсоцбанку списувати ці акції з рахунку промислово-фінансового консорціуму «Прідніпров’я» на рахунок ФДМ. Він також заборонив департаменту Державної виконавчої служби Мін’юсту та ФДМУ вживати заходів, направлених на виконання судових рішень, пов’язаних із поверненням акцій НЗФ у держмайно, в тому числі виконувати згадану постанову ВГСУ. Зараз Держвиконавча служба, а також ФДМУ та генпрокуратура оспорюють рішення Вишгородського суду в Київському обласному апеляційному суді.
Коментуючи ситуацію навколо НЗФ, доктор економічних наук, директор Міжнародного інституту приватизації, управління власністю й інвестицій Олександр РЯБЧЕНКО сказав «Дню» :
Моє враження, пов’язане з боротьбою за НЗФ, є таким: поки дві фінансово-промислові групи — Інтерпайп і Приват — боролися між собою, то держава нібито мала вплив на цей процес і навіть начебто вигравала суди. А як тільки вони порозумілися, то все враження від того, що держава там перемагає, швидко розсіялося. Виявилось, що не держава мала в судах вирішальний вплив, а саме позиції цих ФПГ. Тепер вони, виходячи з усього, є повноправними господарями, й держава не може розпоряджатися цим підприємством, хоч в неї був контрольний пакет акцій. А після додаткової емісії навіть і претендувати на контрольний пакет акцій не матиме можливості. Але якби держава, виконавча влада із самого початку притримувались чіткої єдиної позиції щодо цього підприємства, то перемога могла б бути на її боці. Уся біда в тому, що Фонд притримувався однієї позиції, міністерства — іншої. Такі «танці» навколо заводу, коли чиновники мали протилежні думки, й призвели до програшу. Тепер держава намагається повернути собі підприємство, яке вислизає, що надзвичайно важко. На рахунках ФДМУ акцій НЗФ сьогодні немає. Останнє рішення суду полягає в тому, що вони належать «Придніпров’ю». Так що на момент суду майже всі акції НЗФ знаходяться в руках Інтерпайпа та Привата. Загальмувати цей процес державі буде вкрай важко. Тут є два шляхи: або визнати, що діяли неефективно й тому програли, або звернутися до технології чорного рейдерства, коли не маючи нічого у статутному фонді, все ж намагаються гальмувати збори акціонерів, щоб вони врахували позицію міноритарію- рейдера. І той, й інший шлях для країни є програшним. Як боротися з рейдерством, якщо ви самі не проти скористатися цим шляхом задля розв’язання корпоративних конфліктів? Тоді нічого створювати антирейдерські комісії...
