Назва статті може викликати у читачів запитання: а не чи переплутав автор поняття? Логічнішим та більш звичним є твердження: «Чим комфортніші в державі умови для ведення бізнесу, тим краще він розвиватиметься». Вірно. У результаті створення в державі комфортних умов (податки, кредити, регуляторна політика і тому подібне), активізують свою діяльність працюючі підприємства, виникнуть нові підприємницькі структури.
Це природно. Проте, зважаючи на те, що Україна в частині ділової досконалості бізнесу (як і ділових кіл у цілому) значно поступається розвинутим країнам, і нам необхідно в найкоротші терміни скоротити розрив і істотно підвищити конкурентоспроможність. Такий стандартний підхід навряд чи буде достатнім.
Аби домогтися в Україні інтенсивного розвитку бізнесу та кардинального підвищення його конкурентоспроможності (з урахуванням найкращої світової та вітчизняної практики), необхідні нестандартні рішення. Одним із таких рішень може стати створення над «базовими умовами для бізнесу» додаткової «надбудови» — правил, які цілеспрямовано мотивували б власників, керівників і персонал компаній ставати кожного разу кращими. І які спонукали б якомога більше число компаній постійно вивчати передовий досвід господарювання, освоювати його й застосовувати в себе. І не лише в частині технологій, але, перш за все, в плані менеджменту, з урахуванням найсучасніших підходів, методів і інструментів.
Має бути ухвалено зрозумілий і прозорий Закон: чим ти досконаліший, тим комфортніше тобі жити й працювати в державі. Сьогодні це стає одним із основних чинників національної безпеки України!
ЦІНА НЕДОСКОНАЛОСТІ
У світі існує декілька методик і шкал для професійної оцінки рівнів досконалості організацій. Є така методика зі шкалою і в Європі. Якщо умовна ідеальна організація за цією шкалою відповідає 1000 балам, а найкращі європейські організації — 700—800 балам, то лідери Білорусі, Казахстану, Росії, України, низки інших пострадянських країн сьогодні досягають 550—650 балів. Це дуже високий рівень, хоча до загальноєвропейських лідерів їм ще далеко. Але такі підприємства можна, як кажуть, перерахувати на пальцях. А найважливішим інтегральним показником, яким можна схарактеризувати будь-яку країну з перехідною економікою, є співвідношення рівнів досконалості основних мас її підприємств і підприємств розвинених країн. Багатолітня практика оцінювання дозволяє зробити висновок, що в більшості пострадянських країн це 150—250 балів, а в розвинених європейських країнах — 300—450 балів. Це дуже великий розрив. І це чинник, який визначає відсталість наших економік, їхні низькі конкурентоспроможність, ВНП і якість життя. Безперечно, це пов’язано з нашою спадщиною, знайденою на генному рівні за 70 років тотального дефіциту та тоталітарного режиму. Але, одночасно, це й найважливіший показник ефективності управління країною за період незалежності.
Низький рівень досконалості може дати «букет» негативних наслідків. Це колосальні непродуктивні витрати ресурсів, у тому числі й непоновлюваних. Висока собівартість продукції і низька продуктивність праці. Виробництво та постачання низькоякісної та небезпечної продукції. Порушення договірних зобов’язань. Низька конкурентоспроможність і скорочення робочих місць. Зубожіння громадян, які втратили робочі місця, або які отримують мізерну платню. Проблема несплати податків і, як наслідок, дефіцит бюджету. Забруднення довкілля. Соціальна напруженість, злочинність і багато що інше.
Для практичної реалізації концепцій застосовують моделі досконалості (моделі ідеальних організацій). Найбільш відомі серед них: японська модель імені Демінга, американська модель імені Болдріджа і європейська модель (модель EFQM), які використовують для оцінювання 1000-бальну шкалу. Модель EFQM всебічно описує будь-яку організацію через дев’ять критеріїв: лідерство; стратегія; персонал; партнерство і ресурси; процеси, продукти і послуги; результати, які стосуються споживачів, персоналу та суспільства; ключові результати. Модель EFQM зображено на малюнку.
Як випливає з концепцій TQM і моделі EFQM, досконалі організації за своєю природою є соціально відповідальними щодо трудящих, споживачів та суспільства. Проявляючи турботу про соціум, дбайливо взаємодіючи з довкіллям і досягаючи високих економічних результатів, вони вносять вклад до стійкого розвитку людства.
ЩО Ж СТРИМУЄ ПРОЦЕС В УКРАЇНІ
Останніми роками на державному рівні, в бізнесі, в середовищі експертів активно заговорили про проблеми конкурентоспроможності компаній та економіки. Це викликано ризиками, пов’язаними зі вступом до СОТ, створенням Зони вільної торгівлі з країнами ЄС, з гармонізацією українських законів і стандартів з міжнародними і тому подібне. З’явилася надія, що, зрештою, сприянню вдосконалення дадуть зелене світло. Проте цього не сталося, унаслідок неадекватного розуміння й урядовцями, і більшістю експертів того, в якій мірі конкурентоспроможність економіки України залежить від ділової досконалості її підприємств і організацій.
