Попередня публікація (22 липня) містила перелік відомостей про потенційного партнера, якими слід би поцікавитися, перш ніж вступати у договірні відносини. Починався цей перелік рекомендацією встановити правильне повне та скорочене найменування підприємства. До чого це? Чи не надмірна обережність?
Пошлюся на доповнення до Закону про підприємництво (в частині обмежень у найменуваннях суб’єктів підприємницької діяльності). Мета цієї новації — виключити реєстрацію підприємств із ідентичними назвами. До цього система реєстрації допускала таку ситуацію, коли в межах, наприклад, Києва, можна було одночасно в кількох районах зареєструвати кілька фірм із однаковим складом засновників, формою власності та назвою. Проте з введенням нової норми раніше зареєстровані фірми-двійники чи імітатори не зникнуть.
У найменуваннях деяких фірм використовують частини назв відомих компаній, а іноді й повні відомі найменування, але в іншому написанні, наприклад, із дефісом або окремим написанням. Іноді змінюється одна буква або додається префікс. Збіг за назвою з відомою фірмою, як правило, робиться навмисно, щоб ввести в оману майбутніх контрагентів. Деякі компанії навіть примудрилися зареєструватися з використанням повного або скороченого найменування того чи іншого державного органу.
На слух різницю в написанні назви вловити неможливо, а ось у реєстраційних документах побачити її можна та треба. Деякі віртуози, крім назви, мають навіть схожу адресу й обслуговуються в тому самому банку, що й поважний двійник. Але якщо навіть у вашого партнера назва не гучна, але при перевірці з’ясувалося, що фірма має двійника і за назвою, і за засновниками, то це вже привід для роздумів: для яких цілей її створено?
Наведу реальний приклад: виконувалося замовлення на перевірку даних стосовно однієї вельми відомої поліграфічної фірми. Клієнт перерахував їй 100-відсоткову передоплату за замовлення. Коли настав строк отримання готової продукції, на превеликий подив клієнта, там заявили, що жодних грошей від нього не отримували. З’ясувалося, що серед розрахункових рахунків цієї фірми той, на який було проведено передоплату, не зазначається. Почали шукати двійника. Виявилося, найманий директор заснувала та зареєструвала своє власне підприємство з такою самою назвою та відкрила в банку рахунок, що виявився тим самим, на який перерахував гроші клієнт. Протягом майже року вона успішно збирала на нього гроші. Й навіть акуратно платила податки! При цьому виконувалися й самі замовлення... персоналом, на обладнанні та матеріалах основної фірми. Таким чином, наш клієнт хоч і пізно, але зміг визначитися, з ким власне мав справу та до кого висувати претензії. А ми, зі своєї сторони, спрямували відповідну інформацію засновникам фірми, що найняла таку заповзятливу директрису.
Зустрічаються серед шахраїв і люди з гумором. Іноді вони не просто дають назву своїм фірмам, а відверто знущаються над сліпотою майбутньої жертви. Одного разу було отримано замовлення на довідку про американську фірму, керівник якої, такий собі Серж Черні (наш колишній співвітчизник), зробив замовнику досить вигідну за ціною пропозицію, але на умовах повної передоплати. Його заокеанська фірма мала назву «Cherniy Nal» (чорний нал). Природно, американський чиновник, який реєстрував фірму з такою назвою, не міг знати, що російською мовою, а точніше — російським бізнес-сленгом, ця назва означає «чорну готівку». Навряд чи в Америці безперешкодно зареєстрували б фірму з назвою «Блек кеш». Крім того, бізнесмен виявився в одній особі засновником, керівником і єдиним працівником фірми. Криміналу немає, але висновок про серйозність такого партнера ясний. Або ось у російської фірми була красива назва «Акволабеан». Ми навіть не відправляли запит колегам до Росії, а запропонували клієнту прочитати назву навпаки та самостійно зробити прогноз партнерства. Хай вибачать читачі за цей приклад, але його взято з життя.
Висновок: уважно ставтеся до найменувань своїх контрагентів. Будь-яка підозра вимагає перевірки. Якщо ви розумієте, що ваш партнер сумнівний, але не можете зрозуміти, в чому саме, то з ним краще справи не мати.