Наприкінці минулого тижня у Києві пройшов третій форум «Європа-Україна», організований Інститутом східних досліджень (Польща) і Міжнародною благодійною організацією «Гуманітарний фонд «Єдиний світ».
Практично паралельно з ним у неділю в Брюсселі завершився саміт країн Євросоюзу. Він, власне, і став тим фоном, на якому видно схожість і відмінність підходів України та ЄС, як із Києва, так і з Європи. Під час світової фінансової кризи ЄС сам відчуває гострі протиріччя між старими, новими і найновішими членами. Найбільш постраждалі від кризи держави — Угорщина та Латвія — пропонують найрадикальніші фінансові вливання в скарбницю своїх та інших країн. Наприклад, прем’єр Угорщини Ференц Дюрчань закликає створити фонд у 190 мільярдів євро для захисту найслабкіших країн Євросоюзу. Разом із тим Німеччина в особі її лідера Ангели Меркель не бачить необхідності в цьому, оскільки ситуація в країнах-членах ЄС дуже різна. Брюсселю, що роздирається внутрішніми протиріччями, зараз простіше вивести діалог з Україною та іншими східними країнами в окремий проект Східного партнерства. І вже в його рамках вести дискусії на теми фінансової допомоги країнам, які ще не є членами ЄС. І разом із тим — як субрегіональні лідери представляють стратегічний інтерес для Євросоюзу. Ось на цьому брюссельському фоні й проходив форум у Києві.
Він не був настільки представницьким, як саміт у Брюсселі, що, по суті, і зрозуміло. Серед його учасників були екс-президент Польщі Лех Валенса, голова делегації ЄС-Україна в Європарламенті Адріан Северин, заступник міністра закордонних справ Чехії Томаш Пояр, депутат Бундестагу Райндер Стенблок та інші. Нічого нового ні вони, ні інші виступаючі не сказали. Говорили про відомі українцям речі: високий рівень корупції в країні, невизначеність щодо інтеграції в ЄС у самій Україні і, як наслідок цього, — і відсутність у Брюсселі впевненості в тому, що Київ якнайшвидше повинен стати членом Євросоюзу.
Але деяку приховану ідею подібних зібрань другорозрядних і третьорозрядних європейських політиків висловив голова фонду «Єдиний світ» Едуард Прутник. Він заявив, що Україна може почати побудову нової моделі громадянського суспільства. За його словами, після виборів українська влада перестає звертати увагу на народ і веде діалог із бізнесом. Що таке діалог української влади з бізнесом, зауважимо від себе, ми вже добре знаємо. Після того, як блок Литвина підтримав діалог уряду Тимошенко з Верховною Радою і увійшов у правлячу коаліцію, його представники під шумок розмов про те, що портфелі міністрів їм не потрібні, очолили найбільші державні монополії і «хлібні» місця — «Укрзалізницю», Держкомрезерв, Держкомзем та інші.
Прутник запропонував бізнесу почати активний діалог із громадянським суспільством і разом із ним сформулювати завдання та програму діяльності української влади. «У цьому й полягає суть демократії», — вважає Прутник.
Для того, щоб краще зрозуміти підоснову цього висловлювання, згадаємо, кому саме воно належить. Едуард Прутник брав активну участь у виборчій кампанії Віктора Януковича під час виборів Президента України 2004 року і подальших піар-кампаніях Партії регіонів. Головою Держкомтелерадіо він став, склавши депутатський мандат Партії регіонів. А до цього — був радником прем’єр-міністра Віктора Януковича, переїхавши разом із ним до Києва з посади заступника голови Донецької облдержадміністрації. На форумі відправлений Радою у відставку колишній голова Держкомтелерадіо виступав як приватна особа, але з великою часткою ймовірності можна припустити, що його слова, як і раніше, висловлюють позицію Партії регіонів. Про це свідчить присутність на форумі депутата від ПР Анатолія Толстоухова і продюсера й телеведучого Савіка Шустера, який працює на телеканалі «Україна», що належить Ренату Ахметову.
Зміна Конституції, виборчої системи і складу самих партій у Раді, відставка уряду та вибори президента — ось чим житиме Україна у 2009-2010 роках нової президентської виборчої кампанії. Багато політологів пропонують бізнесу в цих умовах зробити ставку не лише на партії, але й громадянські рухи. До таких політтехнологів, вочевидь, і належить Едуард Прутник.
Говорячи про необхідність змін у ланцюжку бізнес-влада-суспільство, регіонали, по суті, хочуть очолити громадянський рух в Україні і на його плечах знову повернутися до влади. Вустами Прутника регіонали намагаються зараз сформулювати суспільний запит на громадянські рухи і очолити їх так само, як це робить Блок Юлії Тимошенко, що перебуває при владі. Коли малий і середній бізнес прийшов мітингувати під Кабінет Міністрів, прем’єр Юлія Тимошенко заявила, що вона стоятиме під Будинком уряду разом із ними. Таким чином прем’єр намагалася висловити протест проти дій власного уряду, що із західного погляду — нонсенс. Але для української політичної традиції, коли влада та опозиція по черзі міняються місцями, а в країні при цьому мало що змінюється — це цілком нормально.
І все ж подібні форуми грають і чималу позитивну роль. Вони демонструють Заходу реальне обличчя нинішньої української опозиції, тих, хто завтра знову може прийти у владу. Це не менше, а, можливо, і важливіше, ніж офіційні заяви від імені країни. Саме на таких форумах зав’язуються неформальні контакти українських та іноземних політиків, які допомагають їм краще зрозуміти один одного. Саме це вже давно і успішно робить у Давосі один із найбільших українських підприємців Віктор Пінчук. Беручи участь у всіляких міжнародних форумах і фондах, він допомагає українським та іноземним політикам ближче познайомитися один з одним. І сам він за цей час зробив практично неможливе — зумів перетворитися з «пугала» часів Майдану в хорошого знайомого і друга найвидніших світових лідерів. Щоправда, Пінчуку часто докоряють у тому, що він робить це заради того, аби його бізнес-імперію не «розкуркулили», як це іноді обіцяє «помаранчева» влада. Але безперечно й те, що один лише Віктор Пінчук у Давосі робить більше для зміцнення іміджу України у світі, ніж той або інший український уряд. Із цього погляду форум «Європа-Україна» зробив свій внесок у процес інтеграції нашої країни в європейське співтовариство...
