Національна депозитарна система України за дев’ять років, що минули з часу її заснування, так і не стала повноцінним захисником прав інвесторів та професійних учасників фондового ринку, відзначають аудитори Рахункової палати України. Заходи, що здійснювалися Президентом, Кабміном, Держкомісією з цінних паперів та фондового ринку, Мінфіном для створення і розвитку Національної депозитарної системи України, характеризуються безсистемністю та низькою результативністю. Як наслідок, замість створення цілісної, централізованої та прозорої депозитарної системи відбулася її децентралізація та технологічна відокремленість основних складових — такого висновку дійшла колегія Рахункової палати.
Національний депозитарій досі не набув статусу центрального. Центральний реєстр власників цінних паперів не ведеться. Центральне сховище документарних цінних паперів, центральна розрахунково-клірингова палата, національна інформаційна мережа та система передачі даних за договорами щодо цінних паперів не діють.
Натомість паралельне функціонування окремих систем депозитарного обліку державних та корпоративних цінних паперів не забезпечує повноцінного захисту прав власності інвесторів, призводить до збільшення організаційних, технологічних та грошових витрат професійних учасників ринку і власників цінних паперів.
Залишаються неврегульованими питання забезпечення обов’язкової технологічної консолідації реєстраторів власників іменних цінних паперів з центральним депозитарієм, порядок централізованого обліку державних і корпоративних цінних паперів, порядок захисту інформації від несанкціонованого доступу до депозитарної системи, механізм компенсації втрат, пов’язаних з діяльністю прямих учасників національної депозитарної системи України.
Лише у червні 2006 року Кабінетом Міністрів подано до Верховної Ради проект закону «Про систему депозитарного обліку цінних паперів», який до цього часу ще не розглядався.
Суперечності в чинних законодавчих актах, неурегульованість нормативно-правовими актами питань, пов’язаних з функціонуванням національної депозитарної системи, обмеження функцій Національного депозитарію України, конфлікт повноважень Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку України щодо державного регулювання у цій сфері взаємовідносин і прямої участі в управлінні одного з учасників фондового ринку перешкоджають цілісності національної депозитарної системи України.
Проблеми подвійного ведення реєстрів власників іменних цінних паперів набули системного характеру. Це, у свою чергу, заважає розвиттку фондового ринку, віддаляє його від міжнародних стандартів та сприяє ще більшому загостренню суперечностей на ринку цінних паперів і призводить до порушення чинного законодавства України щодо прав інвесторів.
Характерно, що планування та обґрунтування бюджетних призначень, а також фінансування заходів розвитку національної депозитарної системи здійснювалося Міністерством фінансів з порушенням бюджетного законодавства, несвоєчасно та не в повному обсязі. Загальний рівень фінансування бюджетними коштами цього важливого державного завдання протягом дев’ти років становить лише 9% встановлених бюджетних призначень.
Фактичний стан фінансування у 2005—2006 роках у розмірі менше одного відсотка визначеного обсягу став однією з головних причин невиконання більшості заходів державної програми розвитку національної депозитарної системи.
Рішення Кабміну щодо визначення головним розпорядником цих бюджетних коштів Міністерства фінансів, яке не задіяне у жодному заході названої державної програми, зумовило її фінансування за залишковим принципом і призвело до фактичного зриву термінів впровадження та досягнення поставленої мети.
Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку України і Національний депозитарій України не забезпечили також ефективного використання отриманих бюджетних коштів. Як наслідок, два мільйони гривень, витрачених на створення програмних продуктів депозитарної діяльності, не забезпечили повноцінного впровадження цих програм у практичну діяльність і навіть частково спричинили фінансові збитки.
Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку як орган, відповідальний за виконання держпрограми, не вживала необхідних заходів щодо залучення для фінансування розвитку національної депозитарної системи України позабюджетних джерел.
Як встановили аудитори Рахункової палати, із передбачених для фінансування держпрограми у 2006 році коштів (250 млн. грн.) інших учасників національної депозитарної системи, одержано на зворотній основі лише 3,2 мільйона гривень.
Рішення щодо збільшення статутного капіталу Національного депозитарію на 25 мільйонів гривень не реалізовано, а діяльність цієї установи, через обмеження функцій, завдала (за останні шiсть років) фінансові збитки в розмірі понад 10 мільйонів гривень.
Висновки та пропозиції колегії Рахункової палати направлені урядові та Державній комісії з цінних паперів та фондового ринку для вжиття заходів щодо усунення виявлених порушень. Інформацію про стан розвитку Національної депозитарної системи України надано також Верховній Раді. Як повідомляє прес-служба Рахункової палати, з метою врегулювання існуючих проблем та суперечностей, що заважають становленню повнофункціональної депозитарної системи, та розвитку фондового ринку, колегія Рахункової палати просить Верховну Раду прискорити розгляд проекту закону «Про систему депозитарного обліку цінних паперів».