В Україні на державному рівні основний наголос, як і раніше, робиться на стандартизацію, метрологію, технічне регулювання і захист прав споживачів. Удосконаленню організацій увага приділяється лише епізодично, і то переважно на базі стандартів. Не даватиму оцінки ефективності цієї роботи, відзначу лише, що для забезпечення прийнятної конкурентоспроможності українських компаній і вітчизняної економіки того, що робиться, явно недостатньо. Основна причина такої ситуації в тому, що вирішення проблем удосконалення — вельми специфічних і суто добровільних — «узяли на себе» регулюючі органи, для яких ця функція невластива й чужорідна, що підтверджується і міжнародною практикою.
Безпека та якість продукції, безперечно, мають первинне значення. Але займатися виявленням і усуненням дефектів продукції — це витратна й малоефективна річ. Низька якість продукції — це вже наслідок, а основну увагу потрібно приділяти аналізові та попередженню причин, що якраз і належить до галузі ділової досконалості. У світі вже давно основний акцент робиться не на продукцію, а на організації, що виробляють продукцію. Як то кажуть, займаються в основному «курками», а не «яйцями». Здорова курка завжди несе однаково якісні яйця. А досконала організація не виробляє небезпечну та неякісну продукцію, забезпечуючи при цьому прийнятний рівень продуктивності, собівартості та інших важливих параметрів. Як, наприклад, Toyota, Sony, Nokia, Siemens, YELL та інші.
Досконалість організації — це найбільш ефективне й перспективне вкладення ресурсів. Але, на жаль, на сьогодні в Україні навіть банальних систем управління якістю за ISO 9001 в перерахунку на 1000 мешканців менше, аніж у Китаї, в 3,5 разу, а порівняно з Італією — майже в 40 разів! При цьому реально працюючих сертифікованих систем за експертною оцінкою — не більше 20%. Окрім того, потрібно пам’ятати, що досконалість компанії — це не лише система менеджменту якості, але ще й багато що інше.
Наші основні суперники — досконалі компанії-«професіонали», які перебувають значно вище за вказівки стандартів. І вони не стоять на місці, а продовжують удосконалюватися, ще більш віддаляючись від нас. Тому, аби мати шанс виправити ситуацію, влада повинна орієнтувати свої ділові кола на досягнення найвищих рубежів, а не тих, які вже пройдено міжнародними лідерами. І надавати їм усілякого сприяння в скороченні відставання. Це принципово!
У той же час, провідні фахівці України, які мають міжнародний досвід і визнання, вже понад п’ять років консультують кращі компанії Росії, Білорусі, Казахстану, інших країн, допомагаючи їм удосконалюватися, підвищувати конкурентоспроможність і наближатися до рівня європейських лідерів. Оскільки ці фахівці ще не досить запитані у себе в Україні.
КОМФОРТНИЙ КЛІМАТ ДЛЯ ВДОСКОНАЛЕННЯ
Для кардинальної активізації руху за ділову досконалість і якість у країні має бути створено комфортний клімат, який забезпечує, перш за все, престижність досконалих організацій і процесів удосконалення. Особливе місце в формуванні такого клімату має належати владі, без підтримки якої в короткі терміни практично неможливі окремі успішні проекти перетворити на масовий всенародний рух, розвиток якого базується на «трьох китах»: хотіти, знати, уміти.
Для того, щоб власники, керівники й персонал підприємств хотіли постійно системно вдосконалюватися на основі кращої практики, в країні повинні діяти механізми мотивації: зрозумілі, переконливі та довготривалі. Механізми, які були б привабливими для власників і керівників компаній, і в які вони б повірили. При цьому за умов кризи, за умов дефіцитного бюджету зовсім не обов’язково зазнавати великих витрат. Для підприємств, які вдосконалюються, може бути встановлено гарантовану систему винагород (свідоцтво пошани): на нижніх рівнях грамоти, потім медалі, ордени, а на вгорі — володар винагороди за досконалість EFQM (провідній європейській організації у сфері досконалості) — вищі винагороди країни. Для таких підприємств можна полегшити держконтроль і держнагляд (свідоцтво довіри): чим вище рівень, тим менше контролю і нагляду, аж до повного їх скасування. Компаніям, які удосконалюються, може бути дано гарантію державного захисту, особливо від рейдерів: чим вищий рівень, тим вища міра захисту. Ну і, звичайно, якщо передбачено якісь преференції, їх слід давати, перш за все, під зобов’язання піднятися на чергову сходинку досконалості, природно, з підтвердженням виконання зобов’язання.
Своєю чергою, аби знати про кращі практики, а не «винаходити велосипед», потрібна дієва система узагальнення та поширення інформації в цій сфері. Таку систему доцільно створювати в масштабах країни, інтегруючи для цих цілей уже існуючі розрізнені центри.
Назріла потреба на парламентському рівні провести слухання про підвищення конкурентоспроможності економіки шляхом безперервного системного вдосконалення організацій (за участю представників тих із них, які мають визнання на європейському рівні). І ухвалити Закон України «Про основи державної підтримки та розвиток руху за ділову досконалість і якість», а також відкрити за цією проблемою національну програму.
Розвиткові руху за ділову досконалість і якість можуть також сприяти: вступ до законів про центральні та місцеві органи влади зобов’язань у частині сприяння підприємствам у вдосконаленні; навчання вищого керівництва країни питанням якості та ділової досконалості; забезпечення перепідготовки та сертифікації викладачів дисциплін менеджменту і їх визнання на міжнародному (європейському) рівні.
І, безперечно, доволі важливо сприяти підвищенню авторитету та зміцненню бази професійних громадських об’єднань, що мають на меті розвиток руху за досконалість і якість в Україні.
